Постанова

від 21.03.2008 по справі 14/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА                   

21

березня 2008 р.                                                            

Справа  № 14/69

За  адміністративним позовом Фізичної 

особи - підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів 

до    Державної податкової інспекції у

Виноградівському районі, м. Виноградів

про  визнання

нечинними та скасування  податкових

повідомлень-рішень ДПІ  у

Виноградівському районі  від 15.02.2008р.

№0000721752/0  165/17-272270698/2490,

№0000731752/0  165/17-2722706981/2491

та  рішень ДПІ  у Виноградівському районі про застосування

штрафних (фінансових) санкцій від 15.02.2008р. №0000741752  166/17-2722706981/2491 та №0000751752  166/17-2722706981/2492,

                                          Суддя                                  В.І.

Карпинець

За участю

представників сторін:

від

прокурора: ОСОБА_2  -прокурор відділу Закарпатської

облпрокуратури  представництва інтересів

держави та громадян у судах

від

позивача: ОСОБА_3 -

представник за дов. від 13.02.2008р. 

від

відповідача:  ОСОБА_4-заступник начальника ВОФО ДПІ у

Виноградівському районі за дов. від 13.03.2008р. №4263; Сігетій Н.М. -завідувач

юридичним сектором за дов. від 03.10.2007р. №13072; Скоблей В.І. -старший

державний податковий інспектор юридичного сектору за дов. від 21.09.2007р.

№12497; ОСОБА_6 -представник за  дов від

25.06.2007р. №7875

у судовому

засіданні приймав участь: ОСОБА_5

 - перший заступник начальника ДПІ у

Виноградівському районі, посв. УЗК НОМЕР_1  

від 29.05.2007р.

СУТЬ

СПОРУ: Фізична  особа - підприємець ОСОБА_1,                       м. Виноградів  (далі - позивач) звернулася до господарського

суду з адміністративним позовом  до

Державної податкової інспекції у Виноградівському районі, м. Виноградів  (далі - відповідач) про визнання нечинними та

скасування:

податкових

повідомлень-рішень ДПІ  у

Виноградівському районі  від

15.02.2008р.:

          - №0000721752/0   165/17-272270698/2490 про визначення ФОП

ОСОБА_1  податкового зобов”язання  у загальній сумі 2 838 108грн.  по податку на додану вартість (в тому числі

сума 1 889 012грн.  -по основному платежу

та сума 949 096грн. -по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому);

          - №0000731752/0  165/17-2722706981/2491 про визначення ФОП

ОСОБА_1  податкового зобов”язання  у загальній сумі 100 389,24грн.  по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД.

 рішень ДПІ 

у Виноградівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій

від 15.02.2008р.:

          - №0000741752  166/17-2722706981/2491 про застосування до

ФОП ОСОБА_1  штрафної (фінансової)

санкції  у сумі 6 960грн.;

          - №0000751752  166/17-2722706981/2492 про застосування до

ФОП ОСОБА_1  штрафної (фінансової)

санкції  у сумі 47 225 166,55грн.

          Представником позивача, як у позовній

заяві (а.с.2-5), так і у судовому засіданні по розгляду даної справи наведено

слідуючі обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, зокрема з

посиланням на те, що:                    

- податковим органом помилково зроблено в акті перевірки висновок про

те, що  позивачем допущено у перевіреному

періоді  перевищення встановлених

законодавством гранично допустимих обсягів виручки від реалізації товарів

(робіт, послуг), оскільки позивач здійснював господарську діяльність в

межах  укладених цивільно-правових угод -

договорів консигнації з ТОВ „Закарпатбудкомплект” та ТОВ „Шаян” та отримував

плату за надані послуги з реалізації товарів таких консигнантів (винагороду),

яка і є його виручкою від реалізації послуг, а кошти, що надходили за реалізовані

належні вищезазначеним консигнаторам товари є їх виручкою, як  власників товару і, оскільки такі кошти

отримані від їх реалізації, за вирахуванням суми винагороди,  не належать позивачу на правах власності, то

не можуть вважатися його виручкою в розумінні ст.1 Указу Президента України

„Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого

підприємництва”.

