Постанова

від 21.12.2007 по справі 8/562пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/562пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21.12.07                                                                                 Справа № 8/562пн-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали  за позовом

Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод «ЛУГА-НОВА», м. Луганськ,

до 1.Луганської міської ради, місто Луганськ,

    2.Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ,

за участю Першої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

              Другої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Управління культури Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ, -

про зобов'язання виконати певні дії, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Гончарук М.М. –довіреність №707/07 від 25.07.07 року;

від  1-го відповідача –не прибув;

від 2-го відповідача –не прибув;

від Першої третьої особи –Ващенко Ю.К., - провідний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №94 від 19.07.07 року;

від Другої третьої особи –Виборний В.Ю.- заступник начальника, - довіреність №58/2284 від 26.11.07 року, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

           - спонукання відповідача провести інвентаризацію об'єктів нерухомості підприємства, а саме: головного корпусу, складу для спирту, заводоуправління та житлового будинку, розташованих за адресою: місто Луганськ, провул. Красногорський, 1;

- зобов'язання відповідача при проведенні інвентаризації визначити у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 1760 від 17.12.2001р. категорію пам'ятника архітектури та доцільності його внесення до державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 09.10.07 року, за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 09.10.07 року до участі у справі в якості Першої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного  майна України по Луганській області.  

На підставі ст. 150 КАСУ  у судовому засіданні оголошено перерву з 19 жовтня до 30 жовтня 2007 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам та третій особі можливості подати до суду додаткові докази.

Ухвалою суду від 19.10.07 року, в порядку задоволення клопотання позивача, до участі у справі в якості Другої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Луганську міську раду.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.10.07 року, представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №1026 від 06.09.07 року), в якій просив суд:

1)виключити з рішення виконавчого комітету Луганської міської ради народних депутатів №54 від 20.02.1992 року «Про взяття на державний облік пам'яток архітектури та містобудування»головний корпус, склад для спирту, заводоуправління та житловий будинок  ЗАТ «ЛЛГЗ «ЛУГА-НОВА»;

2)зобов'язати відповідача подати спеціально уповноваженому органу у сфері охорони використання пам'яток історії та культури документацію, необхідну для виключення з реєстру об'єктів культурної спадщини складу для спирту, заводоуправління та житлового будинку ЗАТ «ЛЛГЗ «ЛУГА-НОВА».

Ухвалою суду від 30.10.07 року відмовлено у прийнятті цієї заяви, оскільки в ній йдеться про одночасну зміну підстав та предмету позову, що суперечить частині 1 ст. 51 КАСУ, згідно якій позивачу надано право до винесення судом кінцевого рішення по справі змінити підставу або предмет спору.

З огляду на вищевикладене у тому ж судовому засіданні представник позивача заявив про підтримання позову у первісно заявленому вигляді.

Згідно ст. 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 30 жовтня до 27 листопада 2007 року. Крім того, ухвалою суду від 30.10.07 року:

до участі у справі  в якості 1-го відповідача залучено Луганську міську раду, у зв'язку з чим Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації визнано другим відповідачем;

виведено Луганську міську раду з числа учасників цієї справи в якості Другої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

залучено до участі у справі в якості Другої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –Управління культури Луганської обласної державної адміністрації.

          У зв'язку з неприбуттям до суду представника 1-го відповідача розгляд справи було відкладено з 27 листопада до 11 грудня 2007 року.

          На підставі ст.ст. 128 та 150 КАСУ розгляд справи відкладено з 11 грудня до 21 грудня 2007 року у зв'язку з неприбуттям позивача до судового засідання.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.12.07 року, представниками позивача та обох третіх осіб заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його судом задоволено.

           Представник позивача позов підтримав у повному (первісно заявленому) обсязі.

