Постанова

від 01.04.2011 по справі 5380/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 5380/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року                                                                                                       м.Одеса

              Одеський окружний адміністративний суд у складі:

                                   головуючого судді         Корой С.М.

                              судді                                Іванова Е.А.

                              судді                                Юхтенко Л.Р.

                                   секретар  судового засідання         Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень суд, -

В С Т А Н О В И В:

          До Одескього окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»(далі –ТОВ «Мрія») до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі –ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, в якому позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0001322300/0 про нарахування податку на прибуток у сумі 922578 грн. та № 0001312300/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 738065 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що ДПА в Одеській області проведена позапланова документальна перевірка ТОВ «Мрія», за результатами якої складено акт від 26.10.2009 року              № 284/23-6010/31094806, та на підставі якого ДПІ у Малиновському районі м. Одеса винесено податкові повідомлення рішення від 11.11.2009 року № 0001322300/0 про нарахування податку на прибуток у сумі 922578 грн. та № 0001312300/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 738065 грн. Актом перевірки встановлені порушення пп..5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, наказу Держкомстату України і Державного комітету  України з будівництва  та архітектури від 21.06.02 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає безпідставним твердження відповідача щодо відсутності зв’язку з господарською діяльністю робіт, що виконувались ПП «Арарат-Фа»як субпідрядником на виконання договорів позивача з іншими контрагентами. Позивач вважає обґрунтованим  віднесення ним до складу валових витрат витрати за договорами підряду, укладеними з ПП «Арарат-Фа», оскільки, на його думку, витрати на оплату робіт, виконаних ПП «Арарат –Фа»у якості субпідрядника по договорам на виконання будівельних робіт з іншими замовниками, є такими, що пов’язані з господарською діяльністю товариства. Обґрунтованість віднесення зазначених витрат до складу валових підтверджується відповідними договорами з замовником та з ПП «Арарат-Фа», актами приймання виконаних робіт. Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними. Виходячи з того, що роботи, виконані ПП «Арарат-Фа», використовувались позивачем в подальшому у його господарській діяльності, обґрунтованим, на думку позивача, є також віднесення сум ПДВ, сплаченим за такі роботи, до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідач ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надав заперечення (т. 2 а.с. 95-99), а також додаткові пояснення (т. 2 а.с. 162-168 ), в яких зазначив, що позивачем не наведено фактів, які спростовують висновки перевірки, зв'язок витрат, пов’язаних з виконанням робіт ПП «Арарат-Фа», з господарською діяльністю підприємства, та не враховано форми первинних документів у будівництві, які затверджені наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5. Позивачем укладались договори на придбання будівельних робіт з ПП «Арарат-Фа», які були передані на підставі форм № КБ-2в та № КБ-3, а розрахунок за роботи здійснено шляхом взаємозаліку. Однак, позивачем не було дотримано вимог затверджених форм складання зазначених документів, зокрема, не заповнялась графа «Замовник». Крім того, зазначені документи не підписувались Замовником, у зв’язку з чим неможливо установити зв'язок виконаних робіт з господарською діяльністю підприємства. Також у договорах підряду з Замовниками не передбачалось можливості залучення до виконання підрядних робіт субпідрядників, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України та Загальних умов укладення та виконання договорів в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668. Відповідач також зазначив, що ПП «Арарат-Фа»не мало власних або орендованих фондів, необхідних трудових ресурсів для виконання такого обсягу робіт, а аналіз діяльності зазначеного підприємства свідчить про те, що воно не мало за мету отримання прибутку та має ознаки фіктивного підприємства.

Крім того, позивач надав до суду пояснення (т.2 а.с. 178-179), в яких зазначив, що відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення права на включення витрат до складу валових має значення лише факт виконання робіт та пов’язаність цих робіт з господарською діяльністю позивача. Позивач також вказав на положення ЦК України, згідно з якими встановлене право генпідрядника залучати  до виконання робіт субпідрядників, а також на той факт, що для підтвердження факту прийняття робіт замовником достатньо акту прийняття робіт за формою КБ-2в, та не потрібна довідка про вартість робіт за формою КБ-3.

Ухвалою суду від 14.12.2010 року задоволено заяву першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси про вступ у справу з метою представництва інтересів держави на стороні відповідача та забезпечена участь у справі представника прокуратури Малиновського району м. Одеси.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються,  встановив наступне.

На підставі направлень від 09.10.2009 року № 442/23-60, від 19.10.2009 року № 456/23-20 та наказів від 09.10.2009 року № 1466, від 19.10.2009 року № 1519, виданих Державною податковою адміністрацією в Одеські області, працівником ДПА в Одеській області проведено позапланову перевірку ТОВ «Мрія»(код ЄДРПОУ 31094806) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2009 року № 284/23-6010/31094806 (т.1 а.с. 13-37).

Зазначеним актом було встановлено порушення ТОВ «Мрія»пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, наказу Держкомстату України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акту перевірки 11.11.2009 року ДПІ у Малиновському районі  м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001322300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Мрія»по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 922578 гривень, в тому числі за основним платежем –615052 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями –307526 грн. (т. 1 а.с. 38), та № 0001312300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Мрія»у сумі 738065 грн. , в тому числі за основним платежем –492043 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями –246022 грн. (т.1 а.с. 39).

Судом встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, позивачем укладались договори підряду: від 01.02.2008 року № 8 –з ТОВ «Главстрой», на підставі якого позивач прийняв зобов’язання з улаштування дорожнього покриття по вул. Сонячна (т.1. а.с. 60-61), а також додаткова угода до вказаного договору від 10.06.2008 року № 1 (т. 1 а.с. 99); від 12.06.2008 року № 12/06 –з ТОВ «Будівельні індустрії», згідно з яким позивач прийняв зобов’язання з виконання будівельних робіт з відновлення частини а/бетонного покриття складу для встановлення RTG (т. 1 а.с. 84-87), а також додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 23.06.2008 року (т.1. а.с. 139), № 4 від 02.07.2008 року (т.1. а.с. 131) ; від 19.05.2008 року № 32 –з ТОВ «Арон», відповідно до якого позивач прийняв зобов’язання з будівництва планування території (т. 1 а.с. 110-111); від 01.09.2008 року № 58 –з ПП «Промстройсервис», згідно з яким позивач прийняв на себе зобов’язання  з виконання робіт з влаштування основи транспортної естакади від 3-ої черги існуючої естакади порту по вул. Кутузова до демпферної площадки, яка проектується підпірні стени ПС-1,2 (т. 1 а.с. 161-162).

Поряд з вказаними договорами протягом періоду, який перевірявся, позивач також укладав договори субпідряду з ПП «Арарат-Фа»від 29.04.2008 року № 38 –щодо виконання робіт з улаштування дорожнього покриття ну вул. Сонячна з використанням матеріалів Замовника (т. 1 а.с. 208), від 05.06.2008 року № 48/1 –на виконання робіт з встановлення бортових каменів та обойм (т. 1 а.с. 218), від 15.06.2008 року № 49 –на відновлення частини покриття відкритого складу для встановлення RTG з використанням матеріалів Замовника (т. 1 а.с. 229), від 05.06.2008 року № 48 –на виконання робіт з улаштування дорожнього покриття по вул. Сонячна з матеріалів Генпідрядника (т. 1 а.с. 240), від 15.06.2008 року № 53 –на планування території з матеріалів Генпідрядника (т. 1 а.с. 245), від 07.05.2008 року № 43 –на виконання робіт з планування  території з матеріалів Генпідрядника, (т. 2, а.с. 1), від 01.09.2008 року № 71 –на відновлення частини покриття відкритого складу для встановлення козлових контейнерних перевантажників на пневморуху (RTG) на території контейнерного терміналу ДП «ОМТП», улаштування асфальтобетонного покриття (т. 2 а.с. 10), від 15.09.2008 року № 73 –на виконання робіт з підготовки транспортної естакади (т. 2 а.с. 17).

Витрати на оплату робіт, виконаних за умовами вищевказаних договорів з ПП «Арарат-Фа», позивач відносив до складу валових.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту наведених норм Закону, умовами віднесення витрат до складу валових є обов’язкове подальше використання придбаних робіт у господарській діяльності такого підприємства та наявність підтверджуючих первинних документів щодо таких витрат. Крім того, оскільки підставою віднесення витрат до складу валових є сам факт придбання товарів (робіт, послуг), то на платника податку покладається обов’язок підтвердити безпосередньо факт придбання товарів (робіт, послуг).

Позивач у своєму позові зазначив, а представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що роботи у ПП «Арарат-Фа»придбавались ним з метою виконання прийнятих позивачем зобов’язань за договорами підряду із вище переліченими  контрагентами. З укладених ТОВ «Мрія»договорів підряду вбачається, що їх предметом виступали роботи з будівництва дорожнього покриття, встановлення бортових каменів та обойм дорожнього покриття, планування територій, підготовка транспортної естакади.

Дослідивши докази, які були надані позивачем суду на підтвердження зазначеного факту, суд встановив, що як у межах виконання договорів підряду з замовниками, так й у межах виконання договорів з субпідрядниками складались довідки про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 та акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, затверджених наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Безпосередньо з тексту договорів підряду важко визначити природу будівельних робіт, які виступали предметом таких договорів, однак, комплексний аналіз зазначених вище договорів з документами, на підставі яких здійснювалась прийомка виконаних робіт, та які містять розгорнутий перелік робіт щодо яких ці документи складались, дає підстави стверджувати, що предметом цих договорів є капітальне будівництво.

Так, капітальному будівництву присвячена глава 33 Господарського кодексу України, у    ст. 317 якої зазначено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1764, капітальне будівництво - процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів).

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частиною 2 ст. 319 Господарського кодексу України передбачено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 окремо були затверджені Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі –Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів.

Зазначеними умовами, зокрема, передбачено, що порядок залучення субпідрядників є істотними умовами договору підряду капітального будівництва.

Таким чином, діюче законодавство України має певні суперечності стосовно обов’язковості надання згоди замовника за договором підряду на капітальне будівництво щодо залучення субпідрядників. Разом з тим, враховуючи те, що предметом правового регулювання          ст. 838 Цивільного кодексу України є правовідносини у сфері укладання будь-якого договору підряду, а положення Господарського кодексу України та Загальних умов мають спеціальний предмет правового регулювання - підряд на капітальне будівництво у сфері господарських правовідносин, суд вважає за необхідне застосовувати у даному випадку положення останніх.

Так, усі надані договори підряду, укладені з замовниками, взагалі не містять положень щодо можливості залучення субпідрядників до виконання зобов’язань за умовами вказаних договорів, що позбавляє можливості встановити взаємозв’язок витрат, понесених у зв’язку з оплатою робіт, виконаних субпідрядниками, з господарською діяльністю підприємства, яку позивач пов’язує з конкретними договорами підряду.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України та п. 15 Загальних умов у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору. Однак, предмети укладених позивачем договорів підряду та субпідряду, які були досліджені судом, не містять конкретних назв об’єктів та інших їх характеристик, що не дозволяє ідентифікувати їх та встановити зв'язок один з одним.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 були затверджені типові форми первинних документів з обліку в будівництві, які продовжували діяти на момент складання відповідних первинних документів позивачем.

Форма № КБ-3 (довідка про вартість виконаних робіт) відповідно до п. 2 наказу поширювалась на всі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Пунктом 4 положень форми щодо її заповнення встановлено, що довідка складається у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - забудовнику. У разі вимоги фінансуючого банку складається третій примірник і надсилається на його адресу.

Аналіз первинних документів, які укладались за умовами вищенаведених договорів свідчать про те, що замовники приймали виконані роботи у ТОВ «Мрія»раніше, ніж останнє як генпідрядник приймало аналогічні роботи у субпідрядників, що апріорі суперечить правовій природі договорів підряду та субпідряду, свідчить про порушення порядку складання таких документів, спростовує наявність фактичного зв’язку між наведеними договорами підряду і субпідряду,а також ставить під сумнів фактичність виконання таких робіт, адже позивач не мав змоги передавати замовникам роботи, які ще не приймав у субпідрядників.

Так, на виконання договору від 01.02.2008 року № 8 з ТОВ «Главстрой»(замовник), на підставі якого позивач прийняв зобов’язання з улаштування дорожнього покриття по вул. Сонячна (т.1. а.с. 60-61), були складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року від 26.05.2008 року (т.1 а.с. 63), акт прийомки виконаних підрядних робіт за травень 2008 року від 26.05.2008 року (т.1 а.с. 64-66), податкова накладна від 26.05.2008 року № 52 (т.1 а.с. 62). В свою чергу, первинні документи щодо договору субпідряду від 29.04.2008 року № 38 про виконання робіт з улаштування дорожнього покриття на вул. Сонячна з використанням матеріалів замовника, укладеного позивачем з ПП «Арарат-Фа»(т. 1 а.с. 208), датуються 30.05.2008 року (т.1. а.с. 209-213).

За умовами того самого договору підряду з ТОВ «Главстрой»(замовник) складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року (т.1 а.с. 73), акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року(т.1 а.с. 74-77), податкова накладна від 27.06.2008 року № 94 (т.1 а.с. 72). Аналогічні документи за договором субпідряду з ПП «Арарат-Фа»датуються 30.06.2008 року (т.1. а.с. 218-222).

Відповідно до додаткової угоди до вищевказаного договору № 1 від 10.06.2008 року (т. 1 а.с. 99) складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року (т.1 а.с. 101), акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року (т.1 а.с. 102-104), податкова накладна від 27.06.2008 року № 93 (т.1 а.с. 100). Аналогічні документи за договором субпідряду з ПП «Арарат-Фа»датуються 30.06.2008 року (т.1. а.с. 241-244). Крім того, навіть сам договір субпідряду датується більш ранньою датою, ніж додаткова угода за договором підряду з Замовником.

За умовами договору підряду від 12.06.2008 року № 12/06, укладеного з ТОВ «Будівельні індустрії», згідно з яким позивач прийняв зобов’язання з виконання будівельних робіт з відновлення частини а/бетонного покриття складу для встановлення RTG (т. 1 а.с. 84-87), складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 26.06.2008 року (т.1 а.с. 89), акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 26.06.2008 року         (т. 1 а.с. 90-92), податкова накладна від 27.06.2008 року № 52 (т.1 а.с. 88). Аналогічні документи за договором субпідряду з ПП «Арарат-Фа»датуються 30.06.2008 року (т.1. а.с. 230-233).

Відповідні розбіжності щодо дати приймання-передачі виконаних робіт у субпідрядників та їх передачі замовникам мали місце також і під час виконання додаткових угод до договору підряду від 12.06.2008 року № 12/06, укладеного з ТОВ «Будівельні індустрії», а також договору підряду з ТОВ «Арон».

Крім того, ані у довідках про вартість виконаних підрядних робіт, ані в актах прийомки виконаних підрядних робіт, складених за договорами субпідряду, всупереч встановленій формі типових первинних документів не заповнені відомості у графі «Замовник», а довідки про вартість виконаних підрядних робіт не містять підпису замовника.

Доводи позивача щодо уніфікованої форми довідки про вартість виконаних підрядних робіт, у зв’язку з чим повинні заповнюватись та проставлятись підписи або замовника або генпідрядника в залежності від конкретного виду договору (підряду або субпідряду), суд оцінює критично. Зазначені типові форми первинних документів містять конкретно визначені відомості, що підлягають заповненню, тоді як у положеннях щодо порядку їх заповнення не зазначено будь-яких виключень або особливостей заповнення  чи незаповнення окремих її граф. Факт того, що довідка повинна складатись у двох екземплярах не свідчить про те, що  в ній не повинні заповнюватись відомості про Замовника.

Суд  враховує, що відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства, які подавались ПП «Арарат-Фа»за півріччя та 3 квартали 2008 року (т.2. а.с. 156-161 ), у нього не обліковувалось будь-яких основних фондів, а витрати на оплату праці є значно нижчими, ніж витрати, зазначені у довідках про вартість виконаних робіт за договорами субпідряду, а їх розмір свідчать про відсутність у ПП «Арарат-Фа»достатнього обсягу трудових ресурсів для виконання прийнятих зобов’язань за договорами субпідряду.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Однак, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження оплати субпідряднику виконаних ним робіт, передачі йому будівельного майданчика та технічної документації, товарно-транспортних накладних на підтвердження передачі будівельних матеріалів, які передавались субпідряднику.

Ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Оцінивши надані суду докази у їх взаємному зв’язку, суд вважає недоведеними позивачем належним чином факт виконання робіт за договорами субпідряду з ПП «Арарат-фа»та зв'язок витрат, пов’язаних з виконанням цих договорів, з господарською діяльністю позивача. Операції позивача з ПП «Арарат-Фа»не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання у останнього результатів виконаних робіт. Уклавши угоди з ПП «Арарат-Фа», позивач не мав наміру отримати результати вказаних робіт, фінансовий результат у вигляді прибутку або будь-якої іншої вигоди у розумінні господарської діяльності підприємства, що свідчить про безпідставність віднесення ним таких витрат до складу валових за відповідний звітний період, а відтак про заниження ТОВ «Мрія»податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз чинних на момент виникнення спірних правовідносин положень Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що обов’язковими умовами, за яких платник податків набував право нараховувати суми ПДВ до складу податкового кредиту, був сам факт придбання робіт та їх подальше використання у господарській діяльності підприємства. Оскільки позивачем належним чином не доведене фактичне придбання робіт у ПП «Арарат-фа»та їх використання у подальшій господарській діяльності підприємства, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі встановленого  суд вважає, що вимоги  позивача є необґрунтованими та такими, що  не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254  КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.11.2009 року № 0001322300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Мрія» по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 922578 гривень, та                            № 0001312300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ «Мрія» у сумі 738065 грн. - відмовити повністю.

             Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства  України.

            Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

            У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2011 року.

Головуючий суддя                                                                                 С.М. Корой

            Суддя                                                                                                          Е.А. Іванов

         Суддя                                                                                                                 Л.Р. Юхтенко

01 квітня 2011 року