Рішення

від 28.02.2008 по справі 17/713/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28"

лютого 2008 р.

Справа

№ 17/713/07

м. Миколаїв   

Господарський суд

Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль

С.М.,

при  секретарі Хімороді В.Г.,

з участю представників

сторін:

від позивача -ОСОБА_1,

доручення № 1744 від 20.09.2007 року;

від відповідача -Гожбур

М.А., довіренність № б/н від 05.11.2007 року;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні справу № 17/713/07

за

позовом: фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до товариства з обмеженою

відповідальністю „Хорс-Агро”, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 3,

про відшкодування збитків,-

          У судовому засіданні 17.01.2008

року у судовому засіданні було оголошено перерву на 24.01.2008 року.

В С Т А Н О В И В:

Фізична

особа-підприємецьОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся  до господарського суду з позовом до

товариства з обмеженою відповідальністю „Хорс-Агро” (надалі - відповідач) про

відшкодування збитків.

Позивач

обгрунтовує позовні вимоги тим, що 22 жовтня 2004 року між фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю

"Хорс-Агро" укладено договір № 38 купівлі-продажу нафтопродуктів.

У

відповідності до умов спірного договору 03.11.2004 року, Позивач  за накладною № 515  від 01 листопада 2004 року та податковою

накладною № 515 від  01 листопада 2004

року, через ОСОБА_3, який діяв на підставі Довіреності № 813817, серія ЯИО від

03.11.2004 року, передав Відповідачу дизпаливо у кількості 10120 м3  на загальну суму 28 842 грн. 00 коп.

Відповідач,

у відповідності до ст. 689 Цивільного кодексу України прийняв товар, став його

власником, однак в порушення вимог ст. 692 Цивільного кодексу України його

вартість в установленому порядку Позивачу у повному обсязі не сплатив.

Станом

на 10.09.2007 року заборгованість Відповідача, за товар отриманий за накладною

№ 515 від 01.11.2004 року становить 28 842 грн. 00 коп.

У

відповідності до умов п. 1 ст. 612 

Цивільного кодексу України Відповідач визнається таким, що прострочив

виконання зобов'язання і для нього настають правові наслідки, передбачені

договором і законом 28 842 грн. 00 коп.

Актом

звірки взаєморозрахунків станом на 07.03.2007 р. сторони узгодили розмір

заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 55 405 грн. 16 коп., з яких

28 842 грн. 00 коп. основний борг та 26 563 грн. 16 коп. пеня.         

У

відповідності до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Кожна

сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,

враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського

інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських

санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не

допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків,

передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з

мотиву, що зобов'язання  другої сторонни

за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім

того, згідно умов ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Відповідач повинен

сплатити Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за

весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

У

відповідності до розрахунку, наданого позивачем основний борг складає               

28 842 грн. 00

коп.; сума пені складає  26

563 грн. 16 коп.; сума 3 % річних складає             2 570 грн. 52 коп.; збитки від інфляції складають  10 467 грн. 97 коп.

          Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що

акт звірки взаєморозрахунків від 07.03.2007 року містить загальний характер та

не є доказом заборгованості за спірним договором. Крім того, відповідач клопоче

перед судом про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені

в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

          Вивчивши матеріали справи, суд

приходить до наступного:

          Відповідно до умов спірного договору

від 22.10.2004 року, укладеного між сторонами відповідач отримав за накладною №

515 від 01.11.2004 року дизпаливо на загальну суму  28 842 грн., 

що підтверджується довіренністю ЯИО № 813817 від 03.11.2004 року на ім?я

ОСОБА_3 

Оплату  за даним договором відповідачем не було

здійснено, про що було зазначено у відзиві на позов, де відповідач не заперечує

факт  отримання товару відповідно

накладної та довіренності.

Таким

чином, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу       28 842 грн. підлягає задоволенню у

повному обсязі.

Відповідно

до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано суму  3 % 

річних у розмірі  2 570 грн. 52

коп. та збитки від інфляції у розмірі  10

467 грн. 97 коп.  

Судом

перераховано суму збитків від  інфляції,

яка становить  10 427 грн.      74 коп.

Також

судом перераховано розмір 3% річних, сума яких становить                  2 458 грн. 

Пеня

позивачем нарахована на підставі додаткових угод від 01.12.2004 року та

02.07.2007 року, згідно яких відповідач сплачує пеню у розмірі 0,3% за кожен

місяць прострочки та сума пені визначається згідно виставленого рахунку.

Щодо

стягнення суми пені, яку клопоче стягнути позивач, то відповідно до

приписів  ч. 6 ст. 232 Господарського

кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання,

якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість

місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно

положень п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення

пені застосовується позовна давність в один рік.

Крім

того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов?язань” передбачено що розмір   пені обчислюється  від 

суми  простроченого платежу та не

може перевищувати  подвійної  облікової 

ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня.

Позивачем

нараховано розмір пені в період з 30.11.2004 року по         30.06.2006 року на загальну суму 26

563 грн. 16 коп. 

Таким

чином, враховуючи приписи ст. 232 Господарського процесуального кодексу

України, а також те, що відповідач просить 

застосувати строки позовної давності в порядку ст. 267 Цивільного

кодексу України, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних

вимог в частині стягнення пені у повному обсязі у зв?язку з пропуском строку

позовної давності.

Крім

того, слід зазаначити, що така форма цивільних правовідносин, як

оформлення  сум пені за накладними

законом не передбачена. 

Відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід

віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

          Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд,-

       ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю “Хорс-Агро” (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 3, код

ЄДРПОУ 31946777) на користь  фізичної

особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 28 842 грн. суму

основного боргу, 2 458 грн. 3 % річних; 10 427 грн.74 коп. - збитків від

інфляції, 417 грн. 28 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог

-відмовити.

Рішення може бути

оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня

підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського

процесуального кодексу  України.

Суддя

Коваль

С.М.