Рішення

від 27.02.2008 по справі 43/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/468

27.02.08

За позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ДОМКОМ"

до                   закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"

про                  стягнення 55 990, 00 грн.

Суддя    Пасько М.В.

Представники:

від позивача       Пшеничний С.І. –предст. за дов.,

від відповідача   не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"                 55 990, 00 грн. збитків понесених внаслідок неналежного виконання умов договору № 82 від 27.03.06.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 05-5-43/4908 від 16.04.07 позовну заяву було повернуто Позивачеві без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою від 16.04.07 Позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду з вимогою скасувати оскаржуваний судовий акт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.07  апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ДОМКОМ" задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Києва № 05-5-43/4908 від 16.04.07 скасовано повністю, а матеріали справи передані до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.07 порушено провадження у справі  № 43/468 та призначено її до розгляду на 14.09.07.

Не погоджуючись з винесеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.07 Відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України з вимогою скасувати оскаржуваний судовий акт.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.07 касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.07 без змін.

Справа № 43/468 за резолюцією керівництва передана для розгляду судді                 Пасько М.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.07 справу було призначено до розгляду на 23.01.08.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечував, обґрунтовуючи свою позицію тим, що Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували виготовлення та поставку неякісної продукції.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.06 між товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ДОМКОМ" (далі Позивач) та закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (далі Відповідач) було укладено договір № 82 (далі Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався виготовити та поставити Позивачу поліграфічну продукцію відповідно до специфікації на виготовлення продукції.

Відповідно п. 2.1 Договору вартість продукції зазначається у відповідній специфікації.

Оплата продукції здійснюється шляхом 100 % передоплати.

П. 3.2 передбачено, що Замовник зобов'язаний надати Виконавцю оригінал –макет продукції у термін зазначених в специфікації. Факт прийому електронного оригінал-макету оформлюється сторонами актом прийому –передачі.

За умовами договору строк виготовлення продукції встановлений  - 7 днів з дня затвердження остаточного варіанту оригінал –макету продукції.

Згідно додатку № 14 від 29.01.07 закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" зобов'язалося виготовити каталог нерухомості .COM»розміром 205Х275 мм.

Позивач зазначає, що Відповідач на виконання умов Договору здійснив поставку продукції.

Відповідно до акту від 12.02.07, складеного представниками Позивача, Відповідач неналежним чином виконав умови Договору, здійснив поставку неякісної продукції та не в повному розмірі, а саме: у 3 500 екземплярів при розкритті першого розвороту видно клей та зміщення макету складає 3 мм. Замість встановленого розміру 205Х275 мм, фактично розмір поставленого каталогу складає 201Х275 мм, що є результатом неповного рекламного макету на сторінці 75.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з договору обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається  (ст. 525 ЦК України).

Згідно п. 3.2 Договору Позивач зобов'язався надати Виконавцю (Відповідачу) оригінал –макет продукції у термін зазначений в специфікації. Факт прийому електронного оригінал-макету оформлюється сторонами актом прийому –передачі.

Позивачем не надано доказів виконання п. 3.2 Договору, отже, у Відповідача не виникло зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції.

Згідно умов договору претензії по кількості приймаються Виконавцем в момент фактичної передачі Продукції, а по якості –протягом 5- ти календарних днів з моменту отримання Продукції.

Згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі –Закон), первинний документ –документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивачем не надано суду доказів, того, що Відповідач здійснив поставку продукції на виконання умов Договору (відсутні належним чином оформлені накладні, довіреності на отримання продукції, рахунки –фактури.).

Складений представниками Позивача акт від 12.02.07 не може бути визнаний належним доказом отримання неякісної продукції, оскільки він складений в односторонньому порядку (без повноважного представника Відповідача), з поданого акту не вбачається, що неякісна продукція була поставлена саме Відповідачем та по Договору № 82 від 27.03.06.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, претензія щодо якості продукції складена Позивачем 09.02.07, а акт складений 12.02.07, тобто, претензія по якості товару була оформлена раніше ніж акт.

Щодо заявлених вимог по стягненню 5 090, 00 грн. збитків понесених внаслідок звернення до фахівців з метою спонукання Відповідача відшкодувати заподіяні збитки, слід зазначити наступне.

Згідно п.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причино-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем умов зобов'язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв'язок між таким порушенням зобов'язання та  збитками.

Віднесення до складу збитків витрат на правову допомогу Позивача суперечить закону, зокрема положенням ст.225 ЦК України, оскільки дані витрати не відносяться до складу збитків.

Позивач також звернувся до суду за відшкодуванням моральної шкоди та шкоди завданої діловий репутації у розмірі  10 000, 00 грн.

В обґрунтування даної вимоги Позивач зазначає, що випуском неякісної продукції принижено честь, гідність та ділову репутацію Позивача. В результаті випуску неякісної продукції Позивач змушений був виправдовуватись перед представниками рекламодавців і зазнав при цьому значних моральних збитків.

Слід зазначити, що відповідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 (з наступними змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”) подібні спори розглядаються у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншими нормами чинного законодавства які передбачають відповідальність у випадках заподіяння моральної шкоди.

Позивач не підтвердив належними доказами правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди. Крім того, Позивач не зміг належним чином пояснити суду, чому саме дії Відповідача він сприймає як такі, що завдали йому моральну шкоду.

Чинним законодавством встановлено, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від  характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав Позивача. При визначенні обсягу компенсації моральної шкоди слід виходити з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем майнової шкоди, яку останній повинен відшкодувати.

Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та  ст.33 Господарського процесуального кодексу України на стороні що надала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до  ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько