Постанова

від 04.07.2011 по справі 2а/0270/2711/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2711/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

при секретарі судового засідання:   Колос Мирославі Сергіївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності;

відповідача :   не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі   

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"  

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі (далі - УПФУ у Липовецькому районі) до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - ТОВ "Будівельник") про  стягнення заборгованості в сумі 8307,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Будівельник" своєчасно не сплатило суму єдиного внеску до фонду, в зв’язку з чим утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8307, 35 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 8307, 35 гривень.

Представник відповідача в судові засідання, призначені на 20 червня та 04 липня 2011 року не з'являвся, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.33,37).

Суд вважає, що ним вжито достатніх заходів для належного повідомлення відповідача  про час і місце розгляду справи з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Однак, відповідач своїм правом заперечити проти позову не скористався.

З огляду на викладене, керуючись положеннями частини 4 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.    

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають між Пенсійним фондом України та платниками єдиного внеску, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок - консолідований страховий внесок,  збір якого здійснюється до системи  загальнообов'язкового державного  соціального  страхування в обов'язковому порядку та на регулярній  основі  з  метою  забезпечення  захисту  у   випадках, передбачених  законодавством,  прав  застрахованих  осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частина 3 статті 9 Закону №2464-VІ передбачає, що обчислення єдиного внеску   територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску,  звітності,  що подається платниками  до територіальних  органів Пенсійного фонду,  бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми  яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 вказаного Закону платники єдиного внеску  зобов'язані сплачувати  єдиний внесок, нарахований  за  відповідний  базовий звітний період,  не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно із частиною 5 статті 7 даного Закону, єдиний внесок нараховується незалежно від джерел фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Відповідно до положень частини12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VІ, Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Також положеннями статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що суми єдиного внеску своєчасно не сплачені страхувальниками у вищезазначені строки вважаються простроченою заборгованістю зі сплати єдиного внеску і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. У даному випадку територіальний орган Пенсійного фонду має  право  звернутися до  суду  з  позовом  про  стягнення  недоїмки.  При  цьому заходи досудового   врегулювання   спорів,  передбачені  законом, не застосовуються.

Як випливає із матеріалів справи, ТОВ "Будівельник" зареєстроване як платник страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України у Липовецькому районі і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Внаслідок несплати відповідачем внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску перед УПФ України у Липовецькому районі в загальному розмірі 8307,35 грн. Вказана заборгованість утворилась за період з січня по квітень 2011 року, що підтверджується поданими звітами нарахування єдиного внеску за січень - квітень 2011 року.

Окрім того, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) відповідачем єдиного внеску до ТОВ "Будівельник" застосовано штрафні санкції в розмірі 534,18 гривень та нараховано пеню в сумі 126,12 гривень, що підтверджується рішеннями позивача від 19 квітня 2011 року №34 та від 10 травня 2011 року №41.

При цьому, судом враховано часткове погашення відповідачем суми боргу, що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску.

Таким чином, у відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі рахується непогашена заборгованість в розмірі 8307,35 гривень.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, в встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

На виконання вказаних вимог відповідачу виставлялась вимога № Ю - 11 від 05 травня 2011 року про сплату боргу. Зазначена вимога була отримана представником відповідача 10 травня 2011 року (а.с.20), однак боржник протягом десяти робочих днів  після отримання вимоги не сплатив зазначеної суми у вимозі та не оскаржив її.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обставини, викладені у позовній заяві, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, сума заборгованості підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю" Будівельник" (вул. Леніна, 90, м. Липовець, Вінницька область, р/р 26004194813 в ВОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", код 32025953) на користь управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі (вул. Шевченка, 9, м. Липовець, Вінницька область, р/р 25608323560103 у ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 302076, код 20115403) заборгованість в сумі 8307 (вісім тисяч триста сім) гривень 35 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                         Яремчук Костянтин Олександрович