1-й відповідач до судового засідання не прибув, але у своєму відзиві на позов (вих. №01-03-11/7615а від 06.12.07 року) поставив суд до відома про повне невизнання позову та заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представники позивача та обох третіх осіб не заперечують проти розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні без представника 1-го відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що клопотання 1-го відповідача про розгляд справи за його відсутності відповідає вимогам ст.ст. 49, 51 та  частини 3 ст. 122 КАСУ, суд розглянув спір по суті за відсутності 1-го відповідача.

Представник 2-го відповідача позов не визнав; про це також зазначено у відзиві 2-го відповідача на позов (вих. 64/5-503/4 від 05.10.07 року), з посиланням на  те, що позовні вимоги суперечать чинному законодавству, оскільки виконання дій, про які йдеться у позові, належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а не 2-го відповідача.

20.12.07 року він звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з відбуттям у відрядження.

Представники позивача та обох третіх осіб не заперечують проти розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні без представника 2-го відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що клопотання 2-го відповідача про розгляд справи за його відсутності відповідає вимогам ст.ст. 49, 51 та  частини 3 ст. 122 КАСУ, суд розглянув спір по суті за відсутності 2-го відповідача.

Представник Першої третьої особи позов не визнав; про це також зазначено у поясненні  по справі (вих. №1-8/796 від 29.10.07 року), з посиланням на те, що до компетенції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області не належить «брати участь у визначенні категорії пам'ятки архітектури та внесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

Представник Другої третьої особи позов не визнав, про що також зазначив у відзиві на нього (вих. №58/2282 від 26.11.07 року), посилаючись на те, що дії, про спонукання до вчинення яких ставить питання позивач, належать до компетенції органів місцевого самоврядування.

І.Заслухавши представника позивача та обох третіх осіб, дослідивши обставини справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

           1. 08.08.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі –РВ ФДМУ, - Орендодавець; Перша третя особа), - з одного боку, - та Закритим акціонерним товариством  «Луганський лікеро-горілчаний завод «ЛУГА-НОВА»(далі –ЗАТ «ЛЛГЗ»ЛУГА-НОВА», - Орендар; позивач), - з іншого боку, - укладено договір оренди державного майна №000450/09, згідно якому Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства Луганського лікеро-горілчаного заводу, розташований за адресою: місто Луганськ, провул. Красногорський, 1; склад і вартість майна визначені згідно акту оцінки, затвердженого наказом  РВ ФДМУ  №573 від 03.08.2000 року і передавальному балансу підприємства, складеного за станом на 01.07.2000 року; вартість цього майна становить 2962,4 тис. грн. (пункт 1.1 договору).

Договір не узгоджено ані з Управлінням містобудування та архітектури, ані з Управлінням культури Луганської облдержадміністрації (всупереч вимогам частини 1 ст. 18 Закону України від 08.06.2000 року №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини»).

(Договір є чинним на час розгляду справи; ним передбачені усі його суттєві умови, але з огляду на те, що він не є предметом спору по цій справі, вони у постанові не наводяться).

2.Як вбачається з позовної заяви, причиною звернення позивача з цим позовом стали наступні обставини:

1)позивач не обізнаний з приводу того, чи внесено об'єкти нерухомості, які входять до складу орендованого ним цілісного майнового комплексу, до Державного реєстру нерухомих пам'яток історії та культури України;

2)з огляду на це він  «не має ані технічної можливості, ані відповідної компетенції здійснити роботи щодо закладення у страховий фонд облікової документації».

3)він не «є суб'єктом правовідносин, до обов'язків якого належить проводити інвентаризацію»;

4)позивач вважає, що у такий спосіб порушено його право «на вільне ведення господарської діяльності (можливість реконструкції, переобладнання та зносу орендованого майна)».

З урахуванням наявної ситуації 01.02.07 року за вих. №114-13, позивач, посилаючись на п. 4 ст. 3 Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки», з метою визначення категорії пам'ятки архітектури та доцільності внесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток  України у відповідності до вимог  п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 року №1760, -  звернувся до начальника Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління містобудування, - 2-й відповідач) з клопотанням про здійснення інвентаризації головного корпусу, складу для спирту, заводоуправління та житлового будинку, які передані позивачу в оренду згідно вищезгаданому договору.

