Постанова

від 06.05.2008 по справі 3965-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3965-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.05.2008Справа №2-7/3965-2008А

За позовом: Мусульманської громади «Рамазан» (95001, м. Сімферополь,провулок Кримчакський, 13, к. 5, ідентифікаційний код 26329795)

До відповідачів: 1) Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15); 2) Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Третя особа: Підприємство «Сімферопольська транспортна компанія» (м. Сімферополь, вул. Акъ-Яр, 10)

Про визнання незаконною бездіяльності, визнання права на оренду та спонукання до виконання певних дій.

Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний    

                                                       Секретар судового засідання В. Є. Євген'єва

представники:

Від позивача –  Ізмайлов С., голова.

Від відповідачів  – 1) не з'явився (клопотання); 2) не з'явився (клопотання).

Від третьої особи – Серяков О. В., предст., дов. від 20.03.2008 р.

   Суть адміністративної  справи:

Мусульманська громада «Рамазан» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до Сімферопольської міської ради та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідачів по вирішенню питання про передачу земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай в оренду позивачу. Позивач просить визнати за ним право на оренду земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай. Крім того, позивач просить зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради розглянути питання  про надання дозволу Мусульманській громаді «Рамазан» виконати комплекс проектно-пошукових робіт  з будівництва комплексу громадського обслуговування  в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай на земельній ділянці площею 3000,00 кв. м., та зобов'язати Сімферопольську міську раду розглянути питання про передачу земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в  мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай в оренду Мусульманській громаді «Рамазан».

Позовні вимоги мотивовані тим, що після звернення Мусульманської громади «Рамазан» до Сімферопольської міської ради з проханням надати у користування земельну ділянку в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай для будівництва об'єкту обслуговування населення, відповідачем, відповідно до протоколу конкурсної комісії по розміщенню об'єктів будівництва в м. Сімферополі №1 від 16.04.2004 р., було прийнято рішення про поділ запитуваної земельної ділянки орієнтованою площею 3000,00 кв. м. на дві рівнозначних частки, у зв'язку з поданням відповідної заяви Підприємством «Сімферопольська транспортна компанія». Відповідно, позивачу був погоджений акт вибору та обстеження земельної ділянки площею 1500,00 кв. м., та погоджено розміщення комплексу громадського обслуговування за умови надання спільного ескізного проекту з Підприємством «Сімферопольська транспортна компанія». Позивач стверджує, що до теперішнього часу третьою особою не був погоджений акт вибору та обстеження земельної ділянки та взагалі не вчинюються жодні дії, направлені на відведення земельної ділянки. Вказані обставини, на думку позивача, порушують його права на отримання земельної ділянки у користування та є підставою для позбавлення зазначеного підприємства участі у спільному проекті.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.04.2008 р. було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, Підприємство «Сімферопольська транспортна компанія».

Відповідачі проти позову заперечували з тих підстав, що надання земельних ділянок у власність чи користування є виключним правом органу місцевого самоврядування, а не його обов'язком.

06.05.2008 р. до ГС АР Крим від Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» надійшло клопотання, в якому третя особа відкликала раніше подані заперечення на позов. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає, за вказана справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Передумовою виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно чинного земельного законодавства України є, у тому числі, необхідність складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, а отже, - рішення відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування про затвердження місця розташування земельної ділянки.

Відповідним органом, до повноважень якого віднесено, у тому числі, погодження місця розташування запитуваної позивачем земельної ділянки, є Сімферопольська міська рада, яка в розумінні норм КАС України є органом владних повноважень та здійснює управлінські функції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарським судам не підсудні спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України (без зазначення будь-яких виключень, в тому числі і щодо земельних правовідносин) передбачено, що спір між юридичними особами та суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності розглядаються за правилами адміністративного судочинства, він не може бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Така позиція, зокрема, викладена в п. 2 Оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 21.12.2007 р. N 1329/9/1/13-07 «Про практику застосування адміністративними судами приписів Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)».

   Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

                                                            встановив:

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренда (гл. 15 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. При цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність обо надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що листом №4 від 18.09.2003 р. Мусульманська громада «Рамазан» звернулась до Сімферопольської міської ради з проханням виділити під будівництво комплексу громадського обслуговування земельну ділянку в  мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай. До заяви була додана відповідна ситуаційна схема запитуваної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на час звернення позивача до Сімферопольської міської ради) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Причому частиною 3 цієї статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 123 Земельного кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

У той же час, заява позивача по суті була розглянута після спливу майже чотирьох місяців, про що свідчить Лист Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2142/08-05 від 10.01.2004 р. (а. с. 7), в якому було зазначено, що оскільки на запитувану позивачем територію були подані також інші заяви, питання щодо надання земельної ділянки у користування буде вирішено на конкурсній основі.

Як свідчить виписка з протоколу №1 засідання конкурсної комісії по розміщенню об'єктів будівництва в м. Сімферополі від 16.04.2004 р. (а. с. 8) за результатом проведеного конкурсу було прийнято рішення щодо розподілу земельної ділянки орієнтованої площею 3000,00 кв. м. в  мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай на дві рівнозначних по площі ділянки, на кожному з яких має бути розміщений об'єкт громадського обслуговування. У цьому ж протоколі передбачена необхідність розробки взаємопов'язаних ескізних проектів.

Протокольним рішенням спільного засідання технічної ради та постійної комісії Сімферопольської міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології та земельних відносин №10 від 05.07.2004 р. позивачу було погоджено розміщення комплексу громадського обслуговування в  мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову (ч. 5, 7 ст. 151 ЗК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 427 був затверджений Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

П. 4 цього Порядку передбачено, що сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі - комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією. До складу комісії включаються заступник голови сільської, селищної, міської ради або заступник голови місцевої держадміністрації (голова комісії), а також представники районного (міського) органу земельних ресурсів, природоохоронного органу, санітарно-епідеміологічної служби, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. До роботи в комісії також залучаються власники та користувачі земельних ділянок, які пропонуються до вибору, представник заявника.

Відповідно до п. 6 Порядку результати роботи комісії оформляються актом, який, згідно з п. 7, підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі, для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідний акт вибору та обстеження земельної ділянки був складений на підставі протоколу засідання технічної ради та постійної комісії Сімферопольської міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології та земельних відносин №10 від 05.07.2004 р. (а. с. 10), який був погоджений усіма необхідними державними органами та службами міста, окрім Сімферопольської міської ради та управління містобудування та архітектури.

У той же час, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Таким чином, законодавчо передбачено, що конкурс має бути проведений у випадку надходження кількох заяв на одну й теж земельну ділянку, за результатом розгляду якої вирішується питання про надання запитуваної земельної ділянки певній юридичній особі, тобто чинним законодавством України не передбачена можливість поділу земельної ділянки на дві рівнозначні частини для їх надання у користування двом особам-учасникам конкурсу. Отже, дії Сімферопольської міської ради про поділу земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай на дві частини площею по 1500 кв. м. не відповідає положенням чинного законодавства України.

Стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідачами взагалі не були представлені суду заява Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» про надання земельної ділянки у користування з необхідними документами, у той час як згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт вибору та обстеження земельної ділянки площею 1500,00 кв. м., яку на підставі проведеного конкурсу було вирішено надати у користування третій особі у справі.

Листом №19/2 від 30.09.2005 р. Мусульманська громада «Рамазан» звернулась до Сімферопольської міської ради з проханням надати у користування всю земельну ділянку. Вказана заява відповідачем по суті розглянута не була.

Згідно з протоколом №2 від 10.11.2005 р. засідання міської містобудівної ради був погоджений ескізний проект комплексу громадського обслуговування в  мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай для наступного проектування, з певними рекомендаціями.

