Рішення

від 26.05.2008 по справі 17/913/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/913/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" травня 2008 р.                                                 Справа №  17/913/07

   м. Миколаїв    

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –Пшик І.В., довіреність № 14/02-19 від 14.02.2008 року;

від відповідача –не з»явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/913/07

за позовом приватного малого підприємства „Принтер”, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10 (поштова адреса: 03110, м. Київ –110, а/с 34),

до приватного малого виробничо-комерційного підприємства „Тана-1”, м. Миколаїв, вул. Образцова, 2-А, к. 15 (поштова адреса: м. Миколаїв, вул. Садова, оф. 206),   

про: стягнення заборгованості за договором поставки № 27/04-59 від   27.04.2007 року,-

                                             В С Т А Н О В И В:

Приватне мале підприємство „Принтер” (надалі-позивач) звернувся  до господарського суду з позовом до приватного малого виробничо-комерційного підприємства „Тана-1” (надалі- відповідач) про стягнення заборгованості  за договором  поставки № 27/04-59 від 27.04.2007 року.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги наступним:

27 квітня 2006 року між відповідачем та позивачем було укладено договір постачання продукції № 27/04-59

Відповідно до даного договору позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, а саме гранітний щебінь.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000236 від 29 травня 2007 року та № РН-0000256 від 04 червня 2007 року відповідач отримав гранітного щебеню на суми відповідно: 33 367,20 грн. та 26 793,60 грн.

Згідно п. 6.1. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом    100 % передплати.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем від 30 вересня 2007 року Відповідач визнав свій основний борг в розмірі 60 160,80 грн. перед Позивачем.

За розрахунком позивача  відповідача  має заборгованість перед Позивачем в сумі 70 749,68 грн., яка складається   60 160,80 грн. - основний борг, 4 572,80 грн. сума  пені, сума штрафу 6 016 грн. 08 коп.

          Позивачем було надіслано претензію від 01.10.2007 року, з вимогою перерахувати заборгованість, претензію було отримано  відповідачем 10.10.2007 року, відповідь на яку не було надано.

          Позивач в ході розгляду справи збільшив позовні вимоги в частині стягнення сум пені, 3 % річних, збитків від інфляції та штрафу та просить стягнути без врахування суми основного боргу, пеню у розмірі 4 857 грн.15 коп., штраф у розмірі 6 016 грн.08 коп., інфляційні у розмірі                 12 571 грн.83 коп., 3 % річних у розмірі 1 415 грн. 84 коп.

          Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.2. спірного договору, ціна однієї тони продукції встановлюється з урахуванням  вартості завантажувальних робіт , витрат по отриманню провізних дозволів та залізничного тарифу, посилається на те, що згідно ст. 632 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір і тому позивач безпідставно змінив умови договору двічі включивши до ціни продукції вартість залізничного тарифу, зазначає, що підставою для оплати за продукцію є рахунок-фактура, яку позивач не виставив відповідачу  та враховуючи наведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

          Позивач не погоджується з запереченнями відповідача, посилаючись на наступне: Згідно  п. 3.2. договору ціна однієї тони поставленої продукції встановлюється з урахуванням залізничного тарифу  від станції завантаження до станції призначення. Додатком № 1 до договору  встановлено умову поставки –франко –вагон ст. завантаження. Отже ціна, вказана в специфікації –додаток  № 1 до договору, встановлена з урахуванням залізничного тарифу до станції Хайчнорин ДТГО  “Південно-Західна залізниця”.

          Відповідно до  видаткових накладних № РН-0000236 від 29 травня 2007 року та № РН-0000256 від 4 червня 2007 року  ціна на щебінь фракції 5-20 мм без ПДВ становить 62,50 грн., що відповідає Специфікації.

Квитанціями про прийняття вантажу № 32899827 та № 32899862 (копії додаються) підтверджується, що щебінь гранітний, який Відповідач не оплатив, відправлений на станцію Тернопіль Львівської державної залізниці.

Залізничний тариф в сумі 4 953,00 грн. без ПДВ та 6181,00 грн. без ПДВ вказаний у видаткових накладних № РН-0000236 від 29 травня 2007 року та № РН-0000256 від 04 червня 2007 року - це провізна плата від станції Хайчнорин ДТГО «Південно-Західна залізниця»до станції Тернопіль Львівської державної залізниці, яка не була передбачена Договором.

Відповідно до умов Договору місцем поставки вантажу була станції Хайчнорин ДТГО «Південно-Західна залізниця». З наявних документів вбачається, що між Позивачем та Відповідачем було досягнуто згоди щодо зміни місця поставки на станцію Тернопіль Львівської державної залізниці, що підтверджується, підписаними Позивачем та Відповідачем, видатковими накладними № РН-0000236 від 29.05.07 р. та № РН-0000256 від 4.06.07 р.; квитанціями про прийняття вантажу № 32899827 та № 32899862.

Згідно квитанцій про прийняття вантажу відправником вантажу був ВАТ «Норинський щебзавод», якому і було компенсовано позивачем вартість залізничного тарифу в сумі 4 953,00 грн. без ПДВ та 6 181,00 грн. без ПДВ, доказом чого являється Товарні накладні № 232 від 27.05.2007 року та № 255 від 03.06.2007 року (копії додаються) та лист про підтвердження сплати залізничного тарифу № 143 від 14.03.2008 року (копія додається).

Тому твердження відповідача про те, що позивачем було в односторонньому порядку змінено умови Договору (двічі включено до ціни продукції вартість залізничного тарифу) та двічі нараховано ПДВ є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо твердження Відповідача про допущення Позивачем прострочення кредитора (не виставлення рахунку-фактури) позивач зазначає  наступне:

В відзиві на позовну заяву та в судовому засідання представник Відповідача стверджував, що Позивачем не виставлено рахунків-фактур та Відповідачу не було про них відомо.

Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в підписаних Відповідачем видаткових накладних № РН-0000236 від 29.05.07р. та № РН-0000256 від 4.06.07р. є посилання на рахунки-фактури № СФ-0000223 від 29.05.07 р. та № СФ-000023 від 04.06.07р.   

Крім того, частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до частини 4 статті 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснене однією із сторін, незважаючи на виконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи викладені факти та пояснення, можна зробити наступний висновок: Відповідачу було відомо про рахунки-фактури   та про суми вартості щебеню та залізничного тарифу, з документів також вбачається погодження Відповідачем зміни місця поставки, що призвело до необхідності сплати вартості провізної

плати.

Крім того, відповідно до видаткових накладних № РН-0000236 від 29 травня 2007 року та      № РН-0000256 від 4 червня 2007 року та акту звірки взаєморозрахунків від 30 вересня 2007 року Відповідачем підтверджено грошові суми по вартості гранітного щебеню та залізничного тарифу.

          Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до умов спірного договору, а саме п.6.1. розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом  100 % передплати, форма розрахунків –безготівкова. Позивачем було порушено умови спірного договору  та поставлено продукцію у кількості 346 тон та 278 тон щебеню фракції 5-20, згідно специфікації до спірного договору , яку отримав відповідач, про що свідчать підписані без зауважень першими особами сторін та скріплені печатками видаткові накладні  № РН –0000236  від 29.05.2007 р. та РН –0000256 від 04.06.2007 р.

Відповідач посилається на факт не оплати товару - не виставлення позивачем рахунку – фактури, відповідно до п.6.2 спірного договору.    

Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в підписаних  позивачем та відповідачем видаткових накладних № РН-0000236 від 29.05.07р. та № РН-0000256 від 4.06.07р. в пункті  “Замовлення” є  посилання на рахунки-фактури № СФ-0000223 від 29.05.07 р. та № СФ-000023 від  04.06.07р.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до частини 4 статті 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснене однією із сторін, незважаючи на виконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Позивач зазначає, що залізничний тариф в сумі 4 953,00 грн. без ПДВ та 6181,00 грн. без ПДВ, вказаний у видаткових накладних № РН-0000236 від 29 травня 2007 року та № РН-0000256 від 4 червня 2007 року - це провізна плата від станції Хайчнорин ДТГО «Південно-Західна залізниця»до станції Тернопіль Львівської державної залізниці, яка не була передбачена Договором та яку позивач сплатив згідно виставленим рахункам ВАТ “Норинський щебзавод” ,та підтверджується довідкою № 143 від 14.03.2008 р.( в матеріалах справи).

Крім того, на підтвердження факту заборгованості сторони додатково підписали акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2007 р. на суму заборгованості 60 160 грн. 80 коп. , в яких зазначені спірні накладні РН –0000236 та РН - 0000256. Крім того, слід зазначити що даний акт звірки був підписаний безпосередньо директорами підприємства “Принтер” Заінчуковським В.Ф. та директором  “Тана - 1”  Веником О.А..

Відповідач у судових засіданнях не заперечував факт отримання кількості  товару у повному обсязі.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі  невиконання  покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до частини 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, позивач виконав свій обов‘язок за договором, передавши певну кількість товару, а відповідач  не відмовився від отримання товару та прийняв його у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано у відповідності до п.8.4. спірного договору , пеню, сума якої становить за двома накладними 4 857 грн. 17 коп., яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача.

Також нараховано штраф  10 % у відповідності до п. 8.5.спірного договору, сума штрафу становить  6 016  грн. 08 коп., яка підлягає задоволенню за рахунок останнього.

Також позивачем нараховано у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України, збитки від інфляції та 3 % річних у сумі 12571 грн. 83 коп. та 1415 грн. 84 коп. відповідно, суми яких підлягають задоволенню у повному обсязі.   

Згідно приписів вказаної статті, боржник не звільняється   від   відповідальності за  неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір

процентів не встановлений договором або законом.

                    Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання,  у судове засідання не з?явився, відзив по суті позовних вимог не надав.

          Про день, час і місце розгляду справи всі учасники процесу були належним чином повідомлені, але відповідач в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                          ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги приватного малого підприємства „Принтер” задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з приватного малого виробничо-комерційного підприємства „Тана-1”, м. Миколаїв, вул. Образцова, 2-А, к. 15 (код 20875255) заборгованість у сумі  60 160 грн. 80 коп., пеню у розмірі 4 857 грн.15 коп., штраф у розмірі 6 016 грн. 08 коп., інфляційні у розмірі                   12 571 грн. 83 коп., 3 % річних у розмірі 1 415 грн. 84 коп., державне мито у розмірі 850 грн. 22 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь приватного малого підприємства „Принтер”, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10 (поштова адреса: 03110, м. Київ –110, а/с 34) (код 13702608).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя