Рішення

від 31.10.2007 по справі 5/190-3672 (2/320-3736)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/190-3672 (2/320-3736)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2007 р.Справа № 5/190-3672 (2/320-3736)

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

за позовом  Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ 38,03038           

до відповідача  Приватного агропромислового підприємства "Озерна", с. Озерна,  Зборівського району, Тернопільської області

за участю представників сторін:

Позивача: Помазанов А.В. –гол. юрисконсульт (довіреність №18 від11.04.2007р.)

Відповідача: не з'явився

Суть справи:  

       Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з Приватного агропромислового підприємства "Озерна" 29250грн00коп. –вартості нестачі 25тон ячменю першої репродукції, переданого відповідачу на зберігання відповідно до договору про надання послуг по зберіганню насіння №103 від 17.12.2002р.

       В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей на приватному агропромисловому підприємстві «Озерна»від 31.07.2006р. встановлено відсутність насіння ячменю сорту «Цезар»першої репродукції у кількості 25 тон, і оскільки відповідно до п. 6.3. договору про надання послуг по зберіганню насіння №103 від 17.12.2002р. у разі самовільного розпорядження або втрати насіння відповідач сплачує Замовнику (позивачу) вартість такого насіння не пізніше п'яти днів після звернення Замовника про його повернення, позивач направив на адресу відповідача лист –вимогу щодо повернення вартості зазначеного насіння, проте станом на 11.09.2006р. відповіді не отримано, відповідачем насіння не повернуто, вартості вищезазначеного насіння не сплачено.   

        Відповідач у відзиві на позов (від 17.10.2006р.) вважає позовні вимоги безпідставними, посилаючись на те, що договір про надання послуг по зберіганню насіння №103 від 17.12.2002р., укладений сторонами строком на 9 місяців, а саме з моменту його підписання до 01.06.2003р., і оскільки позивач по закінченню строку зберігання не звертався про продовження строку дії договору та не прибув з метою отримання предмету зберігання, тому відповідно до ч.2 ст. 418, ч.1 ст. 421 Цивільного кодексу УСРС має місце порушення договірних зобов'язань саме з боку позивача, який відповідно до ст.. 71 ЦК УСРС втратив право вимоги, викладеної в позовній заяві та право звернення до  суду по причині пропуску строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.   

         Позивач в поясненнях по справі від 04.10.2007р. №138-2-13138 зазначив, що особа, яка порушила зобов'язання, вважається винною поки не доведе відсутність своєї вини, а в даному випадку, вважає позивач, порушником зобов'язання  - ПАП “Озерна” не було доведено відсутність його вини у виникненні нестачі насіння ячменю сорту “Цезар”, також  закінчення терміну дії договору зберігання не припиняє зобов'язань зберігача щодо схоронності та недоторканості речі, яка знаходиться на зберіганні, а сам зберігач несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження речі навіть після закінчення строку зберігання, що прямо встановлено в ст.. 950 ЦК України, крім того відповідачем за весь час зберігання насіння державного резерву не було направлено на адресу позивача жодного листа, в якому містилися б вимоги щодо припинення обов'язків по зберіганню та вивезенню насіння зі складів, більш того у 2003-2004 роках між сторонами укладено ще ряд договорів про надання послуг по зберіганню насіння, що засвідчує фактичну згоду ПАП «Озерна»на продовження взаємовідносин по зберіганню насіння державних ресурсів також і за договором №103 від 17.12.2002р., і зауважив, що після повторної перевірки наявності на складах відповідача матеріальних цінностей, відображеної в інвентаризаційному описі від 31.10.2006р., було встановлено відсутність останніх, що підтверджує факт самовільного розпорядження відповідачем насінням.  Крім того, в своїх поясненнях (лист №138-2/4-13/166 від 29.10.2007р.) позивач повідомив, що між сторонами було укладено ряд договорів поставки насіння №42 від 05.03.2002р. та №62 від 13.03.2002р., відповідно до умов яких позивач поставив відповідачу насіння сільськогосподарських рослин на пільгових умовах з розстрочкою платежу, і після закінчення строку для розрахунку за поставлене насіння підприємство позивача замість належного розрахунку отримало від директора ПАП «Озерна»лист №328 від 17.12.2002р. з проханням відшкодувати борг в сумі 119391,60грн. насінням ярих культур, в тому числі ячменем сорту «Цезар», і в тексті даного листа зі сторони відповідача було взято на себе зобов'язання щодо зберігання насіння на власних складах до пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим ДП «Держрезервнасінфонд»було прийнято рішення про внесення відповідних змін до договорів поставки, і після прийняття виконання за даними договорами у вигляді насіння сільськогосподарських рослин, між сторонами відповідно до строків погашення заборгованості було укладено ряд договорів про надання послуг по зберіганню насіння, серед яких договір №103 від 17.12.2002р.   

