Постанова

від 02.10.2006 по справі 15/207

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/207

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2006  року                                                                      Справа № 15/207

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів                                                            Семендяєвої І.В.

                                                                 Медуниці О.Є.

Секретар судового засідання:                    Антонова І.В.

За участю представників сторін:

від позивача:                                         -Андрущенко С.В., головний спеціаліст

з правових питань, дов. 851 від 26.06.06;

-Разорьонов Є.М., голова Луганського

регіонального відділення, дов. №850 від 20.06.06;

від відповідача:                                         -Луб'янов О.А., представник

за дов. №146 від 22.02.06;

-Шаповалов Г.І., заступник директора,

дов. №569 від 02.10.06;

-Шевченко В.І., юрист, дов. №570 від 02.10.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                  Української державної інноваційної компанії в

особі Луганського регіонального відділення

Української державної інноваційної компанії,

м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                              Луганської області

від                                                            25.07.06

по справі                                                  №15/207 (колегія у складі: головуючий суддя –

Пономаренко Є.Ю., суддя –Лісовицький Є.А.,

суддя –Яресько Б.В.)

за позовом                                                  Української державної інноваційної компанії в

особі Луганського регіонального відділення

Української державної інноваційної компанії,

м. Луганськ

до відповідача:                                        Державного підприємства “Центральне

конструкторське бюро машинобудування”

“Донець”, м. Луганськ

про                                                            стягнення 45106 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У судовому засіданні 19.09.06 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15 годин 00 хвилин 02.10.06.

02.09.03 між Українською державною інноваційною компанією в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ (позивачем у даній справі за первісним позовом; далі за текстом –Українська державна інноваційна компанія), та Державним підприємством ”Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець», м. Луганськ (відповідачем у справі за первісним позовом; далі за текстом –Держпідприємство “ЦКБМ “Донець”), був укладений договір про реструктуризацію №15-20/02/09/03 (далі за текстом - договір від 02.09.03). Предметом договору від 02.09.03 було розстрочення виконання рішень господарського суду Луганської області по справі №4/217 терміном на 3 роки.

У квітні 2006 року позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 27.04.06 №104 про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором від 02.09.03  у сумі 45106 грн. 60 коп.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечував і у червні 2006 року звернувся до господарського суду Луганської області із зустрічним позовом, в якому просив суд першої інстанції визнати договір від 02.09.03 неукладеним і стягнути з позивача за первісним позовом на його користь безпідставно перераховані кошті в сумі 199980 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.07.06, яке підписане 28.07.06, по справі №15/207 було визнано недійсним договір від 02.09.03, укладений між Українською державною інноваційною компанією та Державним підприємством Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець»; повністю відмовлено у задоволенні первісного і зустрічного позовів. Місцевий господарський суд встановив невідповідність пов'язаного з предметом спору договору від 02.09.03 вимогам законодавства, тому, керуючись п. 1 статті 83 ГПК України, визнав угоду недійсною.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 25.07.06, яке підписане 28.07.06, по справі №15/207, позивач за первісним позовом звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 03.08.06 №231, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції повністю скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю і стягнути з відповідача 45106 грн. 60 коп.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач за первісним позовом (заявник скарги) посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та невірне застосування норм процесуального права. Позивач вважає, що прийнятим рішенням колегія суддів господарського суду Луганської області фактично перешкодила виконанню вже існуючого чинного рішення господарського суду Луганської області від 30.08.02 по справі №4/217.

19.09.06 відповідач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом №231 від 03.08.2006 р. У відзиві представник відповідача за первісним позовом зазначає, що підтримує висновки суду першої інстанції, котрі стали підставою для визнання договору про реструктуризацію недійсним, вважає, що договір про реструктуризацію суперечить законодавству, яке діяло на момент його підписання, просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06, яке підписане 28.07.06, по справі № 15/207 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.08.06, відповідно до ст. 28 Закону України «Про судоустрій України», для розгляду апеляційної скарги Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ, № 231 від 03.08.06 на рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06  по справі №15/207 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Семендяєва І.В., суддя –Медуниця О.Є.

Апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, обговоривши усі обставини справи у сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 1, а.с. 88-94), 27.11.97 між Держпідприємством ЦКБМ «Донець»та Державним інноваційним фондом України було укладено інноваційний договір №004-97. Державний інноваційний фонд України (інвестор) вніс для здійснення інноваційного проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у розмірі 1400000 грн., а Держпідприємство ЦКБМ «Донець», виконавши всі роботи по реалізації інноваційного проекту, повинно було повернути інвестору його вклад в четвертому кварталі 2000 року за рахунок доходу від реалізації інноваційної продукції. Держпідприємство ЦКБМ «Донець»не повернуло інноваційну позику своєчасно.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.99 №1573/99, Кабінет Міністрів України 13.04.00 утворив на базі Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень, Українську державну інноваційну компанію, як небанківську фінансово-кредитну установу та установив, що позивач є правонаступником всіх майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень (Постанова КМУ №654). Постановою КМУ від 15 червня 2000 року №979 було затверджено Статут позивача де також зазначено про правонаступництво всіх майнових прав і обов'язків Державного інноваційного фонду України.

Позивач за первісним позовом є правонаступником прав і обов'язків Державного інноваційного фонду України за інноваційним договором №004-97 від 27.11.97. Замінивши сторону в інноваційних правовідносинах позивач у 2002 році звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про повернення інноваційної позики. Господарський суд Луганської області своїм рішенням від 30.08.02 (т.1, а.с. 12-17) визнав обов'язок відповідача щодо повернення інноваційної позики і звернув стягнення на користь позивача на майно за договором застави на суму 1400000 грн., що належить Держпідприємству ЦКБМ «Донець», а також ухвалою від 09.09.02 було доповнено резолютивну частину рішення від 30.08.02 пунктом третім про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 109200 грн. та 157430 грн. пені. На виконання судового рішення були видані відповідні судові накази.

10.12.02 було відкрито виконавче провадження №7-1516 на підставі наказу, виданого господарським судом Луганської області по справі №4/217, про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 109200 грн. та 157430 грн. пені –разом 266 630 грн. Територіальний орган державної виконавчої служби розпочав примусове виконання рішення суду відповідно до законодавчих актів, які регулюють питання виконавчого провадження.

Виконавче провадження було закінчено 08.09.03, з причини повернення виконавчого документа (судового наказу) без виконання на письмову вимогу позивача (т.1, а.с. 113).

В процесі виконання судового рішення від 30.08.02 по справі №4/217, сторони уклали договір від 02.09.03 (т.1, а.с. 9-11), яким вирішили питання про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 109200 грн. та 157430 грн. пені.

Предметом договору від 02.09.03 є реструктуризація (розстрочення) пені та інфляційних нарахувань у сумі 266630 грн., відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 30.08.02, ухвали господарського суду Луганської області від 09.09.02 та наказу господарського суду Луганської області від 09.09.02, виданого на виконання рішення суду у справі №4/217 (п 1.1 Договору).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Луганської області стосовно предмету договору від 02.09.03. Дійсно, предметом договору від 02.09.03 визначено реструктуризація (розстрочення) сум присуджених до стягнення за рішенням господарського суду Луганської області по справі №4/217. Договором від 02.09.03 сторони самостійно, без вирішення господарським судом, врегулювали питання розстрочення сум присуджених до стягнення за рішенням місцевого господарського суду по справі №4/217.

Місцевим судом першої інстанції правильно відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнано недійсним договір від 02.09.03, враховуючи наступне.

Загальною підставою визнання угоди недійсною є невідповідність її вимогам законів та інших нормативно-правових актів. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло під час укладання спірної угоди.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (положення кодексу діяли на момент укладання спірної угоди) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Положення цієї статті застосовуються при порушенні встановленого порядку вчинення суб'єктами правовідносин дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків.

Основний закон України визначає принципи здійснення правосуддя у державі. Зокрема, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження», зокрема, визначає: умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку; повноваження державного виконавця; права та обов'язки учасників виконавчого провадження; процесуальні підстави для зміни способу чи порядку, відстрочення або розстрочення виконання судових рішень; підстави для завершення виконавчого провадження.

Закон України «Про виконавче провадження»і Господарський процесуальний кодекс України регулюють питання розстрочення виконання рішення господарського суду таким чином.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»закріплено право державного виконавця, при здійсненні виконавчого провадження, звертатися до органу, який видав виконавчий документ і порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Норма господарського судочинства (ст. 121 ГПК України) встановлює, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення, про затвердження мирової угоди господарський суд також виносить ухвалу.

Договір від 02.09.03 не відповідає і суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження»та Господарського процесуального кодексу України.

Місцевим господарським судом встановлено, що державний виконавець і сторони по справі не звертались до господарського суду Луганської області щодо розгляду питання про розстрочення виконання рішення у справі №4/217. Таке питання не було розглянуто господарським судом Луганської області і за своєю ініціативою.