Позивач стверджує, що відповіді на це звернення він не отримав, а тому 05.03.07 року за вих. №243-13 повторно звернувся до Управління містобудування з того ж приводу.

За результатами розгляду цих звернень Управління містобудування запропонувало позивачу самостійно здійснити закладку до страхового фонду облікової документації (облікової картки та електронного паспорта) головного корпусу, житлового будинку та заводоуправління підприємства. Що стосується того, чи доцільно орендовані позивачем об'єкти нерухомості внести до Державного реєстру нерухомих пам'яток архітектури України або ж виключити їх з нього, - то Управління містобудування повідомило, що виключення з названого Державного реєстру можливе лише за умови, якщо «пам'ятка архітектури зруйнована чи втратила предмет охорони. Ці об'єкти знаходяться у задовільному технічному  стані та не втратили предмет охорони».

Суд вважає, що буквальне тлумачення змісту  цього листа Управління свідчить про те, що заявнику (позивачу по цій справі) було повідомлено, що об'єкти нерухомості, з приводу яких він звернувся, на час його звернення уже знаходяться у Державному реєстрі та підстави для вилучення їх з нього –відсутні.

Позивач не погодився з такою відповіддю та звернувся до суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши представника позивача та обох третіх осіб, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Згідно статті 1 Закону України від 08.06.2000 року №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини»(далі –ЗУ №1805-ІІІ), нерухомий об'єкт культурної спадщини –об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього  погляду та збереження своєї автентичності.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду саме у зв'язку з його наміром внести зміни до орендованих ним об'єктів нерухомості, суд при вирішенні цього спору керується поняттям  «зміна об'єкта культурної спадщини», відповідно до якого (ст. 1 вищеназваного Закону) це є дії, що призводять чи можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета охорони об'єкта культурної спадщини.

Частиною 2  ст. 2 цього Закону визначено види пам'яток культурної спадщини, у т.ч. – пам'ятки архітектури та містобудування - історичні центри, вулиці, квартали, площі,   архітектурні  ансамблі, залишки  давнього планування та  забудови,  окремі  архітектурні  споруди, а також пов'язані з ними твори монументального,  декоративного  та образотворчого мистецтва.

           Державне  управління  у  сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

          До спеціально   уповноважених   органів   охорони  культурної спадщини належать:

          центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної

спадщини;

          органи охорони культурної  спадщини  обласних,  Київської  та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій;

           органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 3 ЗУ №1805-ІІІ).

            Названим Законом врегульовано порядок створення таких органів, їх підпорядкування та ін.

            Так, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування,   розташовані на території  населених  пунктів, занесених  до   Списку   історичних   населених місць України, утворюються  органами  місцевого  самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної

спадщини.

            Орган   охорони   культурної   спадщини   Ради   міністрів Автономної Республіки Крим,  органи  охорони  культурної  спадщини обласних,   Київської   та   Севастопольської   міських,  районних державних  адміністрацій  підконтрольні  і  підзвітні  відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом.

            Органи     охорони     культурної    спадщини    місцевого самоврядування з питань,  передбачених  підпунктом  5  пункту  "б" частини  першої  статті  31  і  підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України    "Про    місцеве    самоврядування   в   Україні", підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

            Рішення (розпорядження,  дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної  спадщини,  прийняті  в  межах  їхньої  компетенції,  є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

           Рішення (розпорядження,  дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної  спадщини,  прийняті  в  межах  його  компетенції,  є обов'язковими для виконання органами охорони культурної спадщини (частини 3-7 ст. 3).

          Пунктом 7 статті 5 ЗУ №1805-ІІІ встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

          До повноважень органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади у сфері культурної спадщини про занесення об'єктів  культурної спадщини України та про внесення змін до нього (п.2 ч. 1 ст. 6 вищеназваного Закону).

          Пунктом 2 частини 2 тієї ж статті встановлено, що до повноважень  органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції належить подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

          Положення вищецитованої статті ЗУ №1805-ІІІ кореспондується з повноваженнями органів місцевого самоврядування, встановленими  Законом України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР   «Про місцеве самоврядування в Україні», у тому числі: пунктом 27 частини 1 ст. 26 та підпунктом «б»пункту 10 ст. 32 –щодо міської ради; пунктом 24 частини 2 ст. 43 –щодо обласної ради.

          1.1.Низку конкретних заходів, спрямованих на виявлення, постановку на облік та збереження об'єктів культурної спадщини, передбачено  Загальнодержавною  програмою  збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки, затвердженої Законом України від 20.04.04 року №1692-ІУ, пунктом 4 статті 3 якого на обласні державні адміністрації  покладено обов'язок щодо постійного здійснення  інвентаризації  об'єктів культурної спадщини.

          1.2.Детальний механізм визначення категорій пам'яток  для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України  встановлено  Порядком визнання категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток культури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 року №1760 (далі –Порядок №1760).  

          Так, названим Порядком визначено, що об'єкти   культурної  спадщини  заносяться  до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за  рішенням Кабінету  Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої  влади у  сфері  охорони  культурної  спадщини  - щодо об'єктів місцевого значення (п. 1).

           На кожний  об'єкт  культурної  спадщини,  що  пропонується відповідним  органом  охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру,   складається   облікова   документація,   яка   підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

          Занесення об'єкта   культурної   спадщини   до   Реєстру  без облікової документації не допускається (п. 2).

          Облікова  документація  на  об'єкт   культурної   спадщини включає облікову картку,  його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта (п.3).

          Облікова документація,  що передбачає виконання  роботи  з метою   виявлення,   дослідження,   фіксації   об'єкта  культурної спадщини,   визначення   його   антропологічної,    археологічної, естетичної,  етнографічної,  історичної,  мистецької,  наукової чи художньої  цінності,  складається  органами   охорони   культурної спадщини  Ради  міністрів  Автономної  Республіки Крим,  обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій,  органами охорони  культурної  спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями (п.4).  

          1.3.В ході розгляду цього спору судом встановлено, що повноважними центральними та місцевими органами, у тому числі –обома відповідачами та 2-ю третьою особою по справі –вжито заходів до практичного виконання ЗУ №1805-ІІІ, ЗУ №1692-ІУ, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»та Порядку №1760 (стосовно предмету спору по цій справі).

          Так, 08.06.04 року Державним комітетом з будівництва та архітектури  видано наказ №125 «Про виконання Загальнодержавної програми  збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки», згідно пункту 4 Додатку  до якого забезпечення проведення інвентаризації об'єктів культурної спадщини, серед інших, покладено на управління містобудування та архітектури облдержадміністрацій.

          05.01.05 року за вих. №58/3 Управлінням культури та мистецтв Луганської облдержадміністрації, на виконання ЗУ №1692-ІУ, на адресу відділів культури районних та міських рад  Луганської області спрямовано листа з вимогою про проведення інвентаризації пам'яток культури.

          На виконання цього завдання Луганським міським головою 04.04.05 року видано розпорядження №171, на підставі якого створено комісію з проведення інвентаризації об'єктів культурної спадщини місцевого значення, розташованих на території міста Луганська.

          Після здійснення інвентаризації вищезгадана комісія 14.04.05 року склала Акт комісії по інвентаризації об'єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Луганська, після чого спрямувала на адресу Управління культури та мистецтв облдержадміністрації  свої пропозиції щодо переліку об'єктів культурної спадщини міста Луганська, рекомендованих для вилучення з Державного реєстру нерухомих пам'яток України (вих. №23 від 25.04.05 року), до числа яких НЕ внесено цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: місто Луганськ, провул. Красногорський, 1.           

          Судом встановлено, що спірний цілісний майновий комплекс, розташований у місті Луганську, провул. Красногорський, 1, - первісно взято на державний облік в якості пам'ятки архітектури та містобудування у 1992 році на підставі рішення виконавчого комітету Луганської обласної ради народних депутатів від 20.02.1992 року №54 «Про взяття на державний облік пам'яток архітектури та містобудування», об'єкт за реєстром №38 (долучено до матеріалів справи).

          Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.01 року №878 «Про затвердження списку історичних населених місць України», місто Луганськ  внесено до цього Списку, а зазначені будівлі  та споруди являються невід»ємною складовою населеного місця, «яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України (пункти 9 та 10 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»»(відзив Управління культури і мистецтв Луганської ОДА від 26.11.07 року за вих. №58/2282 на позов).

          Наказом Управління культури і мистецтв облдержадміністрації від 31.05.05 року №83 «Про створення комісії  з розгляду підсумків інвентаризації об'єктів культурної спадщини»- створено одноіменну комісію.

          Остання, підвівши 20.07.05 року підсумки вищезгаданої інвентаризації, прийняла рішення про затвердження переліку пам'яток, які пропоновані для вилучення з державного обліку (п.1 протоколу  засідання комісії за результатами  інвентаризації об'єктів культурної спадщини по Луганській області від 20.07.05 року);  затвердила перелік пам'яток археології, історії та монументального мистецтва, які пропоновані для включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток по Луганській області (п.2) та затвердила загальний перелік об'єктів культурної спадщини, пропонованих для включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України по Луганській області.    

          Як вбачається з витягу з Державного реєстру нерухомих пам'яток України (пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення), предмет спору - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: місто Луганськ, провул. Красногорський, 1, - ВНЕСЕНО до вищеназваного Державного реєстру за реєстраційним номером 140124 (колишній реєстраційний номер –38-Вр), порядковий номер у Державному реєстрі –138.

          Відповідну облікову документацію розроблено (відзив Управління культури і мистецтв Луганської ОДА від 26.11.07 року за вих. №58/2282 на позов).

          Таким чином, дії, про спонукання до виконання яких обох відповідачів ставить питання позивач, - вчинені ними ще до звернення останнього до суду; категорія об'єктів нерухомості, про які йдеться у позовної, відповідно до  Порядку №1760 –визначена; вони внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

          2.Дослідивши питання правомірності власне причин звернення позивача з цим позовом до суду, останній дійшов висновку, що причини звернення позивача з цим позовом до суду суперечать чинному законодавству України.

Так, згідно частини 1 статті 17 ЗУ №1805-ІІІ, пам'ятка, крім   пам'ятки   археології,   може перебувати  у державній,  комунальній або приватній  власності.  Суб'єкти  права

власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

З матеріалів справи відомо, що позивач не є власником  пам'ятки –предмету спору, - її власником є держава.

Вищезгаданим договором оренди №000450/09 від 08.08.2000 року не передбачено його право на здійснення реконструкції, переобладнання чи зносу об'єктів орендованого майна (розділи 5 та 8 договору)

Крім того, як сказано у частинах 1 та 2 стаття 22 вищеназваного Закону, пам'ятки, їхні частини,  пов'язане з ними рухоме та  нерухоме майно забороняється зносити,  змінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Знесення, зміна   (крім   реставрації    та    реабілітації), переміщення  (перенесення)  пам'яток на інше місце допускаються як виняток  з  дозволу  Кабінету  Міністрів   України   за   поданням центрального  органу  виконавчої  влади у сфері охорони культурної

спадщини у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови   проведення  комплексу  науково  обґрунтованих  заходів  із вивчення та фіксації пам'ятки (охоронних досліджень).

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 ст. 94 КАСУ судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49,51, 69-71, 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

           Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників позивача та третіх осіб у судовому засіданні 21.12.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову складено у повному обсязі та підписано 24.12.2007 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа