Постанова

від 29.01.2008 по справі 8/662пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/662пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29.01.08                                                                                 Справа № 8/662пн-ад.

Колегія суддів господарського суду Луганської області  у складі: головуючого - судді Середи А.П, членів колегії –суддів Ворожцова А.Г., Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства  «Факт», м. Луганськ,

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті  Луганську, -

про визнання дій протиправними,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Цукер І.Б. –приватний підприємець, - паспорт ЕМ №997045, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області  23.03.01 року;

від відповідача –Буркова О.М. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №39590/10 від 27.12.06 року, -

в с т а н о в и л а :

           суть спору: Приватним підприємством «Факт»(далі –ПП «Факт», - Позивач) 21.08.06 року подано позов –про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень –Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі –МДПІ, - Відповідач), вчинених у зв'язку з проведенням в період з 09 по 15 серпня 2006 року позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Факт», ідентифікаційний код 30507617, з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2003 року, - за наслідками якої МДПІ складено акт №503/23-2/30507617 від 21.08.06 року.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 12.09.06 року, за участю представників сторін.

          На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерву з 06 жовтня до 17 жовтня 2006 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

           У судовому  засіданні, що відбулося 17.10.06 року, позивач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по цій справі до розгляду по суті пов'язаної з нею справи №10/654пн-ад за позовом Приватного підприємства «Факт»до Ленінської МДПІ у місті Луганську –про встановлення, що дії відповідача є позаплановою виїзною перевіркою, - яка знаходиться у провадження господарського суду Луганської області.

           Ухвалою суду від 17.10.06 року провадження по справі №8/662пн-ад зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАСУ.

          07.11.06 року господарським судом Луганської області  винесено кінцеве рішення  - постанову по справі №10/654пн-ад, якою у задоволенні позову відмовлено.

          Постанова набрала чинності.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.11.07 року провадження по справі №8/662пн-ад поновлено.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 29.11.07 року розгляд справи доручено колегії суддів цього суду у складів: головуючого –судді Середи А.П., членів колегії –суддів Ворожцова А.Г. та Яреська Б.В.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 29.01.08 року до складу колегії суддів, якій доручено розгляд справи, внесено зміни: у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці члена колегії –судді Яреська Б.В. його виведено зі складу колегії, а натомість до її складу введено члена колегії –суддю Лісовицького Є.А.

           На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи відкладено з 24 грудня 2007 року до 15 січня 2008 року та з 15 січня до 29 січня 2008 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, а також витребувати їх з ініціативи суду.

            У судовому засіданні, яке відбулося 29.01.08 року, представники сторін  заявили клопотання  про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.

Позивач позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих.№26747/10 від 12.09.06 року), стверджуючи, що дії МДПІ щодо проведення спірної перевірки повністю відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

           І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

          1.Згідно матеріалам справи, ПП «Факт»у встановленому чинним законодавством порядку зареєстроване в якості юридичної особи та платника податку на додану вартість (далі –ПДВ).

          20.01.04 року підприємство надало до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі –МДПІ –відповідач) податкову декларацію з ПДВ за грудень 2003 року, згідно якій  задекларувало своє право  на відшкодування з Державного бюджету України ПДВ у розмірі  401.730 грн.

          МДПІ в період з 27 по 29 січня 2004 року здійснило перевірку ПП «Факт»з питання правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ за грудень 2003 року, за результатами якої 29.01.04 року нею складено одноіменну довідку №84/23-3-206-ДСК,  згідно якій зроблено висновок про відсутність будь-яких порушень закону з боку підприємства при поданні вищезгаданої податкової декларації, а також декларуванні свого вищезгаданого права, а тому ним правомірно заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ за грудень 2003 року у сумі 401730грн. 00 коп.

          30.07.04 року начальником Слідчого відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків  у місті Луганську (далі –Слідчий відділ) за фактом навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами ПП «Факт»порушено кримінальну справу №8040 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах).

          Справу було прийнято до провадження вищезгаданим Слідчим відділом.

          В період судового розгляду цієї справи начальником МДПІ було видано наказ №871 від 09.08.06 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Факт», код за ЄДРПОУ 30507617, з питання правильності  обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість  за грудень 2003 року».

