Постанова

від 21.09.2006 по справі 13185-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13185-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.2006Справа №2-23/13185-2006А

За позовом управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим, 97200, АР Крим, смт.Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4а  

До відповідача приватного малого підприємства „Фаворіт”, 97242, АР Крим,  Совєтський район, с.Красногвардійське, вул. 60-річчя  Советської Армії,16  

Про стягнення  1371,86грн.

                                                                                                       Суддя Іщенко Г.М.

                                                                                 При секретарі  Єменджієвої А.М.

                                                          представники:

Від позивача   Емірвелієва Е.Д.- представник, дов. від  06.01.2006р.№92/05-5

Від відповідача не з'явився

Сутність спору: управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі  АР Крим звернулося до господарського суду АРК з позовом до приватного малого  підприємства „Фаворіт” про стягнення  заборгованості у розмірі 1371,86грн. по внескам на  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.   

    Представник відповідача у судові засідання 07.09.2006р., 21.09.2006р. не з'явився, був  належним чином сповіщений  про дату і час розгляду справи.

    Суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає подальшому розгляду справи.

    Враховуючи, що згідно пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, суд вважає, що справа може бути вирішено на  підставі наявних у ній доказів.

    Відповідно до пункту 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

        Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

      Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача,  суд

                                                           встановив:

          Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

           Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно  до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

           Приватне мале  підприємство „Фаворит”  зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим  під №25021117,  але у встановлений пунктом 6 статті 20 Закону України „Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” строк страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємством сплачені не були.

       За період з 01.05.2006р. по 01.07.2006р. за  відповідачем  склалася заборгованість по внескам на загальнообов'язкове   державне пенсійне страхування в сумі 1371,86грн.

         Факт вказаної заборгованості підтверджується щомісячними звітами за квітень 2006р, травень 2006р., підписаними  керівником підприємства, розрахунком позовних вимог (а.с.4,5,8).

            Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і підлягаючими задоволенню по наступних підставах.

           01.01.2004р. набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IY, який визначає принципи, основи і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

             Згідно статті 1 Закону страхові внески  - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із  законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

          Згідно статті 3 Закону Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

         Відповідно до пунктів 2 статті 5 Закону виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

         Згідно пункту 4 статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.     

             Факт наявності та розмір заборгованості відповідача у розмірі  1371,86грн. по сплаті страхових внесків підтверджено  розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які були самостійно обчислені підприємством і подані  до управління Пенсійного  фонду України в Совєтському районі АР Крим,  вимогами про сплату боргу від 07.06.2006р. №Ю-191,  №Ю-206 від 07.07.2006р., розрахунком суми (а.с.4-8).

         Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав на адресу відповідача вимоги про сплату боргу, які були отримані  відповідачем  10.06.2006р. та 11.07.2006р., про що свідчать  поштові  повідомлення №219520, №208464 (а.с.6,7).

         На день розгляду справи вказану заборгованість у розмірі 1371,86грн. відповідач не погасив.

          У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися з позовом до суду чи господарського суду.

       Таким чином,  вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

         На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                  постановив:

            1.Позов задовольнити.

          2.Стягнути з приватного малого підприємства „Фаворіт” (97242, АР Крим, Совєтський район, с.Красногвардійське, вул.60-річчя Совєтської Армії,16, рахунок 260008840 в КРД АППБ „Аваль” м.Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 32672648) на користь управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим (97200, АР Крим, смт.Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4а, рахунок 2560670447812 в КРУ ВАТ „Державний Ощадний банк України”, м.Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 22300323) 1371,86грн. заборгованості.

          3.Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

     У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

       Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

     Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.