Рішення

від 14.06.2011 по справі 1691-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка К рим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Нев ського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2011 Справа №5002-7/1691-2011

За позовом Публічного акц іонерного товариства «Діама нтбанк» (95000, м. Київ, Контрактов а площа, 10А; 95000, м. Сімферополь, ву л. Долгоруковська/Жуковськог о/О. Невського, 1/1/6, ідентифікац ійний код 23362711)

До відповідача Приватного підприємства «МП Адоніс» (95026, м. Сімферополь, пров. Еле ваторний, 10А; 95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14А, к. 015, ідентифі каційний код 23894543)

Про витребування майна з чу жого незаконного володіння.

Суддя І. І. Дворний

пред ставники:

Від позивача - ОСОБА_1. - предст., дов. б/н від 05.07.2010р.

Від відповідача - не з' яви вся.

Суть справи: Акціонерний ба нк «Діамант» в особі Кримськ ої Дирекції АБ «Діамантбанк» в м. Сімферополі звернувся д о Господарського суду АР Кри м з позовною заявою до Приват ного підприємства «МП Адоніс », в якій просить суд витребув ати транспортний засіб Автоб етонозмішувач 581451 на шасі КАМА З 6520 реєстраційний номер НОМ ЕР_1 у кількості 1 (однієї) оди ниці, загальною вартістю 445 000,00 грн., з незаконного володіння Приватного підприємства «МП Адоніс» та передати його Акц іонерному банку «Діамант».

Обґрунтовуючи свої вимоги , позивач посилається на те, що 29.01.2007 р. між сторонами у справі б ув укладений договір фінансо вого лізингу транспортних за собів №002, за яким позивач зобо в' язався набути у власність транспортний засіб: Автобет онозмішувач 581451 на шасі КАМАЗ 6 520 реєстраційний номер НОМЕ Р_1 у кількості 1 (однієї) один иці, загальною вартістю 445 000,00 г рн., та передати його в користу вання відповідачу на строк н е менше 1 року за встановлену п лату на умовах фінансового л ізингу. Позивач зазначає, що н им були належним чином викон ані свої договірні обов' язк и, однак відповідачем порушу ються обов' язки щодо повної та своєчасної сплати лізинг ових платежів, у зв' язку з чи м на підставі ч. 2 ст. 7 Закону Ук раїни «Про фінансовий лізинг » та пунктів 9.1.1, 9.4 договору відп овідачеві було направлено по відомлення №2747/094-02 від 09.06.2010 р. про відмову від договору в однос торонньому порядку. Акціонер ний банк «Діамант» повідомив , що лист про відмову від догов ору був отриманий відповідач ем 15.06.2010 р., однак до теперішньог о часу предмет лізингу не пов ернутий, що змусило його звер нутися до суду з позовом про в итребування майна з чужого н езаконного володіння.

Відповідач у судове засіда ння не з' явився, відзив на по зов не надав, про причини неяв ки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був пр оінформований належним чино м рекомендованою кореспонде нцією.

У судовому засіданні предс тавник позивача надав суду з аяву, в якій зазначив, що 31.05.2011 р. було проведено зміну наймену вання банку з Акціонерного б анку «Діамант» на Публічне а кціонерне товариство «Діама нтбанк». Викладені в заяві фа кти підтверджуються доданим и до заяви документами.

Відповідно до статті 25 Госп одарського процесуального к одексу України у разі смерті або оголошення фізичної осо би померлою, припинення діял ьності суб'єкта господарюван ня шляхом реорганізації (зли ття, приєднання, поділу, перет ворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а так ож в інших випадках заміни ос оби у відносинах, щодо яких ви ник спір, господарський суд з алучає до участі у справі пра вонаступника відповідної ст орони або третьої особи на бу дь-якій стадії судового проц есу. Усі дії, вчинені в судовом у процесі до вступу у справу п равонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони бул и обов'язкові для особи, яку пр авонаступник замінив.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України ю ридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язкі в іншим юридичним особам - пра вонаступникам (злиття, приєд нання, поділу, перетворення) а бо в результаті ліквідації.

