Рішення

від 22.09.2006 по справі 7954-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7954-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2006Справа №2-17/7954-2006

За позовом Дочірнього підприємства “Енвіл-Порт Крим”, (98000, вул.А. Князєва 17/2, м. Судак);

До  відповідача   Виконавчого  комітету  Судацької  міської  Ради, (98000, вул. Леніна 85-а, м. Судак);

Третя особа   ТОВ  “Компанію Енергобудлізінг”, (04073,м. Київ, вул. Фрунзе 160)

Про  розірвання контракту

                                                                                                 Суддя В.І. Гайворонський  

                                                      П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Польщіков  В.А., директор, дов. № 9 від 03.05.2006 року.

Від відповідача – не з'явився

Від 3-ї особи – не  з'явився

        Сутність спору:  Позивач  звернувся до господарського суду АР Крим з  позовом  про  розірвання контракту  на реалізацію інвестиційного проекту на територіях пріоритетного розвитку від 30 грудня 2003 року.

      Позов обґрунтовується тим, що  контракт було укладено  відповідно до ЗУ “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності”,  відповідно істотним умовам договору  сторони визначили також податкові, митні та інші пільги, передбачені нормами цього Закону. П. 32 Прикінцевих положень  Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV “Про державний бюджет на 2005 рік” внесено зміни до ЗУ “Про спеціальний режим  інвестиційної діяльності” – виключено абзац 3 частини 1 ст. 1 та ст. ст. 14-16, 20, чим скасовано всі пільги, що надавалися суб'єктам підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти  в порядку, визначеному вказаним Законом. У зв'язку з виключенням зазначених  положень Закону, фактично припинено дію  пункту 2 предмета контракту, яким позивачу було встановлено податкові, митні та інші пільги.

      Позивач вважає, що у зв'язку із вказаними змінами істотно зменшилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні контракту – позивач  позбавився права на  отримання податкових, митних та інших пільг, на які він розраховував, і які були передбачені вказаним Законом, що є підставою для розірвання договору згідно п. 2 ст. 652 ЦК України.

      Відповідач у відзиві на позовну заяву указав, що не проти  розірвання  вищезазначеного контракту  за умов повернення до місцевого бюджету  суми пільг, отриманих при реалізації інвестиційного проекту, а також штрафу за несвоєчасне виконання  інвестиційних зобов'язань.

      Третя особа в  письмових поясненнях  повністю підтримує позовні вимоги, і просить суд розглянути справу без участі представника.    

      По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.     

      Розглянувши матеріали справи, суд -

                                                    ВСТАНОВИВ:

            Згідно  контракту від 30.12.2003 року  він укладений у відповідності  ЗУ “Про  спеціальний режим  інвестиційної діяльності на територіях  приоритетного  розвитку  та спеціальній економічній зоні “Порт Крим” в АР Крим” і на підставі рішення  Ради з питань  територій приоритетного розвитку і спеціальної економічної зони “Порт Крим” про затвердження інвестиційного проекту від 29.12.2003 року № 5.   Контрактом передбачено, що позивач, іменований “інвестор”  зобов'язався на власний ризик і за власні кошти забезпечити реалізацію  інвестиційного проекту “Будівництво та експлуатація курортно-рекреаційного комплексу “Медвежонок”, а відповідач, іменований «Орган управління» зобов'язується   забезпечити необхідні умови  для його реалізації. (п. 1.1).

            Пунктом 2 Контракту передбачено, що  під час  реалізації інвестиційного проекту  позивачу у відповідності  з законодавством  надаються  пільги –  звільнення  від  митного мита імпортованих матеріалів, а також  митного мита  та ПДВ  на імпортоване обладнання, оснащення та комплектуючі вироби; звільнення на три  роки від оподаткування  прибутку від  реалізації інвестиційного проекту; до валового доходу не включається з метою оподаткування  суми інвестицій на реалізацію проекту; звільнення від обов'язкового продажу надходжень  в іноземній валюті  від реалізації  продукції, товарів, звільнення від сплати  за землю в період освоєння земельної ділянки.

             П. 32 Прикінцевих положень  Закону України від  25.03.2005 року № 2505-IV “Про внесення  змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік” та деяких інших законодавчих  актів України  було внесено зміни до Закону України “Про спеціальний  режим інвестиційної  діяльності”, а саме виключено абзац 3 частини 1 ст. 1 та ст.ст.  14-16, 20, чим скасовано всі пільги, що надавалися суб'єктам підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні  проекти в порядку, визначеному Законом. У зв'язку з виключенням зазначених положень Закону, фактично припинено дію пункту 2 предмета Контракту, яким позивачу було  встановлено податкові, митні та інші пільги.

Позивач вважає, що  у зв'язку з внесенням змін до ЗУ “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності”, істотно змінилися  обставини, якими керувалися сторони  при укладенні Контракту. Тобто позивач позбавився права на отримання податкових, митних та інших пільг на які він розраховував і які були передбачені ЗУ “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності”, зазначені в контракті.

У зв'язку з тим, що  у Контракті  не визначено порядок його розірвання позивачем, ним застосовані привила, передбачені чинним законодавством України, а саме:

Відповідно до п. 2 ст. 188 ЦК України, ст.ст. 652,654 ЦК України позивачем направлено  Виконавчому комітету Судакської  міської ради  листа № 16 від 31.03.2005 року про розірвання контракту у зв'язку з істотною зміною обставин.

 Листом від 06 травня 2005 року за № 021-24/477 відповідач повідомив про неможливість  розірвання договору у зв'язку з тим, що таке розірвання суперечить інтересам Судацької територіальної громади.

 Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути розірвано за наявності одночасно 4 умов (критеріїв), за якими зміна обставин визнається істотною.

Перша умова - в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Стосовно цієї справи -  під час  укладення контракту сторони керувалися  нормами Закону України  “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності” та розраховували на податкові, митні та  інші пільги, встановлені  Законом. Терміну дії цього Закону встановлено не було, і відповідно сторони виходили з того, що пільги, встановлені абзацем 3 частини 1 ст.1 та ст.ст.  14-16,20 та викладені в п. 2  Контракту будуть діяти  протягом терміну дії Контракту і змін до Закону внесено не буде.

Друга умова -  зміна обставин зумовлена причинами, які  зацікавлена сторона не могла  усунути  після їх виникнення при всій  турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

            Стосовно цієї справи - відповідно до ст. 75, п.3 ст. 85 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, яка і прийняла Закон про внесення змін. Позивач не наділений повноваженнями  приймати закони та відповідно до ст. 93 Конституції України не є суб'єктом  законодавчої ініціативи, а тому не міг і не може будь-яким чином впливати та /або усунути  обставини, спричинені внесенням змін до ЗУ “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності”.

Третя умова -  Виконання договору порушило б  співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при  укладенні договору.

Стосовно цієї справи - наявність цієї умови є очевидною, оскільки позивач розраховував на пільги встановлені в п.2 Контракту  відповідно до абзацу 3 частини 1 ст.1 та ст.ст. 14-16,20  ЗУ “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності”. У зв'язку зі скасуванням пільг, передбачених Законом, порушуються майнові інтереси позивача, тобто останній не отримає того прибутку, на який  розраховував при укладенні договору.

Четверта умова -  із суті  договору або звичаїв ділового обороту не впливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Стосовно цієї справи - жодним  пунктом контракту не встановлено, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. До правовідносин між сторонами, що виникли у зв'язку з укладенням контракту  не застосовуються звичаї  ділового обороту, оскільки ст. 652, 654 ЦК України встановлено підстави та порядок розірвання договору (контракту), а відповідно до п. 22 Контракту, відносини між сторонами не врегульовані Контрактом, регулюються чинним законодавством України. Таким чином, позивач не несе ризик  зміни обставин.

 Отже, у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, наявні всі 4 умови (критерії) для розірвання  контракту.

 При таких обставинах  позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

 Викладені у позові заперечення  не можуть бути прийняті до уваги, при цьому суд виходить з наступних підстав:

 Ч. 3 ст. 652 ЦК України передбачено, що у випадку  розірвання договору  внаслідок істотної зміни обставин суд, на  вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи із необхідності  справедливого розподілу між  ними витрат, понесених ними у зв'язку з  виконанням цього договору.

 Згідно  ст.2  ГПК України вимоги зацікавленої сторони  повинні бути викладені   у позовній заяві.

 Тобто, у даному випадку  відповідач вправі був пред'явити  зустрічний позов, в якому  викласти свої вимоги, обґрунтувати їх та надати  відповідні докази.

 Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України  принципу диспозитивності сторін суд не справі  розглядати  вимоги, які не заявлені зацікавленою стороною у встановленому Законом порядку.

  Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, їх рівенство перед Законом та судом

              Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

             Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

 Крім цього, вимога  відповідача не обґрунтована на не доведена.

 Так, відповідачем не обґрунтовано – які саме суми, яких саме пільг, і чому саме до місцевого бюджету  підлягають поверненню.

 Також не указано – за які саме порушення  необхідно стягнути штраф, в якому розмірі, а також  відсутній обґрунтований  розрахунок цього штрафу.

 При цьому необхідно відмітити, що  виходячи із закріпленого  ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі обґрунтовувати за сторону  її вимоги, і згідно  ст. 54 Конституції України обґрунтування позову покладається на  особу, заявляючу  відповідні вимоги.

 Крім цього, ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в  наданні суду  доказів та в доказуванні перед судом їх упередженості.

 Однак, доказів того, що позивач зобов'язаний  повернути суми пільг, а також, якщо зобов'язаний – то їх розмір, відповідачем не представлено. Це ж відноситься і до штрафу.

 Із закріпленого ст. 129 Конституцією України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі знаходити за  одну із спорящих сторін докази для того, щоб  рішення відбулося на користь  цієї сторони.

 Більш того, таке знаходження доказів буде прямими порушенням  Конституції України.

 Таким чином, заперечення відповідача прийняті до уваги бути не можуть.

  Якщо відповідач вважає, що позивач повинен повернути  до місцевого бюджету  суми пільг, а також сплатити штраф, він вправі у встановленому Законом порядку  звернутися з відповідною позовною заявою.

 Крім цього, відповідач не обґрунтував того, що спірні суми підлягають поверненню саме до місцевого бюджету, а не наприклад до Державного бюджету.

Більш того, якщо спірні суми підлягають поверненню до Державного бюджету, то відповідно права відповідача в цій справі не порушені по указаному спірному питанню.

             Позивач відмовився від  відшкодування  судових витрат  та просить судові витрати  не  стягувати, що є його  правом.

             Виходячи із закріпленого  ст. 129 Конституції України  принципу диспозитивності  сторін суд не повинен  розв'язувати питання, якщо зацікавлена  сторона не бажає їх  розглядання.

             Таким чином, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

 На підставі викладеного, а також керуючись  ст. ст. 82, 84,  85 ГПК України, суд –

                                                            ВИРІШИВ :

      Позов задовольнити.

      Розірвати Контракт від 30 грудня 2003 року б/н на реалізацію інвестиційного проекту на територіях пріоритетного розвитку, що укладений між Виконавчим  комітетом Судацької міської ради (98000, м. Судак, Автономна Республіка Крим, вул. Леніна 85-а, ЗКПО – 03568882) та Дочірнім підприємством “Енвіл-Порт Крим”  (98000, м. Судак, Автономна Республіка Крим, вул. Князєва 17/2,  ЗКПО -  31950524).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.