Листом №28 від 17.02.2006 р. позивач повідомив Сімферопольську міську раду про те, що у Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» відсутні дозвільні документи для участі у спільному проекті, у зв'язку з чим просило надати дозвіл на підготовку проекту землеустрою з відведення всієї земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. Аналогічне прохання було викладено у листі №32 від 13.07.2006 р.

Листом №2020/24/01-03 від 16.03.2007 р. Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради повідомив позивача про те, що до теперішнього часу остаточно не вирішено питання про розділ земельної ділянки між позивачем та третьої особою у справі, у зв'язку з чим надання Мусульманській громаді «Рамазан» всієї земельної ділянки можливо після відмови Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» від наданої раніше земельної ділянки.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами статей 140, 142 Земельного кодексу України добровільна відмова передбачена в якості підстави для припинення права власності на землю або права постійного користування землею. У той же час, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, обов'язковою умовою для відмови Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» від земельної ділянки є наявність права у зазначеного підприємства на землю, яке, у даному випадку, має бути підтверджено відповідним договором оренди, зареєстрованим у встановленому порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідний договір оренди на земельну ділянку площею 1500,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай між Підприємством «Сімферопольська транспортна компанія» та Сімферопольською міською радою укладений не був. Іншого, всупереч положенням статті 71 КАС України, суду доведено не було.

Таким чином, враховуючи відсутність у третьої особи належним чином документально підтвердженого права на землю, судом визнаються безпідставними посилання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на неможливість надання позивачу всієї земельної ділянки через відсутність відмови Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» від земельної ділянки.

У той же час, матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем усіх дій, передбачених чинним законодавством України в якості необхідних для надання органом місцевого самоврядування згоди на відведення земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай. Суд зазначає, що ненадання  такої згоди без наявності будь-яких обґрунтованих причин для цього порушує права позивача на землю, які гарантовані ст. 14 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 16 статті 151 Земельного кодексу України передбачено, що у разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки (ч. 17 ст. 151 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:

-  підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-  з використанням повноваження з метою, якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Проте, судом встановлено, що бездіяльність Сімферопольської міської ради та її виконавчого комітету щодо розгляду по суті багаторазових звернень Мусульманської громади «Рамазан» про вирішення питання про передачу в оренду земельної ділянки по відмові в погодженні місця розташування запитуваної позивачем земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай, не відповідають вищенаведеним приписам статті 3 КАС України.

Частиною 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

У той же час, в частині 4 зазначеної статті акцентується, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд вважає, що порушені права позивача на користування земельною ділянкою, гарантовані статтею 14 Конституції України, підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів по вирішенню питання про передачу земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай в оренду, визнання за позивачем права на оренду спірної земельної ділянки та спонукання  Сімферопольську міську раду розглянути питання про передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки.

Крім того, позивачем викладені вимоги про спонукання виконавчий комітет Сімферопольської міської ради розглянути питання  про надання дозволу Мусульманській громаді «Рамазан» виконати комплекс проектно-пошукових робіт  з будівництва комплексу громадського обслуговування  в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай на земельній ділянці площею 3000,00 кв. м.

Так, листом №36 від 27.11.2006 р. Мусульманська громада «Рамазан» звернулась до Сімферопольської міської ради з проханням надати дозвіл на проектно-вишукувальні роботи з будівництва комплексу громадського обслуговування в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай, однак вказане звернення було залишено відповідачем поза увагою. Іншого, всупереч положенням ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суду доведено не було. Не надали відповідачі суду також доказів існування будь-яких перешкод для надання дозволу на проектно-вишукувальні роботи.

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлені Законом України «Про планування і забудову територій» N 1699-III від 20 квітня 2000 року (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону для забезпечення дотримання вимог законодавства, а також регіональних та/або місцевих правил забудови, державних стандартів, норм і правил, містобудівної документації фізичним та юридичним особам за їх письмовим зверненням надаються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, інші вихідні дані на проектування об'єктів містобудування.

Згідно з п. 1.4 Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених Постановою Верховної Ради АР Крим №241-3/02 від 18.09.2002 р., (в редакції Постанови ВР АР Крим №610-5/07 від 24.10.2007 р.) рішення на проведення проектно-пошукових робіт приймає міська рада (за винятком міст районного значення) або у разі делегування повноважень - його виконавчий орган, райдержадміністрація.

Таким чином, вимоги позивача щодо надання йому дозволу на виконання проектно-пошукових робіт засновані на нормах чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Аналогічне положення міститься в ст. 144 Конституції України, якою передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Проте, як вже було зазначено раніше, відповідачі не надали суду доказів прийняття відповідного рішення (як акт владного волевиявлення) за результатом розгляду клопотання Мусульманської громади «Рамазан», або наявності перешкод для цього, через що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідачів про те, що надання земельних ділянок у власність чи користування є виключним правом органу місцевого самоврядування.

Так, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, органи місцевого самоврядування не є власниками земель, а лише здійснюють права власника від імені Українського народу. Таким чином, при виконанні зазначених функцій органи місцевого самоврядування повинні діяти лише в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України (ст. 19 Конституції України), а отже, дотримуватися порядку, закріпленого Земельним кодексом України, та не допускати зловживання наданим їм правом.

В свою чергу, частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Більш того, суд звертає увагу на те, що в рамках цієї справи вирішується спір не про примушення органу місцевого самоврядування передати в оренду земельну ділянку, а про спонукання Сімферопольську міську раду та її виконком належним чином виконати покладені на них чинним законодавством Ураїни обов'язки та, зокрема, розглянути питання про передачу земельної ділянки у користування. Так, дійсно, надання спірної земельної ділянки у користування є виключною компетенцією Сімферопольської міської ради. Проте, саме невиконання відповідчем належним чином своїх обов'язків й стало підставою для звернення до суду з цим позовом, оскільки саме судовий захист порушеного права позивача є єдиною можливістю вирішення спірних питань, що виникли між сторонами у справі, і саме суд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за відповідністю дій органів місцевого самоврядування положенням чинного законодавства України. Тобто спонукання відповідачів до виконання певних дій обраним позивачем шляхом не є здійсненням судом функцій органів місцевого самоврядування, оскільки прийняте судом рішення направленно на відновлення порушеного права позивача та, відповідно, є формою воєвиявлення правосуддя.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Мусульманської громади «Рамазан» є обгрунтованими, засновані на нормах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

  Судовий збір у розмірі 3,40 грн. у порядку ч. 1 ст. 94, п. 1, 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 06.05.2008 р. Повний текст постанови складений та підписаний 12.05.2008 р.

                     Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 – 163, п. 4 ст. 167   Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконною бездіяльність Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) по вирішенню питання про передачу земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай в оренду Мусульманській громаді «Рамазан» (95001, м. Сімферополь, провулок Кримчакський, 13, к. 5, ідентифікаційний код 26329795).

3. Визнати за Мусульманською громадою «Рамазан» (95001, м. Сімферополь, провулок Кримчакський, 13, к. 5, ідентифікаційний код 26329795) право на оренду земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай.

4. Зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) розглянути питання  про надання дозволу Мусульманській громаді «Рамазан» (95001, м. Сімферополь, провулок Кримчакський, 13, к. 5, ідентифікаційний код 26329795) виконати комплекс проектно-пошукових робіт  з будівництва комплексу громадського обслуговування  в мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай на земельній ділянці площею 3000,00 кв. м.

5. Зобов'язати Сімферопольську міську раду (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) розглянути питання про передачу земельної ділянки площею 3000,00 кв. м. в  мкр. «Фонтани» по вул. 60 років Жовтня-вул. Селім Герай в оренду Мусульманській громаді «Рамазан» (95001, м. Сімферополь, провулок Кримчакський, 13, к. 5, ідентифікаційний код 26329795).

6. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Мусульманської громади «Рамазан» (95001, м. Сімферополь, провулок Кримчакський, 13, к. 5, ідентифікаційний код 26329795) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

          Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою сторони, на користь якої ухвалено рішення.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.