Рішення

від 16.05.2008 по справі 14/572-30/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/572-30/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  14/572-30/423

16.05.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Камаз»

До

1)          Товариства    з    обмеженою    відповідальністю    «Автозбірне виробництво»2)          Товариства   з    обмеженою    відповідальністю    «Український автомобільний холдинг»

Про

За зустрічним позовом

До

Про розірвання договору та стягнення 1 082 753,90 грн.

Товариства      з      обмеженою      відповідальністю      «Автозбірне виробництво»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Камаз»стягнення 191 392,01 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача за первісним позовом Сердюк Б.В. –представник за довіреністю        № 14/06 від 4.06.07; Чичкань С.Д. –ордер № 1 від 14.12.07.

Від відповідача-1 Слепньов В.Я. –представник за довіреністю № б/н від 26.11.07.

Від відповідача-2 Андрієвський О.О. –представник за довіреністю № б/н  від 02.10.07.

Від позивача за зустрічним позовом Слепньов В.Я. –представник за довіреністю

Від відповідача Сердюк Б.В. –представник за довіреністю;

                           Чичкань С.Д. – ордер № 1 від 14.12.07.

Рішення прийнято 16.05.08. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 18.03.08. по 25.04.08., з 25.04.08. по 16.05.08.

Обставини справи:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Камаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український автомобільний холдинг” про:

-          розірвання договору від 28.07.05. № 02/8-05;

-          стягнення з відповідача-1  - Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво”  192200,20 грн. (532541,03 грн.  основний борг, 332 658,95 грн. - пеня, 134 857,22 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 192 14,00 - сума заподіяних збитків);

-          стягнення з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю

“Український автомобільний холдинг” 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 14/572 від 20.03.07. позовні вимоги було задоволено частково, саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” 549 230,66 грн. - основного боргу, 5320,41 грн. - державного мита,  57,98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український автомобільний холдинг” 500,00 грн. - боргу, 5,00 грн. - державного мита, та 0,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову - відмовлено; провадження у справі в частині розірвання договору - припинено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.07. у справі № 14/572 на підставі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України було доповнено резолютивну частину рішення у справі № 14/572 від 20.03.07. пунктом 6 наступного змісту: відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на послуги адвоката в сумі 75 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 14/572 від 12.06.07. рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.07. у справі № 14/572 в частині відмови в задоволенні позову, а також додаткове рішення від 20.03.07. у справі № 14/572 - скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Камаз” 332 658,95 грн. - пені за прострочення поставки продукції, 134 857, 22 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 192 143,00 грн. - заподіяних збитків, 15 888,65 грн. - державного мита, 59,97 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 65 000,00 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.07. у справі № 14/572 - залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.07. у справі № 14/572 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.07. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.07. у справі № 14/572 залишено без змін в частині:

-          стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Камаз” 532 041,03. грн. - основного боргу;

-          стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український автомобільний холдинг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Камаз” 500,00 грн. - основного боргу за договором поруки;

-          припинення провадження по позовних вимогам щодо розірвання договору № 02/08-05 від 28.07.05.;

-          в решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.07., додаткове рішення від 30.03.07. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.07. у справі № 14/572 –скасовані, справу передано на новий розгляд.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 14/572 було передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.07. справі було присвоєно  № 14/572-30/423.

26.11.07. Товариством з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво”  через  канцелярію  Господарського  суду  міста Києва було подано зустрічний  позов  до  Товариства з  обмеженою  відповідальністю  “Торговий дім Камаз” про стягнення  191 392,01 грн. - завданої майнової шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.07. на підставі ст.ст. 60, 61 Господарського процесуального кодексу України було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” до розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 24.01.08. представник позивача за зустрічним позовом подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Камаз” на свою користь 335 599,39 грн. (191392,01 грн. –завданої йому майнової шкоди, 138766,45 грн. - понесених  витрат на  зберігання профілю, 1688, 15 грн. - витрати, пов'язані розглядом справи, 3752,78 грн. - частку державного мита за розгляд справи Вищим господарським судом України).