Стаття 59 Господарського код ексу України визначає, що рео рганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, по ділу, перетворення. У разі зли ття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язк и кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що у творений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або к ількох суб'єктів господарюва ння до іншого суб'єкта господ арювання до цього останнього переходять усі майнові прав а та обов'язки приєднаних суб 'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарюва ння усі його майнові права і о бов'язки переходять за розді льним актом (балансом) у відпо відних частках до кожного з н ових суб'єктів господарюванн я, що утворені внаслідок цьог о поділу. У разі виділення одн ого або кількох нових суб'єкт ів господарювання до кожного з них переходять за роздільн им актом (балансом) у відповід них частках майнові права і о бов'язки реорганізованого су б'єкта. У разі перетворення од ного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного су б'єкта господарювання перехо дять усі майнові права і обов 'язки попереднього суб'єкта г осподарювання.

Проте, матеріали справи сві дчать, що позивач у справі не б ув реорганізований, а відбул ася лише зміна назви підприє мства, що не є підставою для ре організації. Наведене виключ ає можливість застосування у даній ситуації статті 25 Госпо дарського процесуального ко дексу України. При цьому, суд з вертає увагу на те, що чинний Г осподарський процесуальний кодекс України не встановлю є необхідність винесення ухв али в разі зміни назви учасни ка судового процесу, у зв' яз ку з чим відповідні зміни маю ть враховуватися лише при оф ормленні наступних процесуа льних документів.

Розгляд справи відкл адався у порядку статті 77 Госп одарського процесуального к одексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характериз ують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для від кладення розгляду справи. Пр и цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявни ми в ній матеріалами в порядк у статті 75 Господарського про цесуального кодексу України .

Розглянувши матеріа ли справи, дослідивши предст авлені докази, заслухавши по яснення представника позива ча, суд

ВСТАНОВИВ :

29.01.2007 р. між Акціонерним банко м “Діамант” (Лізингодавець) т а Приватним підприємством “М П Адоніс”(Лізингоодержувач) був укладений Договір фінанс ового лізингу транспортних з асобів № 002, відповідно до пунк ту 1.1 якого Лізингодавець пере дає у користування Лізингоод ержувачу на визначений строк , за умови сплати Лізингоодер жувачем авансового лізингов ого платежу в сумі 44 500,00 грн., нас тупне майно: Автобетонозмішу вач 581482 на шасі КАМАЗ 6540 в кілько сті 1 шт.

Вартість предмету лізингу становить 445 000, 00 грн. (п. 1.2 Догово ру).

Пунктом 2.2. Договору передба чено, що розмір, склад та графі к сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізинго давцю визначається у відпові дності з Додатком № 1 та Додатк ом №2 цього договору.

Додатком №1 до договору вста новлений графік оплати, з яко го вбачається, що оплата черг ових лізингових платежів зді йснюється не пізніше 25 числа к ожного місяця протягом стро ку дії Договору ( а.с. 17).

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач передав, а відповідач прийня в предмет лізингу, що підтвер джується актом приймання-пер едачі предмета лізингу від 07.0 2.2007 р. (а. с. 19).

Проте, відповідач умови дог овору фінансового лізингу на лежним чином не виконував, лі зингові платежі за період з с ічня 2009 р. по січень 2010 р. своєчас но не сплачував, що стало прив одом для звернення з відпові дним позовом до суду.