Договір від 02.09.03 суперечить встановленому порядку вчинення учасниками виконавчого провадження дій, спрямованих на зміну їх прав та обов'язків. За договором від 02.09.03 питання про розстрочення виконання рішення по справі №4/217 вирішено не у судовому порядку, що порушує конституційне положення про обов'язковість виконання судових рішень на території України, в порядку встановленому законодавством, та недопустимість привласнення судових функцій іншими особами.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про невідповідність договору від 02.09.03 вимогам частин першої і п'ятої статті 124 Конституції України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. Тому, договір від 02.09.03 підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР.

Доводи відповідача за первісним позовом про наявність підстав вважати договір неукладеним є помилковими, тому, що сторони дійшли згоди до всіх визначених ними істотних умов договору та підписали його. Вимога про стягнення з позивача за первісним позовом безпідставно набутих коштів у сумі 199980 грн. на підставі визнання договору від 02.09.03 не укладеним не підлягає задоволенню у зв'язку з її необґрунтованістю. Таким чином, місцевий господарський суд правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України 12.03.99 №02-5/111, з наступними змінами та доповненнями, господарським судам рекомендовано встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та якщо вирішуючи спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить вимогам законодавства він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певний частині. Враховуючи таке роз'яснення місцевий господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав спірну угоду недійсною, хоча це і не було предметом доказування жодної з сторін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість доводів позивача за первісним позовом, викладених у апеляційній скарзі.

У даному судовому провадженні вирішується питання проведення реституції, оскільки про це є клопотання представника відповідача і це необхідно для повернення сторін у початковий стан за недійсною угодою, як того вимагає ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР. На виконання недійсного договору відповідач за первісним позовом перерахував позивачу за первісним позовом грошові кошти в сумі 199980 грн. (т.1, а.с. 95-103).

За таких обставин, апеляційна інстанція вважає, що цю суму необхідно стягнути з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку про зміну рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

-пункт 2 резолютивної частини рішення  господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207 викласти у наступній редакції:

“2. Українській державній інноваційній компанії, вул. Богдана Хмельницького,   65-б, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код №00041467, повернути Державному підприємству “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, вул. Звейнека, 145-ж,           м. Луганськ, 91000, ідентифікаційний код №14314423, грошові кошти у сумі 199980 грн. 00 коп”;

-пункти 2, 3, 4, 5 і 6 резолютивної частини рішення  господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207 вважати відповідно пунктами 3, 4, 5, 6 і 7;

-пункт перший  рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у  справі №15/207 залишити без змін.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покласти на заявника скарги –позивача за первісним позовом –Українську державну інноваційну компанію в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 77, п. 1 ст. 83, ст.ст. 85, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1         ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії,                 м. Луганськ, від 03.08.06 № 231 на рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207 змінити.

3.Пункт 2 резолютивної частини рішення  господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207 викласти у наступній редакції:

“2. Українській державній інноваційній компанії, вул. Богдана Хмельницького,   65-б, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код №00041467, повернути Державному підприємству “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, вул. Звейнека, 145-ж,           м. Луганськ, 91000, ідентифікаційний код №14314423, грошові кошти у сумі 199980 грн. 00 коп”.

4.Пункти 2, 3, 4, 5 і 6 резолютивної частини рішення  господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/207 вважати відповідно пунктами 3, 4, 5, 6 і 7.

5.Пункт перший  рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у  справі №15/207 залишити без змін.

6.Витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покласти на заявника скарги –позивача за первісним позовом –Українську державну інноваційну компанію в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця

Помічник судді                                                                      Н.О. Полковнікова

Надруковано 7 примірників:

1-до справи;

2-позивачу –юридичній особі - Українській державній інноваційній компанії, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 65”б”, м. Київ, 01601;

3-4-структурному підрозділу позивача –Луганському регіональному відділенню Української державної інноваційної компанії (заявнику скарги), за адресою:

-вул. Коцюбинського, 13/16, м. Луганськ, 91055;

-вул. Коцюбинського, 13/25, м. Луганськ, 91055;

5-відповідачу –Державному підприємству “Центральне конструкторське бюро машинобудування Донець”, за адресою: вул. Звейнека, 145”ж”, м. Луганськ, 91017;

6- місцевому господарському суду Луганської області;

7-до наряду ЛАГС.