Рішення

від 05.05.2008 по справі 3878-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3878-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2008Справа №2-7/3878-2008

За позовом Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98213, Ленінський район, м. Щолкіне, 3; Ленінський район, м. Щолкіне, гурт. №3, а/с 184, ідентифікаційний код 22267896)

До відповідача – Приватного підприємства «Еллада - плюс» (98198,  Ленінський район, с. Лугове, вул. Луговська, 74, ідентифікаційний код   22268401)

Про стягнення 9 649, 20 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Скринник  Є.В. – предст., дов. № 67 від 03.03.2008р.

Від відповідача  - не з'явився.

        Суть справи: Щолкінське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Еллада - плюс»  про стягнення 9 649, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті наданих йому позивачем за договором № 6В-07 від 01.06.2007 р. послуг з водопостачання та водовідведення, через що заборгованість Приватного підприємства «Еллада - плюс» перед Щолкінським  виробничим  підприємством  водопровідно-каналізаційного господарства складає 9649, 20 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

У судовому засіданні представник позивача надав лист, в якому зазначив, що Приватне підприємство «Еллада - плюс» добровільно погасило заборгованість у сумі 6 000,00 грн., у зв'язку з чим на теперішній час заборгованість складає 3649,20 грн.

Відповідач у судове засідання  не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.06.2007 р. між Щолкінським  виробничим  підприємством  водопровідно-каналізаційного господарства  (Водоканал) та Приватним  підприємством  «Еллада - плюс» (Абонент) був укладений договір № 6В-07, згідно з п. 1 якого Водоканал приймає на себе  зобов'язання з водопостачання Абонента питною водою в обсягах виділених лімітів та здійснювати прийом та очистку стічних вод. Абонент зобов'язується проводити оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами в строки, передбачені дійсним договором. (пункт 2. Договору)

В пункті 2.2 Договору зазначено, що вода постачається як на об'єкти Абонента, так і на об'єкти субабонентів, а саме: база відпочинку «Рига» .

Згідно з п. 6.1 Договору на момент підписання договору ціна складає 1 м. куб.  питної води (2 група) -  18, 00 грн., 1 м. куб. стоків (2 група)  - 12, 00 грн.

Розрахунки за послуги з водопостачання та водовідведення проводяться в грошовій формі за встановленими тарифами  в порядку передплати за місяць з проведенням остаточного розрахунку (в кінці  поточного місяця) згідно показникам водомірів та актами про порушення у відповідності  з діючими «Правилами». В виключних випадках  можливий  залік взаємних однорідних вимог  в межах виниклою заборгованості, за обоюдною згодою сторін. (пункт 6.3. Договору). Розмір передплати  встановлюється у розмірі  100%  вартості обсягу нормативного розрахунку поточного місяця. (пункт 6.4. Договору)

Відповідно до п. 6.5 Договору  остаточний розрахунок  Абонент здійснює відповідно пред'явленого рахунку протягом 3 днів з дня  його отримання.

 Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог вказаного Договору позивачем  надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги  позивачем були виставлені наступні рахунки:

-          Рахунок – фактура  №  СФ – 000775 від 27.07.2007 р. на суму 8610, 00 грн.;

-          Рахунок – фактура  №  СФ – 000969 від 28.08.2007 р. на суму 17 280, 00 грн.;

-          Рахунок – фактура  №  СФ – 001202 від 30.09.2007р.  на суму 2 725, 20 грн.;

Проте, виставлений рахунок – фактура №  СФ – 000775 був сплачений відповідачем частково у розмірі 3 207, 00 грн. В рахунок сплати виставленого рахунку – фактури  №  СФ – 000969 були передані матеріали на суму 5 403, 00 грн., що підтверджується накладною № 47 від 01.10.2007р. Рахунок – фактура  №  СФ – 001202 відповідачем сплачений не був.

29.02.2008 р. був здійснений перерозрахунок заборгованості відповідача перед Щолкінським  виробничим  підприємством  водопровідно-каналізаційного господарства шляхом зменшення належним до сплати сум грошових коштів на 10356,00 грн.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «Еллада - плюс»  перед Щолкінським  виробничим  підприємством  водопровідно-каналізаційного господарства  складає 9 649, 20  грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не  була погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем в добровільному порядку була сплачена заборгованість у сумі 6000,00 грн., провадження у справі в частині стягнення цієї суми грошових коштів підлягає припиненню за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмета спору.

Відповідач  не представив суду доказів погашення заборгованості у розмірі 3649, 20 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором № 6- В  від 01.06.2007 р., через що вимоги Щолкінського  виробничого підприємства  водопровідно-каналізаційного господарства  в частині стягнення з Приватного підприємства «Еллада - плюс»  заборгованості у сумі 3649, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. п.1-1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Еллада - плюс» (98198,  Ленінський район, с. Лугове, вул. Луговська, 74, ідентифікаційний код   22268401) на користь Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98213, Ленінський район, м. Щолкіне, 3; Ленінський район, м. Щолкіне, гурт. №3, а/с 184, ідентифікаційний код 22267896) суму заборгованості у розмірі 3 649, 20 грн., 102, 00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Еллада - плюс» заборгованості у розмірі 6000, 00 грн. припинити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.