Крім того,

представник позивача зазначає ту обставину, що кошти отримані від реалізації

товарів (робіт, послуг) за укладеними договорами  комісії (договорами консигнації, які мають

подібну правову природу до договору комісії) не можуть вважатися виручкою від

реалізації товарів (робіт, послуг) у розумінні норм Указу Президента України

„Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого

підприємництва”, оскільки такі кошти 

надходять на розрахунковий рахунок СПД як транзитні кошти і такий СПД не

має права  власності на такі кошти, а

тому до  виручки  від реалізації товарів (робіт, послуг)  включається сума коштів, яку суб”єкт одержав,

як винагороду (плату) за виконані зобов”язання 

та такої позиції дотримується також Державна податкова адміністрація

України  у наданому роз'ясненні  листом від 03.01.2001р. №1/2/15-1314, Комітет

Верховної ради України   з питань фінансів   і банківської діяльності у наданому

роз”ясненні листом  від 11.04.2001р. та

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у

наданому роз”ясненні листом  від

27.12.2007р. №9749.

За

вищенаведених обставин, з урахуванням того, що 

обсяг отриманої позивачем виручки (винагороди) від надання послуг за

договорами консигнації у перевірених періодах не перевищував встановленої  граничної межі 500тис.грн., тому, на думку

представника позивача,  є неправомірним

донарахування податковим органом позивачеві податку на додану вартість, податку

з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій по таких

податках  на підставі спірних податкових

повідомлень-рішень та  застосування

штрафних (фінансових) санкцій  на

підставі норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Закону України

„Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” за спірними

рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в зв”язку з чим

останні підлягають   визнанню нечинними

та  скасуванню.  

          Відповідач (ДПІ у м. Ужгороді)  та його представники  у судовому засіданні по розгляду даної

справи, заперечують проти позову повністю з підстав зазначених у письмовому

запереченні проти позову (а.с.134-138), зокрема, посилаються на те, що

проведеною перевіркою встановлено перевищення позивачем гранично допустимого

обсягу виручки від реалізації товарів (робіт послуг) для суб'єктів малого

підприємництва, у зв'язку з чим з четвертого кварталу 2005 року позивач

зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування, оскільки при

визначенні обсягу виручки суб'єкта малого підприємництва повинні враховуватися

всі надходження від реалізації товарів (робіт, послуг), незалежно  від природи їх походження.

          Представниками сторін у судовому

засіданні 21.03.2008р. було подано письмове клопотання від 21.03.2008р., яким

просили суд не здійснювати по даній адміністративній справі повну фіксацію

судового процесу технічними засобами  та

про розгляд справи по суті у попередньому судовому засіданні 21.03.2008р.

відповідно до вимог п.3 ст.121 КАС України 

також на підставі письмової згоди за даним клопотанням  (а.с.133).

У судовому

засіданні 21.03.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови

відповідно до вимог п.3 ст.160 КАС України.

           Вивчивши матеріали справи

та  заслухавши пояснення представників

сторін, 

суд встановив, що:

          Актом перевірки №20/1752/2722706981

від 05.02.2008р. „Про результати  виїзної

позапланової перевірки суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної  особи ОСОБА_1, ідентифікаційний код  НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового

та іншого законодавства за період з 05.05.2005р. по 31.12.2007р. „  (далі -акт перевірки, а.с.10-22)  ДПІ у 

Виноградівському районі було встановлено порушення суб”єктом  підприємницької діяльності - фізичною  особою ОСОБА_1  п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1

п.7.3, ст.7, п. 9.3, п.9.4 ст.9 Закону України „Про податок на додану

вартість”, ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, ст.13

та ст.14  Декрету КМУ „Про прибутковий

податок з громадян”, п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”  та п.1, п.2, п.3 ст.3 Закону

України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

          За результатами розгляду матеріалів

даного акту перевірки,  ДПІ у  Виноградівському районі було прийнято:

          податкові повідомлення-рішення  від 15.02.2008р.:

          - №0000721752/0   165/17-272270698/2490 про визначення ФОП

ОСОБА_1  податкового зобов”язання  у загальній сумі 2 838 108грн.  по податку на додану вартість (в тому числі

сума 1 889 012грн.  -по основному платежу

та сума 949 096грн. -по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому)

(а.с.29);

          - №0000731752/0  165/17-2722706981/2491 про визначення ФОП

ОСОБА_1  податкового зобов”язання  у загальній сумі 100 389,24грн.  по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД

(а.с.30).

 рішення 

про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.02.2008р.