18.03.08. представником позивача за первісним позовом на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України було подано до канцелярії Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Камаз” просить суд:

-          визнати причини пропуску процесуальних термінів на подачу заяви про

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Камаз” пені по договору від 28.07.05. за № 02/08-05 поважними;

-          відновити   Товариству   з   обмеженою   відповідальністю   “Торговий   дім “Камаз” процесуальні терміни на подачу заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Камаз” пені по договору від 28.07.05. за № 02/08-05;

-          задовольнити в повному об'ємі позовні вимоги Товариства з обмеженою

відповідальністю   “Торговий   дім   “Камаз”   шляхом   стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Камаз” грошових коштів у вигляді:

- пені за прострочення поставки продукції у розмірі 152 907 грн. 93 коп.;

- суму процентів за користування Товариством з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” чужими грошовими коштами у розмірі 134 857 грн. 22 коп.;

- суму заподіяних збитків у розмірі 192 143 грн. 00 коп.;

- задовольнити в повному об'ємі позовні вимоги Товариства з обмеженою

відповідальністю   “Торговий   дім   “Камаз”   шляхом   стягнення   з   Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Камаз” грошових коштів у вигляді судових витрат, а саме суми яка була сплачена за послуги адвоката Жмайло О.В у розмірі 75000 грн. 00 коп., та адвоката Чичкань С.Д. у розмірі 35000 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи позивачем було подане клопотання про призначення по даній справі судово-економічної експертизи.

Дане клопотання судом було відхилено, оскільки при вирішенні данного спору не виникають питання, які б потребували б спеціальних знань.

В судовому засіданні 18.03.08. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.04.08. о 09-30.

23.04.08. позивачем за первісним позовом через канцелярію суду подана заява про залучення до матеріалів даної справи акту від 22.04.08. за № 03/12-юр підписаного між ТОВ “Торговий дім “Камаз” та адвокатом Чичкань Світланою Дмитрівною на виконання угоди про надання правової допомоги від 03.12.07.

25.04.08. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.05.08.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,  –

                                   В С Т А Н О В И В :

28.07.05. між ТОВ “Торговий дім “Камаз” (Покупець) та ТОВ “Автозбірне виробництво” (Продавець) був укладений договір за № 02/08-05, відповідно до умов якого (п.1.1., п.2.1. договору) Продавець зобов'язувався поставити і передати у власність Покупця (повна господарська передача) продукцію за кількістю і асортиментом визначеним у специфікаціях та доповненнях до договору, а останній –прийняти цю продукцію і оплатити її за умовами даного договору.

08.08.05. сторони підписали специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору), за якою відповідач-1 мав поставити для позивача кузов для автомобіля КАМАЗ 550030 у кількості 1 штука вартістю 13618,81 грн. та причеп самоскидний ОдАЗ-8300489-20 у кількості 1 штука вартістю 64381,19 грн.

08.08.05. сторони підписали специфікацію № 2 (додаток № 2 до договору), за якою відповідач-1 мав поставити для позивача кузови для автомобіля КАМАЗ 550030 у кількості 23 штуки на загальну суму 313232,68 грн. та причепи самоскидні ОдАЗ-8300489-20 у кількості 23 штуки на загальну суму 148077,32 грн.

В строк до 31.10.05. за специфікацією № 2 відповідач-1 мав поставити позивачу 18 комплектів продукції згідно п. 1 Додатку № 2 до даного договору на загальну суму 1794000 грн., в тому числі, 18 кузовів для автомобіля КАМАЗ 550030 на загальну суму 245138,62 грн., та 18 причепів самоскидних ОдАЗ-8300489-20 на загальну суму 1158861,38 грн.

Всього до 31.10.05. згідно договору та специфікацій №№ 1, 2 відповідач-1 мав поставити позивачу продукцію на загальну суму 1872000 грн. (78000 + 1794000).

Позивач повинен був до зазначеної дати здійснити передоплату в розмірі 885300 грн.

Всього за умовами Договору позивачем було перераховано відповідачу-1 грошові кошти в сумі 1 082 253,90 грн., що сторонами не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Відповідач-1 поставив позивачу 12 кузовів та 6 причепів на загальну суму 549712,86 грн. (163425,72 + 386287,14).

15.09.05. між ТОВ “Торговий дім “Камаз” (Кредитор) та ТОВ “Український автомобільний холдинг” (Поручитель) було укладено договір поруки № 159 (надалі –договір № 159), відповідно до умов якого (п.1.1.), Поручитель зобов'язувався перед Кредитором відповідати за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань по договору № 02/08-05. При цьому сума поруки Поручителя перед Кредитором становила 500,00 грн.

