Постанова

від 17.06.2011 по справі 2а-6235/11/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2011 р.  

Справа №2а-6235/11/0170/3

(15:57)                                                                                   м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Керченської Централізованої бібліотечної системи          

до   Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК              

про скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, наказ № 47 від 01.07.1992 р.,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Керченська Централізована бібліотечна система звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК про скасування рішення №145 від 11.03.2011 р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.06.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству оскаржуваного рішення відповідача у зв'язку із фактичною відсутністю несвоєчасної сплати страхових внесків, а відтак - і протиправним застосуванням відповідача до Керченської Централізованої бібліотечної системи фінансових санкцій та пені.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що оскаржуване рішення № 145 від 11.03.2011 р. винесено відповідно вимог п. 6 ст. 17, п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 49).

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку  розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Керченська централізована бібліотечна система (ЄДРПОУ 20753291) узята на облік до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим 01.06.1993 р. за реєстр.№ 04011121 (а.с. 55).

06.01.2011 р. позивачем до Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим подано звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року із зазначенням суми, що підлягає сплаті, у розмірі 83094,17 грн. (а.с. 19-20).

15.02.2011 р. позивачем було подано звіт про нарахування страхових внесків у загальній сумі 56719,02 грн. за січень 2011 року (а.с. 22-23).

Згідно додатку до вищезазначеного звіту про виправлення помилок, допущених при нарахуванні внесків на загальнообов'язкове страхування за період до 01.01.2011 р., сума, на яку зменшено страхові внески, становить 43680,45 грн. (а.с. 24).

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату внесків до УПФУ в м. Керчі АР Крим, а саме: від 15.12.2010 р. -  № 1513 на суму 1200,00 грн., № 1515 на суму 19920,00 грн. (а.с. 15); від 24.12.2010 р. - № 1559 на суму 16467,67 грн., № 1555 на суму 1826,05 грн. (а.с. 18).

Згідно виписок по особовому рахунку позивачем 15.12.2010 р. та 24.12.2010 р. було здійснено перерахування сум грошових коштів у розмірі 85468,35 грн. та 133014,18 грн. відповідно (а.с. 14, 16).

04.02.2011 р. відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу про сплату боргу № Ю 111 із зазначенням суми боргу, що підлягає сплаті, у розмірі 41805,28 грн. за основним платежем (а.с. 34).

11.02.2011 р. листом вих.№ 25 позивачем УПФУ в м. Керчі АР Крим було направлено скаргу на вищезазначену вимогу із поясненнями щодо відсутності недоїмки зі страхових внесків у зв'язку із технічною помилкою, про що також свідчать дані первинного обліку Керченської централізованої бібліотечної системи (а.с. 38).

04.03.2011 р. УПФУ в м. Керчі АР Крим на адресу позивач було направлено повідомлення № 92 про несплачену суму боргу у розмірі 3662,94 грн., зокрема за фінансовими санкціями у сумі 2778,12 грн. та пені у сумі 884,82 грн. (а.с. 39).

11.03.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду в м. Керч АР Крим на адресу Керченської централізованої бібліотечної системи винесено рішення № 145 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 4198,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 1339,41 грн. пені за період з 21.06.2005 р. по 21.02.2011 р. (а.с. 4).

21.03.2011 р. вих.№ 65 позивачем було направлено скаргу Пенсійному фонду України на винесене УПФУ в м. Керчі АР Крим рішення про застосування фінансових санкцій, у якій позивачем чітко викладені обставини, які, на його думку, свідчать про неправомірність застосування фінансових санкцій та нарахування пені, зокрема у зв'язку із відсутністю недоїмки по страхових внесках за помилкою в автоматичній системі нарахування внесків щодо їх завищення на суму 43680,45 грн. (а.с. 25-27). Про зазначену помилку відповідач був сповіщений позивачем із поясненнями щодо виправлення помилки у звіті за січень 2011 року листом вих.№ 18 від 04.02.2011 р. (а.с. 37).

06.04.2011 р. відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу № Ю 111/1 про сплату  заборгованості у загальному розмірі 3662,94 грн., зокрема, за фінансовими санкціями у сумі 2778,12 грн. та пенею у сумі 884,82 грн. (а.с. 35).

10.05.2011 р. відповідачем було направлено вимогу № Ю 111/1 про сплату боргу  у сумі 3662,94 грн., зокрема у сумі 2778,12 грн. за фінансовими (штрафними) санкціями та пені у сумі 884,82 грн. (10).

За даними картки особового рахунку позивача, наданої відповідачем, загальна заборгованість позивача станом на 16.06.2011 р. складає 3643,13 грн., зокрема, за фінансовими санкціями у сумі 2759,95 грн. та пені у сумі 883,18 грн. (а.с. 54).

Отже за нарахованими відповідачем фінансових санкцій та пені за оскаржуваним рішенням № 145 від 11.03.11 р., яким позивачу нараховано фінансових санкцій у сумі 4198,70 грн. та пені у сумі 1339,41 грн., позивачем частково самостійно погашено заборгованість, а саме сплачено фінансових санкцій у сумі 1420,58 грн. та пені у сумі 454,59 грн.

Позивач звернувся до суду із вимогами щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належить орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

Отже дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає вирішенню адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, зокрема, ч. 5 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Предметом оскарження є рішення УПФУ в м. Керчі АР Крим № 145 від 11.03.11 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд поновлює позивачу строк звернення до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції на час прийняття спірного рішення, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 2 ч. 9  ст. 106 Закону України № 1058 в редакції на час вчинення правопорушення на страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Рішення № 145 від 11.03.11 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" було прийнято 11.03.11 р., тобто в той час, коли норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв’язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року

№ 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

На момент прийняття спірного рішення пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01.01.11 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р.

Відповідно, з 01.01.11 р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного Фонду України в м. Керчі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до Керченської централізованої бібліотечної системи за несвоєчасну сплату страхових внесків та нарахування пені за період з 21.06.2005 р. по 21.02.2011 р. неправомірно винесло рішення № 145 від 11.03.2011 р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено законність винесення рішення № 145 від 11.03.11 р. про застосування фінансових санкцій у сумі 4198,70 грн. та пені у розмірі 1339,41 грн.

Позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 11  КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Керчі АР Крим № 145 від 11.03.11 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні 17.06.11 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 21.06.2011 р.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити строк звернення до суду.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим № 145 від 11.03.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Керченської централізованої бібліотечної системи (ЄДРПОУ 20753291) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Шкляр Т.О.