         Відповідач не надав суду витребуваних згідно ухвал від 30.08.2007р., 19.09.2007р., від 10.10.2007р. матеріалів, в тому числі документально не обґрунтував та не зазначив причин відсутності (нестачі) 25 тон насіння ячменю сорту "Цезар", переданого на зберігання позивачем, його повноважний представник в судових засіданнях проти позову заперечив.

    Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.   

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

17.12.2002р. між ДАК “Хліб України” “Державний насіннєвий страховий фонд”, правонаступником якого є позивач, (Замовник по договору), та ПАП “Озерна”, (Виконавець по договору), укладено договір №103 про надання послуг по зберіганню насіння –надалі договір зберігання, за умовами п. 1.1. якого Виконавець надає Замовнику послуги по зберіганню насіння: ячменю першої репродукції сорту “Миронівський 92” у кількості 83,180 тон, ячменю першої репродукції сорту “Цезар” у кількості 42,053 тонни, гороху першої репродукції сорту “Трудівник” у кількості 33,575 тон, а Замовник приймає послуги відповідно до умов вказаних у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору зберігання послуги по зберіганню насіння надаються безоплатно.

Факт отримання відповідачем насіння на виконання договору у вищезазначених кількостях відповідачем не заперечується.

Окрім того, факт отримання відповідачем на зберігання 42,053 тонни насіння ячменю першої репродукції сорту “Цезар” підтверджується також листом відповідача №328 від 17.12.2002 року та підписаними сторонами договорами №709 від 17.12.2002р. про внесення змін до договору поставки від 05 березня 2002 року №42 та №710 від 17.12.2002 року про внесення змін до договору поставки від 13 березня 2002 року №62, згідно яких відповідач на виконання своїх зобов”язань щодо проведення розрахунків за отримані ним від позивача товарно-матеріальні цінності за договорами поставки зобов”язався передати позивачеві насіння ячменю першої репродукції сорту “Цезар” відповідно в кількості 28,920 т. та 13,133т. і одночасно зобов”язався зберігати дане насіння на своїх складах до вимоги позивача про його (насіння ячменю) повернення.

В той же час пунктом 7.1 договору зберігання сторонами передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 01.06.2003р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2004 року позивачем було проведено інвентаризацію   товарно-матеріальних   цінностей   (насіння),   які   є його власністю і знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача, за результатами якої складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ПАП “Озерна” від 01.11.2004р. та інвентаризаційний опис від 01.11.2004р., які підписані представниками обох сторін, і в результаті якої встановлено, зокрема, що на момент проведення перевірки на відповідальному зберіганні знаходилося в тому числі насіння ячменю першої репродукції сорту “Цезар” у кількості 25 тон. Доказів звернення до позивача з вимогою забрати зерно відповідач суду не надав, що свідчить про те, що правовідносини по зберіганню зерна,   продовжували тривати після закінчення терміну дії договору, що в свою чергу відповідає вимогам взятих на себе відповідачем зобов»язань у вищезазначеному листі №328 від 17.12.2002 року, а саме: зберігати зерно (насіння) на своїх складах до вимоги позивача про його повернення

Відповідно до статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно з частиною 1 статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