Як встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 04.10.07., вказівки якої є обов”язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду:

- обґрунтованими є вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача-1 суми основного боргу, а вказана сума підлягає зменшенню  на 500 грн. у зв'язку із наявністю договору поруки № 159 від 15.09.07. на суму 500,00 грн., оскільки згідно п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Враховуючи, що правовідносини по договору № 02/08-05 на момент винесення рішення припинились, провадження у справі в частині вимог про розірвання договору № 02/08-05 від 28.07.05. було припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 пені за прострочення поставки продукції у розмірі 152 907,93 грн., процентів за користування грошовими коштами у розмірі 134 857,22 грн. і заподіяних збитків у розмірі        192 143,00 грн., а також понесених витрат на послуги адвокатів судом встановлено наступне.

          Позивач просить суд визнати причини пропуску процесуальних термінів на подачу заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозбірне виробництво»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз»пені по договору від 28.07.05. за № 02/08-05 поважними, а також відновити   Товариству   з   обмеженою   відповідальністю   «Торговий   дім «Камаз»процесуальні терміни на подачу заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозбірне виробництво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз»пені по договору від 28.07.05 за № 02/08-05.

          Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає, що клопотання позивача про відновлення Товариству   з   обмеженою   відповідальністю   «Торговий   дім «Камаз»строку позовної давності про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозбірне виробництво»пені по договору від 28.07.05. № 02/08-05 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          В силу п. 5 ст. 267  Цивільного кодексу України,  якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заявляючи клопотання про відновлення строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 152 907,93 грн., ТОВ «Торговий   дім «Камаз»не було наведено у цьому клопотанні  будь-яких поважних причин пропуску позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для відновлення строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 152907,93 грн., а отже в задоволенні відповідної позовної вимоги належить відмовити.

Щодо вимоги ТОВ «Торговий   дім «Камаз»про стягнення з ТОВ «Автозбірне виробництво» 134 857, 22 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відзначає наступне.

Згідно п. 9.5 договору № 02/08-05 від 28.07.05. за порушення строків поставки продукції, визначених у Додатках (специфікаціях) до договору продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ  та у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України відсотки за користування коштами з розрахунку подвійної облікової ставки  НБУ за кожний день прострочення.

Вищий господарський суд України у постанові від 04.10.07. скасовуючи попереднє рішення у відповідній частині по даній справі вказав про  те, що  стягуючи ці суми, суд не дав правової оцінки змісту п. 9.5 договору на предмет відповідності його нормам чинного законодавства, не визначився, про що в ньому йдеться: про пеню, чи відсотки за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на  те, що в силу ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, Господарський суд міста  Києва вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договром між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договром, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

За своєю правовою природою проценти за ст. 536 Цивільного кодексу України є боргом зобов'язаної особи.

Разом із тим, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, пеня є окремою грошовою санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як проценти за користування чужими коштами є не відповідальністю, а боргом.

Разом із тим, у п. 9.5  договору передбачено, що відповідач як продавець, зобов'язаний сплатити позивачу відсотки за користування коштами саме за порушення строків поставки продукції, визначених у Додатках (специфікаціях) до договору.

Отже, оскільки сторонами у договорі визначено, що сплата процентів та пені підлягає лише у разі  порушення умов договору, а тому є санкціями за порушення зобов'язань, суд вважає, що  нарахування  процентів на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Щодо вимоги ТОВ «Торговий   дім «Камаз»про стягнення з ТОВ «Автозбірне виробництво»  заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 192 143 грн. 00 коп. суд відзначає наступне.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення упущеної вигоди позивач посилається на те, що 13.07.05. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” був укладений договір поставки  № 05-611.  

Відповідно до даного договору та специфікації до нього, позивач зобов'язаний поставити ВАТ “НАК “Украгролізинг” автомобільну техніку, а саме: 20 автопоїздів КАМАЗ-55102-053 у складі автомобіля КАМАЗ-55102-053 з кузовом та причепом ОдАЗ-830049-20 (надалі-товар). Вартість одного автопоїзду становила 260640,00 грн.  

На виконання Договору поставки № 05-611, позивач уклав з відповідачем-1 вказаний вище Договір № 02/08-05 про виготовлення кузовів та причепів.

Після виготовлення відповідачем-1 кузовів та причепів, автопоїзди продавалися ВАТ “НАК “Украгролізинг” на виконання Договору поставки № 05-611.

Оскільки, відповідачем-1 було порушено строки передачі Продукції-кузовів та причепів, згідно Договору № 02/08-05, позивач не зміг вчасно виконати свої зобов'язання по Договору поставки № 05-611, таким чином позивач не зміг поставити ВАТ “НАК “Украгролізинг” ще 14 автопоїздів по договору.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те,  що внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань позивачу було завдано          192 143,00 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу з огляду на таке.

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України, упущена вигода –це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання (ст.623 Цивільного кодексу України).  

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також судом береться до уваги те, що позивач займається підприємницькою діяльністю, тобто господарською діяльністю на власний страх і ризик з метою отримання прибутку.

Господарський ризик включає в себе, в тому числі, невчасну поставку сировини і т. ін.

З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що вимоги ТОВ «Торговий   дім «Камаз»про стягнення з ТОВ «Автозбірне виробництво» заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 192 143 грн. 00 коп. є необґрунтованими, а отже, задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача стягнення з відповідача понесених витрат за послуги адвоката Жмайло О.В у розмірі 75000,00 грн. та адвоката Чичкань С.Д. у розмірі 35000,00 грн. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Вищий господарський суд України у п. 10 роз'яснення від 04.03.98. N 02-5/78 зазначає, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від  14.07.04.  №  01-8/1270, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд України.

Так, зокрема у  постанові Верховного Суду України від 01.10.02. зі  справи   № 30/63 вказано, що ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 50 від 19.01.07. ТОВ «Торговий дім Камаз»перерахував  Суб'єкту підприємницької діяльності –фізичній особі Жмайло О.В. грошові кошти у сумі 75000,00 грн., а платіжними дорученнями № 1747 від 12.12.07.- перерахував  Суб'єкту підприємницької діяльності –фізичній особі Чикань С.Д. грошові кошти у сумі 35000,00 грн.

Призначенням платежу платником було вказано - оплата за правову підтримку та правову допомогу відповідно.

Чинним законодавством України не заборонено укладення та виконання відповідних угод, але ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником, в тому числі і суб'єктом підприємницької діяльності.

Доказів перерахування ТОВ «Торговий дім Камаз»грошових коштів саме адвокатам Жмайло О.В. та Чикань С.Д. матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для стягнення вказаних сум з відповідача-1.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозбірне виробництво»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Камаз»на свою користь 191 392,01 грн. - майнової шкоди суд відзначає наступне.

Як на підставу своїх вимог про стягнення вказаної суми ТОВ «Автозбірне виробництво»посилається на ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що вказаною нормою врегульовано позадоговірна відповідальність особи у разі спричинення нею шкоди.

Але, оскільки правовідносини ТОВ  «Торговий дім Камаз»та ТОВ «Автозбірне виробництво»мали договірний характер, у суду відсутні підстави для стягнення 191 392,01 грн. майнової шкоди на підставі ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Зустрічна позовна вимога про стягнення з ТОВ  «Торговий дім Камаз»     138 766,45 грн. за зберігання профілю також не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними засобами доказування, що вказані витрати на зазначену суму понесені ТОВ «Автозбірне виробництво»саме з вини ТОВ  «Торговий дім Камаз».

Щодо вимог про стягнення 1 688, 15 грн.  витрат, пов'язаних з розглядом справи, та 3 752,78 грн. - частку держмита за розгляд справи Вищим господарським судом України,  суд відзначає таке.

Як вбачається з наданих суду доказів, 1688, 15 грн.  є витратами на оплату командировочних за період розгляду справи у № 14/572 у Господарському суді міста  Києва та у Вищому господарському суді України.

Отже, позивач не був позбавлений права звернутись до суду з вимогою про стягнення вказаних сум під час розгляду справи № 14/572 у Господарському суді міста Києва та у Вищому господарському суді України.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові ТОВ  «Торговий дім Камаз» відмовити повністю.

2. В позові «Автозбірне виробництво»відмовити повністю.

3. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяТ.М. Ващенко