№0000741752  166/17-2722706981/2491 про

застосування до ФОП ОСОБА_1  штрафної

(фінансової) санкції  у сумі 6 960грн.

(а.с.32);

          - №0000751752  166/17-2722706981/2492 про застосування до

ФОП ОСОБА_1  штрафної (фінансової)

санкції  у сумі 47 225 166,55грн.

(а.с.31), які і є предметом судового оскарження по даній справі.

Аналізуючи доводи та заперечення сторін та

проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

суд дійшов висновку про задоволення позову в

повному обсязі, виходячи з наступного:

Судовим

розглядом справи встановлено, що протягом 2005-2007 р.р. позивач. здійснював

господарську діяльність в межах договорів  консигнації 

на продаж продукції №ВД-16/2005 від 05.05.2005 року, укладеного з ТОВ

„Закарпатбудкомплект” (а.с.33-34), договорів консигнації на продаж продукції

№ВД-04/к//В  від 01.04.2007 року та  №ВД-151/2007 

від 01.10.2007 року,  укладених  з ТОВ „Шаян” (а.с.35-38). 

Відповідно до

п.1.1 договору консигнації від 05.05.2005 року позивач надавав консигнанту

послуги з реалізації належних останньому товарів на праві власності.  За умовами 

п.1.2 вказаного договору  право

власності на отриманий для реалізації товар до позивача не переходило. Згідно з

п.4.2 договору консигнатор мав право самостійно встановлювати торгову націнку

при реалізації покупцю переданих за даним договором товарів консигнанта та

відповідно до вимог п.4.3 договору у якості плати за послуги позивач залишав

собі кошти в розмірі встановленої торгової націнки на належні консигнанту

товари, а вартість товару у сумі, визначеній у специфікаціях, перераховуються

власнику товару на протязі 3-х банківських днів з  моменту реалізації. Аналогічні умови також

передбачені договорами консигнації від 01.04.2007  та від 01.10.2007 року.

Позивачем

надано докази, які підтверджують, що належні консигнантам кошти позивачем

перераховані їм у повному обсязі. Відповідач проти факту перерахування коштів

консигнантам не заперечує. Окрім того, факт отримання позивачем коштів, що

належать консигнантам підтверджується і платіжними документами про

перерахування коштів  консигнантам за

угодами консигнації.

За своїм

змістом договір консигнації має подібну правову природу  до договору комісії, оскільки правовідносини,

що виникають внаслідок даних видів договорів, передбачають надання консигнанту

(комітенту) на оплатних умовах посередницьких послуг по виконанню їх доручень

щодо вчинення від свого імені, але за рахунок консигнанта (комітента) одного

або декількох правочинів.  За договором

комісії оплата послуг комісіонера здійснюється шляхом встановлення і виплати

комісійної винагороди, а за договором консигнації -у розмірі торгової націнки,

самостійно встановленої консигнатором понад вартість товару, визначену у

договорі.

Таким чином

судом встановлено, що зміст господарської діяльності позивача полягав у наданні

посередницьких послуг консигнанту, при цьому надані позивачем послуги,

оплачувались консигнантом у розмірі торгової націнки на товар, що  реалізувався позивачем в інтересах

консигнанта, встановленої консигнатором понад вартість товару відповідно до

вимог п.4.2 договору. 

Статтею 1 Указу

Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності

суб'єктів малого підприємництва” встановлено, що спрощена система

оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових

відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не

більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому виручкою від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом

підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за

здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Із змісту

вказаної правової норми випливає, що при визначенні граничної суми, в межах

якої застосовується спрощена система оподаткування, обліку і звітності, до

уваги приймається власна виручка самого суб'єкта малого підприємництва -кошти,

які отримані підприємцем у власність.

В той же час

відповідно до ст.ст. 1018 та 1020 Цивільного кодексу України грошові кошти, що

надходять комісіонеру за договором комісії, є власністю комітента,

Норми Положення

(стандарту)   бухгалтерського    обліку   

15    "Дохід",

затвердженого   Наказом Міністерства

фінансів України від 29.11.1999 № 290, 

визначають виручку від реалізації продукції  як дохід суб'єкта підприємницької

діяльності.  Відповідно п.п.  6.2 п. 

6 вказаного Положення не визнається доходом  (виручкою) сума   надходжень 

за  договорами  комісії, 

агентським  та  іншим аналогічним договором на користь

комітента, принципала тощо.

Таким чином,

кошти, що надходять позивачу від реалізованих належних консигнанту товарів  не належать йому і не являються його виручкою

від реалізації товарів (робіт, послуг), а є виручкою самого консигнанта.

Такої ж

самої  позиції притримується Державна

податкова адміністрація України  у

наданому роз'ясненні  листом від

03.01.2001р. №1/2/15-1314, Комітет Верховної ради України   з питань фінансів   і банківської діяльності у наданому

роз”ясненні листом  від 11.04.2001р. та

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у

наданому роз”ясненні листом  від

27.12.2007р. №9749.

Матеріалами

справи підтверджено, що обсяг виручки позивача, визначеної виходячи з розміру

його винагороди (торгової націнки), тобто коштів, що дійсно належать позивачу і

являються його виручкою від реалізації наданих ним посередницьких послуг, за

період, охоплений перевіркою, не перевищив 500 000 грн. за рік, тому позивачем

не  допущено порушень ст.1  Указу Президента України „Про спрощену систему

оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”, що

зумовлювало б його обов'язок перейти на загальну систему оподаткування.

Суд приходить

до висновку, що на протязі 2005-2007 років позивач правомірно перебував на

спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, був платником єдиного

податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами, виданими відповідачем.

Як встановлено

ст.6  Указу Президента України „Про

спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”

суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником,

зокрема, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та плати

за патенти згідно з Законом України „Про патентування деяких видів

підприємницької діяльності”. За таких обставин, визначення відповідачем

податкових зобов'язань з указаних видів податків (обов'язкових платежів) є

протиправним.

Також згідно

вказаної норми Указу, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи -

платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні

контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Тому

протиправним є також застосування до позивача штрафних санкцій за непроведення

розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Крім того суд

приймає до уваги, що штрафні санкції за непроведення розрахункових операцій

через реєстратори розрахункових операцій по своїй суті відносяться до

адміністративно-господарських штрафів у розумінні ст.241 Господарського кодексу

України. Як передбачено ст.250 Господарського кодексу України,

адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта

господарювання протягом  шести  місяців 

з дня  виявлення  порушення, 

але  не пізніш як через один рік з

дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами 

правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом. В порушення

вищенаведеного, відповідач застосував до позивача штрафні санкції і поза межами

визначеного вказаною нормою гранично допустимого строку, що підтверджує

протиправність відповідних рішень відповідача.

Тому, з

урахуванням вищевикладеного, суд констатує помилковість висновків податкового

органу.

За

вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача

відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного

законодавства, а заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та

чинним законодавством, у  зв”язку з чим

підлягають визнанню нечинними та скасуванню 

в повному обсязі  спірні  податкові повідомлення-рішення   та рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій.

З огляду

на  викладене, керуючись   ст. ст. 

2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111, 

121п.3, 160 п.3, 162, 163, 167, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних

положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

            1.   Адміністративний позов задоволити

повністю. 

            2.  Визнати

нечинними та скасувати  в повному обсязі:

податкові

повідомлення-рішення  ДПІ у  Виноградівському районі  від 15.02.2008р.:

          - №0000721752/0   165/17-272270698/2490 про визначення ФОП

ОСОБА_1  податкового зобов”язання  у загальній сумі 2 838 108грн.  по податку на додану вартість (в тому числі

сума 1 889 012грн.  -по основному платежу

та сума 949 096грн. -по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому);

          - №0000731752/0  165/17-2722706981/2491 про визначення ФОП

ОСОБА_1  податкового зобов”язання  у загальній сумі 100 389,24грн.  по податку з доходів фізичних осіб, що є

СПД(а.с.30).

 рішення 

ДПІ у  Виноградівському

районі  про застосування штрафних

(фінансових) санкцій від 15.02.2008р.:

          - №0000741752  166/17-2722706981/2491 про застосування до

ФОП ОСОБА_1  штрафної (фінансової)

санкції  у сумі 6 960грн.

          - №0000751752  166/17-2722706981/2492 про застосування до

ФОП ОСОБА_1  штрафної (фінансової)

санкції  у сумі 47 225 166,55грн.

           3.  

Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

 4.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського

апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС. 

          Суддя                                                                      

В.І. Карпинець

                Постанову суду виготовлено в

повному обсязі  та підписано 26.03.2008р.