          Перевірку проведено в період з 09 серпня по 15 серпня 2006 року, за результатами якої 21.08.06 року МДПІ складено акт №503/23-2/30507617 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Факт», код за ЄДРПОУ 30507617, з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2003 року».

           Підпис уповноваженої особи ПП «Факт»(директора) про ознайомлення з актом на ньому відсутній.

          Згідно тексту акту, директора ПП «Факт»про проведення цієї перевірки письмово повідомлено листом МДПІ від 11.08.06 року за вих. №24247/23-2-303.

          Позивач стверджує, що цього листа він «отримав 15.08.06 року, о 17 год. 00 хв.».

          В тексті акту підтверджується факт проведення попередніх перевірок (акти (довідки) №№ 191 від 10.12.01 року та №84/23-3-206-ДСК від 29.01.04 року (п. 2.9 акту).

           «При перевірці використані документи фінансово-господарської діяльності ПП «Факт», які були вилучені слідчим відділом податкової міліції та у наступний час знаходяться  у Ленінському районному суді про кримінальній справі №8040, а також постанови господарського та апеляційного суду, надані юридичним відділом Ленінської МДПІ», а також наведено перелік податкових, бухгалтерських та судових документів, договорів, контрактів та т.і. (пункт 2.10 акту).

          В акту  зроблено висновок (розділ 4) про те, що підприємством  припущено порушення вимог:

          Закону України від 16.07.099 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні»;

          підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»«в результаті чого зменшено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2003 року на суму 400.000 грн.».

          З наявних у справі №8/662пн-ад доказів (п.2.10 вищезгаданого акту) видно, що результати цієї перевірки не були підставою для порушення вищезгаданої  кримінальної справи №8040; докази прийняття за її результатами будь-яких рішень з боку МДПІ до справи не додано внаслідок їх відсутності.  

          Позивач вважає, що відповідач «провів повторну перевірку, права на прийняття рішення про проведення якої він не має в силу дії пункту 4 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.98 року №817/98.

           Виходячи з вищевикладеного, у відповідача не було ні підстав, ні права для проведення перевірки, ні права на початок  здійснення дій щодо проведення перевірки».

           1.1.Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 27.06.07 року провадження по кримінальній справі №8040 за обвинуваченням Цукер Ігоря Борисовича та Цукер  Ганни Борисівни у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15, частиною 5 ст. 191 та частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, - закрито на підставі ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу України (внаслідок зміни обстановки) –з огляду на те, що в діях вищезгаданих осіб відсутній склад злочинів, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах) та ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України (замах на привласнення, розтрату або заволодіння майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем), - в діях названих осіб районний суд вбачає ознаки злочину, передбаченого частиною 1 ст. 358 КК України (підроблення документів, їх збут та використання).

          1.2.Як сказано вище у цій постанові, Приватне підприємство «Факт», будучи незгодне з самим фактом проведення спірної перевірки,  у 2006 році звернулося до господарського  суду Луганської області з позовом до МДПІ – про встановлення, що вищезгадані дії відповідача, які є предметом спору по цій справі та  вчинені ним в період з 09 по 15 серпня 2006 року, -  є «позаплановою  виїзною перевіркою».

          Постановою суду від 07.11.06 року (справа №10/654пн-ад) у задоволенні цього позову відмовлено; постанова набрала чинності.

          Позивач по даній справі (8/662пн-ад) не пояснив суду, яким чином внаслідок проведення спірної перевірки порушено його права та охоронювані законом інтереси.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

          1.Відповідно до абзацу 2 ст. 2 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі –ЗУ №509-ХІІ),  до числа завдань органів державної податкової служби належить здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю  обчислення,  повнотою  і  своєчасністю   сплати   до бюджетів,    державних   цільових   фондів   податків   і   зборів (обов'язкових   платежів),   а   також    неподаткових    доходів, установлених законодавством.

          У своїй діяльності органи державної податкової служби України керуються   Конституцією України, законами України, іншими  нормативно-правовими  актами  органів  державної влади,  а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і  Ради міністрів Автономної   Республіки    Крим,    органів    місцевого самоврядування   з  питань  оподаткування,  виданими  у  межах  їх повноважень (ст. 3 ЗУ №509-ХІІ).

          Для реалізації своїх повноважень органам Державної податкової служби України, до числа яких належить МДПІ,  надано низку повноважень.

