Рішення

від 04.03.2008 по справі 37/649

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/649

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/649

04.03.08

За позовом              Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Петрохолдинг»

Про                         стягнення 696726,67 грн.

                                                                                                Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача  Галантна В.М.- представник за довіреністю № 157/978 від 29.12.2007 року;

Від відповідача  Троцюк О.В.- представник за довіреністю № б/н від 01.11.2007 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрохолдинг» про стягнення 696726,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2007 р. порушено провадження у справі № 37/649, розгляд справи було призначено на 04.02.2008 року о 10-30.

Представник позивача 04.02.2008 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав суду документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2008 року надав відзив на позовні вимоги, відповідно до якого проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що зобов'язання, передбачені договором, відповідач виконав належним чином, при цьому за твердженням відповідача, сторонами не було досягнуто згоди про порядок та строки повернення невикористаної частини передоплати.

Крім того, відповідач вказує на те, що в акті звірки розрахунків за договором № 486 за період з 01.02.2004 року по 31.01.2005 року, який підписаний позивачем,  визначена заборгованість відповідача в розмірі 187350,10 грн., що суперечить відомостям, які вказані позивачем в позовній заяві. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що за період дії договору покупцем неодноразово допускались факти перебору місячних обсягів газу, в зв'язку з чим відповідачем було нараховано позивачу штраф у розмірі 8 %  на підставі п. 7.3. договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.02.2008 року представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.03.2008 року була оголошена перерва для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та надати пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.03.2008 року представник відповідача надав суду додаткове пояснення, відповідно до якого просить суд в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що відсутній факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та вимог чинного законодавства, а тому за твердженням відповідача відсутні підстави для примусового стягнення коштів з відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.03.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2004 року між Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрохолдінг»(постачальник) був укладений договір на постачання природного газу № 486 (далі –договір).

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1) постачальник зобов'язується передати  у власність покупцю в 2004 році природний газ, далі - газ, в обсязі заявленому покупцем та узгодженому угодами до договору, що є його невід'ємними частинами.

Судом встановлено, що згідно договору та додаткових угод загальний обсяг природного газу, що підлягав передачі у власність позивачу становив, 75003053 куб. м.

З наданих сторонами актів прийому-передачі природного газу встановлено, що за період в лютому 2004 року – січня 2005 року відповідачем було поставлено, а позивачем було прийнято  природного газу, загальною вартістю 26593342,37 грн. Даний факт визнається та не оспорюється сторонами.

Позивачем поставлений газ було в повному обсязі оплачено та перераховано відповідачу 26780692,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 14) сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині газу до 31.12.2005 року.

Відповідно до частин 1, 2  статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 3  частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»застосовуються також до вимог повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов : по - перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна, по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи, та по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття для зберігання майна.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.11.2005 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист № 184/1924 від 03.11.2005 року) повернути отримані грошові кошти в розмірі 187350,10 грн.

28.11.2005 року відповідачем була отримана дана вимога, що підтверджується поштовим повідомленням від 28.11.2005р. Однак, відповідач дану вимогу позивача залишив без належного реагування.

Отже, судом встановлено, що відповідно до умов договору  обов'язок постачання газу був покладений саме на відповідача, проте в порушення умов договору  природний газ, який оплачений позивачем, ним  не був поставлений позивачу  до закінчення строку дії договору в частині поставки газу, а тому суд відзначає, що грошові кошти у розмірі понад вартість переданого за договором природного газу відповідачем зберігаються безпідставно, з нього на користь позивача відповідно до вимог статті 1212 ЦК України підлягає стягненню 187350,10 грн. (26780692,47 грн. –26593342,37 грн.).

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення 332021,75 грн. не підлягають задоволенню з огляду їх необґрунтованості та недоведеності, оскільки матеріалами справи доводиться, що позивачем згідно договору було перераховано відповідачу 26780692,47 грн., а спожито природного газу вартістю 26593342,37 грн., протилежне позивач не довів. Відповідно до п. 6.4 договору сторони погодили, що кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору. Судом встановлено, що до грудня 2004 року у позивача існувала заборгованість за спожитий природний газу, а тому грошові кошти перераховані позивачем згідно платіжних доручень № 7270 від 01.12.2004 року, 7270 від 02.12.2004 року, № 7576 від 16.12.2004 року, № 1 від 05.01.2005 року № 158 від 18.01.2005 року, правомірно зараховувались відповідачем не лише як передоплата за поставлений природний газ за грудень 2004 року –січень 2005 року, але зарахувались в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ до грудня 2004 року.

Проте, суд зазначає, що неправомірними є посилання відповідача на те, що кошти отримані ним понад вартість переданого за договором природного газу, як оплата штрафу згідно п. 7.3 договору. Оскільки як встановлено судом, позивач перераховував позивачу грошові кошти лише в рахунок оплати вартості спожитого природного газу, жодне із платіжних доручень не містить призначення платежу «оплата штрафу», чинне законодавство та умови договору не надають відповідачу право змінювати призначення платежу та зараховувати кошти на власний розсуд. Проте суд відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення з позивача штрафу, як це передбачено п. 7.3 договору.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 145424,12 грн. та 3 % річних в розмірі 31930,70 грн. підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання (щодо повернення  грошових коштів у розмірі 187350,10 грн., тобто понад вартість переданого за договором природного газу), з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 11518,18 грн. (187350,10 Х 3 %/365Х748) та інфляційні витрати в розмірі 45713,40 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

                                                В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрохолдінг»(юридична адреса : 01032, Шевченківський район, вулиця саксаганського, будинок 115-А, поштова адреса 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 90/92 код ЄДРПОУ 31905445) на користь Державного підприємство «Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»(49008, м Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368) 187350 (сто вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 10 коп. основного боргу, 45713 (сорок п'ять тисяч сімсот тринадцять) 42 коп. –інфляційних витрат, 11518 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 18 коп. –3 % річних, 2444 (дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 81 коп. витрат по сплаті держмита та 41 (сорок одна) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 23.05.2008 року