Рішенням Господарського с уду АР Крим від 25.08.2010 р. у справі № 5002-32/3354-2010 був встановлений факт н евиконання відповідачем обо в' язків за договором фінанс ового лізингу транспортного засобу № 002 від 29.01.2007 р. щодо своєч асної оплати лізингових плат ежів за період січня 2009 р. по сі чень 2010 р. в розмірі 201 551, 01 грн., у з в' язку з чим стягнуто солід арно з Приватного підприємст ва “МП Адоніс” та Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Кримстройторг” на користь Акціонерного банку “Діамант ” в особі Кримської дирекції АБ “Діамант банк” в м. Сімферо поль 201 551, 01 грн. заборгованості , 6 012, 23 грн. неустойки, 2 075, 63 грн. дер жавного мита та 206, 62 грн. витрат за інформаційно-технічне за безпечення судового процесу .

Факти, встановлені вказани м рішенням в порядку статті 35 Господарського процесуальн ого кодексу України визнають ся преюдиціальними та не пот ребуються додаткового доказ ування.

Відповідно до ст. 526 ЦК Україн и зобов'язання має виконуват ися належним чином відповідн о до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів ц ивільного законодавства, а з а відсутності таких умов та в имог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інши х вимог, що звичайно ставлят ься. Аналогічне положення ст осовно господарських зобов' язань міститься в ч. 1 ст.193 Госп одарського кодексу України, якою визначено, що суб' єкти господарювання та інші учас ники господарських відносин повинні виконувати господар ські зобов' язання належним чином відповідно до закону, і нших правових актів, договор у, а за відсутності конкретни х вимог щодо виконання зобов ' язання - відповідно до ви мог, що у певних умовах звичай но ставляться. До виконання г осподарських договорів заст осовуються відповідні полож ення Цивільного кодексу Укра їни з урахуванням особливост ей, передбачених цим Кодексо м.

Відповідно до ст. 530 Цивільно го кодексу України якщо у зоб ов' язанні встановлений стр ок (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у це й строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу Укр аїни передбачено, що односто роння відмова від зобов'язан ня або одностороння зміна йо го умов не допускається, якщо інше не встановлено договор ом або законом.

Не допускаються односторо ння відмова від виконання зо бов'язань, крім випадків, пере дбачених законом, а також від мова від виконання або відст рочка виконання з мотиву, що з обов'язання другої сторони з а іншим договором не було вик онано належним чином (ч. 7 ст. 193 Г осподарського кодексу Украї ни).

Статтею 611 Цивільного кодек су України встановлено, що у р азі порушення зобов'язання н астають правові наслідки, вс тановлені договором або зако ном, зокрема, припинення зобо в'язання внаслідок односторо нньої відмови від зобов'язан ня, якщо це встановлено догов ором або законом, або розірва ння договору.

Суд зазначає, що підстави дл я зміни або розірвання догов ору встановлені статтею 651 Цив ільного кодексу України. Так , зміна або розірвання догово ру допускається лише за згод ою сторін, якщо інше не встано влено договором або законом. Договір може бути змінено аб о розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у р азі істотного порушення дого вору другою стороною та в інш их випадках, встановлених до говором або законом. Істотни м є таке порушення стороною д оговору, коли внаслідок завд аної цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувал а при укладенні договору. У ра зі односторонньої відмови ві д договору у повному обсязі а бо частково, якщо право на так у відмову встановлено догово ром або законом, договір є від повідно розірваним або зміне ним.

Отже, договір може бути розі рваний або змінений в резуль таті односторонньої відмови від договору в повному обсяз і або частково або в результа ті односторонньої зміни дого вору, тобто в результаті вчин ення однією із сторін одност ороннього правочину, який тя гне цивільно-правові наслідк и для обох сторін договору. Се ред таких наслідків може бут и і настання обов'язків для ін шої сторони договору.

Статтею 653 Цивільного кодек су України передбачено, що у р азі зміни договору зобов'яза ння сторін змінюються відпов ідно до змінених умов щодо пр едмета, місця, строків викона ння тощо. У разі розірвання до говору зобов'язання сторін п рипиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'я зання змінюється або припиня ється з моменту досягнення д омовленості про зміну або ро зірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером йо го зміни. Якщо договір змінює ться або розривається у судо вому порядку, зобов'язання зм інюється або припиняється з моменту набрання рішенням су ду про зміну або розірвання д оговору законної сили.

