Постанова

від 11.09.2006 по справі 12846-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12846-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.09.2006Справа №2-30/12846-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Круцюка П.С.

З участю представників сторін:

від позивача – Нікуліна, предст. за дов. від 17.10.06р. №4123/01-5 у справі.

від відповідача – Рак, предст. за дов. від 28.08.06р. у справі.

розглянувши адміністративну справу у судовому засіданні

за адміністративним позовом  Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул. Леніна, 17

до відповідача ТОВ «Міські транспортні системи», м. Сімферополь, вул. Маяковського, 6-А

про стягнення 578,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

         Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь звернулося до господарського суду АРК з адміністративним позовом до ТОВ «Міські транспортні системи», м. Сімферополь про стягнення 578,64 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20  Закону України від 09.07.03р. № 1058-У1«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 5 (7) Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України від 26.06.97г. № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 09.07.03г. № 1058-У1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов (а.с. 16-17), а саме, що відповідно до Указу  Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 він звільнений від сплати внесків до Пенсійного фонду України, оскільки знаходиться на єдиній системі оподаткування.

Розглянув матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив.

ТОВ «Міські транспортні системи», м. Сімферополь зареєстроване в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі, м. Сімферополь платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 15-03-4426.

        Однак, порушуючи вимоги ст. 17 п. 2 , п. 6 ст. 20 п. 6  Закону України від 09.07.03р. № 1058-У1«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 5 (7) Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України від 26.06.97г. № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 09.07.03г. № 1058-У1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у сумі 578,64 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 41). У зв'язку з чим були порушені інтереси держави в особі Пенсійного фонду, як розпорядника вказаних коштів.

         Відповідно до п.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідач – ТОВ «Міські транспортні системи», м. Сімферополь є страхувальником який забезпечує сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

         Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальник, тобто відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

         Пенсійним фондом, відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, були направлені страхувальнику вимоги на сплату боргу № Ю-185 від 03.02.2005р. на суму 172,80 грн. (а.с. 5), № Ю-39 від 05.01.2005р. на суму 238,40 грн. (а.с. 8), № Ю-305 від 05.04.2005р. на суму 189,44 грн. (а.с. 11),  які надіслані на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги про сплату боргу та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду страхувальник зобов'язаний сплатити суму боргу. У разі незгоди із розрахунком суми боргу, вказаної у вимогах про сплату боргу, страхувальник погоджує її з органами  Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду, має право на оскарження вимог та рішення у судовому порядку.

Проте, сума боргу, яка вказана у вимогах не була сплачена, узгоджена страхувальником та не оскаржена до суду.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, що він звільнений від сплати внесків до Пенсійного фонду України, оскільки знаходиться на єдиній системі оподаткування з наступних підстав.

Посилаючись на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р. (із змінами та доповненнями), відповідач дав невірне тлумачення законодавчих норм. Пункт 6 Указу 727/98 визначає вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), платником яких не є суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок. У тому числі - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесок на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування мають різну юридичну природу. Збір був включений до системи оподатковування в Україні, та поширювався на правовідносини в сфері обов'язкового державного пенсійного страхування і відносився до податкового законодавства. У відповідності  зі ст. 2 Закону України «Про систему оподатковування» від 25.06.1991 р. № 1251-XІІ, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються  законами України про оподатковування. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Винятково цим  Законом №1058-IV визначається  коло осіб підлягаючих загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, перерахування та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості по цих внесках.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - це система права, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у старості та у деяких випадках, передбачених законом, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, формованих шляхом сплати страхових внесків власником або вповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР встановлений перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, п. 1 ст. 1 вказаного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності  незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти   підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Закон №1058-IV регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Також, ч. 6 ст. 18 Закону №1058-IV встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. А ч. 4 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.             

Що стосується положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р. (із змінами та доповненнями), про перерахування 42 % від суми єдиного податку в Пенсійний фонд України, то до цього часу не внесені відповідні зміни в цей Указ, але в запобігання подвійного навантаження на суб'єктів малого підприємництва, суми, що надходять від органів Державного казначейства України враховуються в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником відповідно до п. 1 ст. 19 Закону №1058-IV.

Крім того, Закон №1058-IV має спеціальні норми щодо визначення кола осіб, що є страхувальниками, а саме п. 1 ст. 14 - страхувальниками є роботодавці, у тому числі юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподатковування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).

Відповідно до п. п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподатковування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту) на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподатковування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 ст. 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14  цього  Закону.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону №1058-IV, солідарна система пенсійного забезпечення в Україні становить систему загальнообов'язкового державного  пенсійного страхування.

У зв'язку з викладеним, страхувальники, що застосовують спрощену систему, зобов'язані нараховувати страхові внески відповідно до п. 1 ст. 19 Закону №1058-IV.

Також необхідно зазначити, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р. (із змінами та доповненнями), розроблений для використання в сфері оподатковування, а оскільки страхові внески до Пенсійного фонду України виключені із системи оподатковування, і більше не входять до неї, то відповідно, сплата єдиного податку не звільняє його платника від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 15 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства  України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Загальна сума заборгованості відповідача складає 578,64 грн.

До даного часу заборгованість не погашена.          

Таким чином, суд вважає, що  вимоги  позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.  

Керуючись ст. ст. 94, 158 – 161, п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ «Міські транспортні системи» (АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Маяковського, 6-А; р/р 260048732 в АППБ «Аваль», МФО 324021, ЗКПО 32924909 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя (АР Крим, 95000, м Сімферополь, вул. Леніна, 17: р/р 25607010048701 КРУ ВАТ “Державний Ощадбанк України” м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300458) 578,64 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.