          До числа останніх належить право здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами,    їх    філіями,    відділеннями,    іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також   фізичними   особами,   які   мають   статус   суб'єктів підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок  утримувати  та/або сплачувати   податки   і   збори   (обов'язкові   платежі),   крім Національного банку України  та  його  установ  (пункт 1 частини 1 ст. 11 ЗУ №509-ХІІ).

          Таким чином, право на проведення документальних невиїзних перевірок стану дотримання суб'єктами підприємницької діяльності податкового законодавства відповідачу надано чинним законодавством України, а п. 1 ст. 11 ЗУ №509-ХІІ жодним чином не обмежує кількість позапланових невиїзних перевірок, які має право проводити податковий орган в особі відповідача по цій справі.

          2.Дослідивши доводи позивача щодо того, що відповідач не мав підстав та права  як для видання вищезгаданого  наказу про проведення перевірки, так і  для її проведення, колегія суддів не погоджується з ними з огляду на наступне.

          Посилання позивача на те, що МДПІ в період з 09 по 15 серпня 2006 року «фактично провела виїзну позапланову перевірку», - спростовано постановою господарського суду Луганської області від 07.11.06 року по справі №10/654пн-ад.            

           У судовому засіданні по цій справі (№8/662пн-ад)  представник позивача не заперечив того факту, що спірна перевірка не носила характеру виїзної.

          Системний аналіз статті 11-1 ЗУ №509-ХІІ дає підстави дійти висновку, що вона не регулює та не обмежує кількість позапланових невиїзних перевірок платника податків, а у своїй частині 14 прямо передбачає, що обмеження у    підставах   проведення   перевірок   платників податків,  визначені цим Законом,  не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти  платника податків  (посадових  осіб  платника податків),  що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, - тобто закон у даному випадку має на увазі проведення будь-яких перевірок платників податків: виїзних чи невиїзних, планових чи позапланових.

          Дослідження вищезгаданого наказу МДПІ  №871 від 09.08.06 року показало, що посилання у ньому на цитований вище п. 1 ст. 11 ЗУ№509-ХІІ як на одну з підстав проведення перевірки, на думку колегії суддів, є законним та обґрунтованим.

          Що стосується посилання МДПІ у тому ж наказі на пункти:

           3 («виявлено недостовірність даних,  що містяться у податковій декларації,  поданій платником податків,  якщо платник податків не надасть   пояснення   та   їх   документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу  державної  податкової  служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту»);

         та 9 («платником  подано  декларацію  з  від'ємним  значенням  з податку  на  додану  вартість,  яке  становить  більше  100   тис. гривень») частини 6 ст. 11-1 того ж Закону як на підставу для проведення перевірки, –то суд вважає, що на момент видання наказу вони (посилання) відповідали фактичним обставинам справи та дійсно були фактичними підставами для проведення спірної перевірки, - оскільки іншими статтями цього Закону підстави для проведення перевірок чітко не визначені.

          Законом №509-ХІІ не визначено порядок та строки повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки, а тому у суду немає підстав вважати, що факт вручення позивачу15.08.06 року листа МДПІ від 11.08.06 року за вих. №24247/23-2-303 –про проведення спірної перевірки - є порушенням чинного законодавства.

          Таким чином, суд вважає, що спірна перевірка відповідачем проведена за наявності достатніх підстав, у відповідності до чинного законодавства та в межах наданих відповідачу повноважень.

          Колегія суддів при вирішенні спору також виходить з того, що заявлені позивачем вимоги належним чином не узгоджуються з нормою статті 104 КАСУ, згідно якій до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, - позивач чітко не вказав у позовній заяві, в чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів.

          З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, відповідно до вимог частини 2 ст. 71 КАСУ довів законність та обґрунтованість своїх дій та рішень, а тому позов задоволенню не підлягає.

          Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАСУ судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 2,3, 11, 11-1 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів  

п о с т а н о в и л а :

          1.У задоволенні позову відмовити.

          2.Судові витрати покласти на позивача.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 29.01.2008 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову складено у повному обсязі та підписано 31.01.2008 року.

          Колегія суддів:

Головуючий - суддя                                                                             А.П.Середа

Члени колегії –судді                                                                 А.Г.Ворожцов

                                                                                               Є.А.Лісовицький