Із ч. 1 та 2 ст. 653 ЦК України випл иває, що законодавець чітко р озрізняє поняття зміни та ро зірвання договору, з одного б оку, та поняття зміни та припи нення зобов'язання, - з іншог о. Зміна договору тягне за соб ою зміну змісту зобов'язань, я кі на цьому договорі ґрунтую ться. Розірвання договору сп ричиняє припинення зобов'яза нь, що виникли на його підстав і. Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договор у, а встановлює лише долю зобо в'язання у зв'язку із зміною аб о розірванням договору (воно припиняється). Момент розірв ання або зміни договору визн ачається ч. 5 ст. 188 Господарсько го кодексу України, якщо це пи тання вирішується судом. В та кому випадку договір вважаєт ься розірваним або зміненим з дня набрання чинності ріше нням суду. Інше може бути вста новлене рішенням суду відпов ідно до загального правила ч . 1 ст. 638 ЦК, що встановлює момент , з якого вважається укладени м будь-який договір. Якщо стор они укладають угоду про змін у або розірвання договору, ос танній відповідно до ч. 1 ст. 638 Ц К має визнаватись зміненим а бо розірваним з моменту укла дення цієї угоди. Проте, викла дені вище правила, що встанов люють момент, з якого договір вважається зміненим або роз ірваним, не поширюються на ви падки зміни або розірвання д оговору шляхом вчинення стор оною договору односторонньо го правочину, тобто шляхом ві дмови від договору. Загальні правила щодо порядку вчинен ня односторонніх правочинів , зокрема, щодо моменту, з яког о такі правочині вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова від догово ру - це односторонній право чин, який породжує, змінює чи п рипиняє права та обов'язки об ох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент от римання стороною повідомлен ня про відмову, яке можна нале жно іденти фікувати як таке, щ о виходить від сторони догов ору, якщо інший строк припине ння дії договору не вказаний у відповідній відмові.

Згідно з частиною 2 статті 7 З акону України «Про фінансови й лізинг» лізингодавець має право відмовитися від догово ру лізингу та вимагати повер нення предмета лізингу від л ізингоодержувача у безспірн ому порядку на підставі вико навчого напису нотаріуса, як що лізингоодержувач не сплат ив лізинговий платіж частков о або у повному обсязі та прос трочення сплати становить бі льше 30 днів.

В пункті 9.1.1 Договору сторони передбачили, що Лізингодаве ць вправі вилучити предмет л ізингу у Лізингоодержувача, зокрема, у випадку, якщо Лізин гоодержувач не сплатив або с платив не в повному обсязі лі зингові платежі та простроче ння сплати становить більше 30 днів з дня настання відповід них строків платежів, встано влених цим Договором.

У випадку, передбаченому пу нктом 9.1.1 цього Договору, Лізин годавець має право відмовити ся від цього Договору згідно чинного законодавства Украї ни та вимагати повернення пр едмета лізингу від Лізингоод ержувача (п. 9.4 Договору).

Матеріали справи свідчать , що листом №2747/094-02 від 09.06.2010 р. позив ач повідомив Приватне підпри ємство «МП Адоніс» про відмо ву від договору лізингу та за значив про необхідність пове рнення предмета лізингу прот ягом 3 календарних днів з моме нту отримання даного листа.

Лист про відмову від догово ру був отриманий відповідаче м 15.06.2010 р., про що свідчить підпис його представника у нижньом у лівому кутку листа, у зв' яз ку з чим суд дійшов висновку, щ о договір лізингу був розірв аний 15.06.2010 р. шляхом вчинення по зивачем одностороннього пра вочину про відмову від догов ору.

Частиною 2 статті 11 Закону Ук раїни «Про фінансовий лізинг » закріплено, що Лізингоодер жувач, серед іншого, зобов'яза ний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі достро кового розірвання договору л ізингу та в інших випадках до строкового повернення предм ета лізингу - повернути предм ет лізингу у стані, в якому йог о було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зно су, або у стані, обумовленому д оговором.

Відповідач не надав суду до казів повернення ним предмет а лізингу в добровільному по рядку, у той час як відповідно до положень статей 33, 34 Господа рського процесуального коде ксу України кожна сторона по винна довести суду ті обстав ини, на які вона посилається я к на підставу своїх вимог та з аперечень, способом, передба ченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, суд вва жає, що предмет лізингу знахо диться у відповідача без дос татньої правової підстави, ч им порушується право власнос ті позивача, оскільки в пункт і 7.1 Договору сторони передбач или, що протягом усього строк у дії договору предмет лізин гу є власністю Лізингодавця.

Відповідно до частини 1 стат ті 316 Цивільного кодексу Украї ни правом власності є право о соби на річ (майно), яке вона зд ійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та р озпоряджання своїм майном. Н а зміст права власності не вп ливають місце проживання вла сника та місцезнаходження ма йна (ст. 317 ЦК України).

Згідно з приписами статті 31 9 Цивільного кодексу України власник володіє, користуєть ся, розпоряджається своїм ма йном на власний розсуд. Власн ик має право вчиняти щодо сво го майна будь-які дії, які не с уперечать закону.

Статтею 41 Конституції Украї ни передбачено, що ніхто не мо же бути протиправно позбавле ний права власності. Право пр иватної власності є непорушн им. Аналогічні положення зак ріплені статтею 321 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Господар ського процесуального кодек су України підприємства, уст анови, організації, інші юрид ичні особи (у тому числі інозе мні), громадяни, які здійснюют ь підприємницьку діяльність без створення юридичної осо би і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підп риємницької діяльності, мают ь право звертатися до господ арського суду згідно з встан овленою підвідомчістю госпо дарських справ за захистом с воїх порушених або оспорюван их прав і охоронюваних закон ом інтересів, а також для вжит тя передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запо бігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного ко дексу України кожна особа ма є право на захист свого цивіл ьного права у разі його поруш ення, невизнання або оспорюв ання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який н е суперечить загальним засад ам цивільного законодавства .

Конституційний суд Україн и в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 за конституційним поданн ям 50 народних депутатів Украї ни щодо офіційного тлумаченн я окремих положень частини п ершої статті 4 Цивільного про цесуального кодексу України (справа про охоронюваний зак оном інтерес) зазначив, що пон яття "охоронюваний законом і нтерес", що вживається в части ні першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу Укра їни та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розу міти як прагнення до користу вання конкретним матеріальн им та/або нематеріальним бла гом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єкт ивному праві простий легітим ний дозвіл, що є самостійним о б'єктом судового захисту та і нших засобів правової охорон и з метою задоволення індиві дуальних і колективних потре б, які не суперечать Конститу ції і законам України, суспіл ьним інтересам, справедливос ті, добросовісності, розумно сті та іншим загальноправови м засадам.

Відповідно до частини 1 стат ті 386 Цивільного кодексу Украї ни держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів пр ава власності.

Статтею 387 Цивільного кодек су України закріплено, що вла сник має право витребувати с воє майно від особи, яка незак онно, без відповідної правов ої підстави заволоділа ним.

Суд зазначає, що цей віндика ційний засіб захисту права в ласності застосовується в то му випадку, коли власник факт ично позбавлений можливості володіти й користуватися на лежною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

В пункті 6.1 Листа Вищого арбі тражного суду України від 31.01.20 01 р. N 01-8/98 «Про деякі приписи зако нодавства, яке регулює питан ня, пов'язані із здійсненням п рава власності та його захис том» зазначено, що позивачем за таким позовом може бути вл асник майна, який на момент по дання позову не володіє цим м айном, і юридична особа, за яко ю майно закріплене на праві п овного господарського відан ня або оперативного управлін ня.

Відповідачем у справі вист упає особа, що на момент подан ня позову фактично володіє м айном без підстав, передбаче них законом або адміністрати вним актом чи договором, які в ідповідають вимогам закону.

Власник вправі витребуват и своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Крім того, суд звертає увагу на положення статті 1212 Цивіль ного кодексу України, якими з акріплено, що особа, яка набул а майно або зберегла його у се бе за рахунок іншої особи (пот ерпілого) без достатньої пра вової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана пов ернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, н а якій воно було набуте, згодо м відпала. Положення цієї гла ви застосовуються також до в имог про витребування майна власником із чужого незаконн ого володіння.

Відповідно до частини 1 стат ті 1213 ЦК України набувач зобов 'язаний повернути потерпілом у безпідставно набуте майно в натурі.

Матеріалами справи підтве рджується, що позивач, як влас ник предмета лізингу, позбав лений можливості володіти й користуватися належним йому майном - транспортним засо бом Автобетонозмішувачем 581451 на шасі КАМАЗ 6520 реєстраційни й номер НОМЕР_1 у кількост і 1 (однієї) одиниці, загальною вартістю 445 000,00 грн., внаслідок т ого, що вказаний транспортни й засіб перебуває у відповід ача. Даний факт відповідачем під час розгляду справи не сп ростований.

Отже, матеріалами справи пі дтверджується обґрунтовані сть вимог позивача, а тому поз ов підлягає задоволенню в по вному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забез печення судового процесу під лягають стягненню з відповід ача згідно з положеннями ста тті 49 Господарського процесу ального кодексу України. При цьому суд звертає увагу на те , що під час звернення до суду позивачем було зайве сплачен о державне мито в сумі 4365,00 грн., оскільки вимога про витребув ання майна з чужого незаконн ого володіння відноситься до вимог немайнового характеру , у зв' язку з чим підлягає опл аті державним митом в розмір і 85,00 грн. відповідно до пункту б) частини 2 статті 3 Декрету Ка бінету Міністрів України «Пр о державне мито». Отже, зайве с плачене державне мито в сумі 4365,00 грн. підлягає поверненню п озивачеві з Державного бюдже ту України, про що має бути вин есена відповідна ухвала.

На підставі викладено го, керуючись ст. ст. 82-85 Господа рського процесуального коде ксу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати транспо ртний засіб: Автобетонозмішу вач 581451 на шасі КАМАЗ 6520 реєстра ційний номер НОМЕР_1 у кіл ькості 1 (однієї) одиниці, зага льною вартістю 445 000,00 грн., з неза конного володіння Приватног о підприємства «МП Адоніс» (950 26, м. Сімферополь, пров. Елевато рний, 10А; 95000, м. Сімферополь, вул. Г агаріна, 14А, к. 015, ідентифікацій ний код 23894543) та передати його Пу блічному акціонерному товар иству «Діамантбанк» (95000, м. Киї в, Контрактова площа, 10А, ідент ифікаційний код 23362711).

3. Стягнути з Приватног о підприємства «МП Адоніс» (950 26, м. Сімферополь, пров. Ел еваторний, 10А; 95000, м. Сімферополь , вул. Гагаріна, 14А, к. 015, ідентифі каційний код 23894543) на користь Пу блічного акціонерного товар иства «Діамантбанк» (95000, м. Киї в, Контрактова площа, 10А, ідент ифікаційний код 23362711) державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. ви трат на інформаційно-технічн е забезпечення судового проц есу.

4. Видати накази після н абрання судовим рішенням зак онної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Кри м (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 14.06.2011 р.

Суддя Господарсько го суду

Автономної Республіки Кр им Дво рний І.І.