           Правовідносини, які випливають при зберіганні товару після закінчення строку, регулюються зокрема ч. 3 ст. 950 ЦК України, яка передбачає, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно з приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як слідує з матеріалів справи, а саме акту контрольної інвентаризації цінностей на ПАП “Озерна” від 31.07.2006р. та інвентаризаційного опису від 31.07.2006р., позивачем знов було проведено інвентаризацію   товарно-матеріальних   цінностей   (насіння),   які   є його   власністю і знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача, за результатами якої встановлено відсутність на складах відповідача насіння ячменю сорту “Цезар” першої репродукції у кількості 25 тон, у зв'язку з чим позивач звернувся до ПАП “Озерна” з вимогою (лист-вимога №138-2/14/50 від 04.09.2006р.) оплати вартість насіння ячменю сорту “Цезар” першої репродукції у кількості 25 тон в сумі 29 250 грн., проте дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Оскільки в акті контрольної інвентаризації цінностей на ПАП “Озерна” від 31.07.2006р. не зазначені причини відсутності насіння на складі, судом ухвалами від 30.08.2007р., 19.09.2007р., від 10.10.2007р. витребовувалися у відповідача документально обґрунтовані пояснення щодо причин відсутності (нестачі) 25 тон насіння ячменю сорту "Цезар", переданого на зберігання позивачем, однак відповідачем не надано суду жодних пояснень щодо причин відсутності насіння на складі, тобто не надано жодних доказів відсутності його вини (умислу чи грубої необережності) у відсутності на його складах, переданого йому на зберігання насіння ячменю, а відтак відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, ч.3 ст.950 ЦК України він несе відповідальність за втрату (нестачу) даного насіння.

Статтею 951 ЦК України визначено, що збитки завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання державного резервного насіннєвого фонду" від 27 червня 2003 року №977 визначає порядок формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, при цьому абз. 2 п.8 зазначає, що продаж насіння здійснюється за договірними цінами, що встановилися на внутрішньому ринку на відповідне продовольче зерно з урахуванням сортової надбавки.

Спільний наказ Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України „Про затвердження Порядку проведення розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин державного резервного насіннєвого фонду і користувачами" від 17 грудня 2004 року №468/787 затверджує зазначений Порядок, при цьому п.4.2. Порядку зазначає, що реалізація насіння сільгосптоваровиробникам проводиться за договірними цінами, що встановилися на аграрному ринку України внаслідок біржових торгів на продовольче зерно відповідної рослини за оптовими контрактами на момент його реалізації з урахуванням сортових надбавок, податку на додану вартість і рівня рентабельності, але не нижче облікової ціни.

Відповідно до „Біржового Вісника" Київської агропромислової біржі „Київагропромбіржа" №5(86) 2005р. (додається) остання ціна на товарне зерно ячменю другого класу становить 650,00 грн./т. (шістсот п'ятдесят гривень 00 коп. за одну тонну). Розмірами сортових надбавок, що застосовуються при визначенні ціни кондиційного насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин встановлено сортову надбавку у розмірі 80%, а тому вартість однієї тонни насіння ячменю першої репродукції становить:

650,00 (грн./т.) х 1,8 (80 % сортнадбавка) = 1 170,00 грн./т.

Отже, вартість 25 т. насіння ячменю першої репродукції складає: 1 170,0  (грн./т.) х 25 (тонн) = 29 250,00 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені і підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними і допустимими доказами.

           Твердження відповідача, що оскільки позивач по закінченню строку зберігання не звертався про продовження строку дії договору та не прибув з метою отримання предмету зберігання, тому відповідно до ч.2 ст. 418, ч.1 ст. 421 Цивільного кодексу УРСР має місце порушення договірних зобов'язань саме з боку позивача, який відповідно до ст.. 71 ЦК УРСР втратив право звернення до  суду по причині пропуску строку позовної давності, до уваги судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано жодних доказів ухилення позивача від  одержання переданого на відповідальне зберігання майна, крім того, як встановлено вище,  правовідносини по зберіганню зерна продовжували тривати після закінчення терміну дії договору, а вимогу про стягнення вартості нестачі переданого на зберігання насіння пред'явлено позивачем  у вересні 2006 року.

           Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.       

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                                               

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного агропромислового підприємства «Озерна», с. Озерна, Зборівського району, Тернопільської області, (код ЄДРПОУ 30588612), на користь державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», вул. Ямська, 32, м. Київ, (код ЄДРПОУ 30518866), - 29 250грн.00коп. вартості нестачі 25тон насіння ячменю першої репродукції, 292грн.50коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „___”

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків