Постанова

від 03.06.2011 по справі 2а-3709/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 03 червня 2011 року                      № 2а-3709/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Григоровича П.О. при секретарі судового засідання  Очколясу О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до

 Товариства з обмежено.ю відповідальністю "Остлайн ЛТД"

про

 припинення юридичної особи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Остлайн ЛТД»про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час аналізу фінансово-господарської діяльності у відповідача встановлено, що ТОВ «Остлайн ЛТД»здійснювало підприємницьку діяльність з порушенням вимог законодавства, оскільки його засновник ОСОБА_1 жодного  відношення до створення підприємства немає, нікого щодо створення підприємства не уповноважував. Отже правочин, вчинений у формі створення установчих документів ТОВ «Остлайн ЛТД»та державної реєстрації названого підприємства є нікчемним. Виходячи з цього та з посиланням на п.2 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені його створенні, які не можна усунути.

В судовому засіданні 03.06.2011 року представник позивача уточнив підстави позову, зокрема стосовно припинення юридичної особи відповідача, зазначивши, що останній більш як один рік не подає до органів державної податкової служби необхідну податкову звітність.

Відповідач в судові засідання 27.04.2011р., 25.05.2011р., представника не направив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, яка значиться в довідці з ЄДРПОУ.

До судового засідання 03.06.2011р. відповідач також не з’явився, тому справа, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України та враховуючи згоду позивача, вирішується в письмовому провадженні на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Остлайн ЛТД»як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.06.2007р., код ЄДРПОУ 35223088, адреса місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 16.

Як платник податків відповідач взятий на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 21.06.2007р. за №8500.

Вирішуючи спір, суд виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин та визначених позивачем обставин.

Статтями 2-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб –підприємців.

З викладеного вбачається, що вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб’єкта господарювання.

Частиною 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.   

   Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень ч.2 ст.110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч.1 цієї статті, може бути пред’явлена  до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником  юридичної особи, а щодо акціонерних товариств –також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, аналогічна правова позиція щодо чого міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно не обґрунтовано підстав для задоволення позову виходячи з існуючого суб’єктного складу сторін у справі та визначених позивачем підстав і предмету позову.

Крім того, представник позивача підтвердив, що підставою для припинення є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, а саме створення товариства з метою незаконної підприємницької діяльності, доказом чого є пояснення засновника ТОВ «Остлайн ЛТД»ОСОБА_1 надані  в межах кримінальної справи №60-2776, що розслідується Прокуратурою Шевченківського району м. Києва, що розслідується за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте суд вважає, що лише пояснення ОСОБА_1 не є належним та достатнім доказом створення ТОВ «Остлайн ЛТД»з порушенням закону.

Згідно з частиною першою статті 205 Кримінального Кодексу України фіктивне підприємництво –це створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України  вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки позивачем не надано постанови про порушення кримінальної справи, вироку у  кримінальній справі, що встановлював би факт притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства, суд визнає доводи позивача недоведеними.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Оцінюючи доводи позивача щодо нікчемності установчих документів, як правочину, та застосування у зв’язку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки установчі документи не є правочином (договором) в розумінні ЦК України, що вбачається зокрема з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України «Про господарські товариства», ст.626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Наведені позивачем норми ЦК України не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи, а позивач не є суб’єктом цих правовідносин. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, ч.5 ст.216 ЦК України є, в даному випадку, безпідставними.

Суд також враховує, що відповідно до п.п.20.1.12, п.п.67.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, також встановлено, що з питань припинення суб’єктів господарювання податкові органи можуть звертатися до суду лише у випадках, встановлених законом, зміст яких викладений вище.

Крім того, суд бере до уваги, що положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 01.01.2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Остлайн ЛТД»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути задоволенню не підлягають.

Водночас є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню вимога позивача про припинення юридичної особи ТОВ «Остлайн ЛТД»з підстав неподання протягом року до ДПІ у Святошинському районі м. Києва  податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно довідки №697/10-029 від 02.06.2011р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що остання податкова звітність згідно законодавства України ТОВ «Остлайн ЛТД»»подана 04.02.2010 року, тобто  більш як протягом одного року.

Згідно з приписами п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані своєчасно подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 та ч. 2 ст. 46 Закону України Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (далі - Закон № 755-ІV), цей закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері, зокрема, державної реєстрації, порядку та підстав припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців, серед яких цим законом визначено неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідно до п. 16.1.3. Податкового кодексу України платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно зі ст. 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Згідно п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації суб‘єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом.

  Частина 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачає однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи - неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що відповідач протягом понад один рік, а саме з 04.02.2010 року не подає до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість в даному випадку задовольнити позовні вимоги частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, ч. 8 ст. 128, 158-163  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний  суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Остлайн ЛТД»(код ЄДРПОУ 35223088).

3. Зобов’язати державного реєстратора Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Остлайн ЛТД» (код ЄДРПОУ 35223088) внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Вказати як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учасника) юридичної особи.

4.   В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                П.О. Григорович