Постанова

від 14.04.2008 по справі 17529-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17529-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.2008Справа №2-24/17529-2007А

За адміністративним позовом ТОВ Спільного американо-російсько-українського підприємства «Інтавр» ( АР Крим ,м. Євпаторія, вул.2-ї Гвардійської армії, 18-в)

До відповідача  ДПІ в м. Євпаторії (АР Крим, м.Євпаторія, вул. Дм.Ульянова,2\40)

Про  визнання   нечинними  податкових повідомлень-рішень

   Суддя Колосова Г.Г.

При секретарі Капустіной І.М.

За участю представників:

Від позивача  - Літвінюк В.Н., представник, Смаглій А.В., представник, дов. у справі.

Від відповідача - Безверха Ю.А., гол.держ.подат.інспектор, дов. у справі.

Сутність спору:

          Позивач звернувся з позовом  до господарського суду АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 03.12.2007р. № 0002482302\0, яким донараховано ПДВ у сумі 9579грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 4790грн., всього 14369грн. та   № 0002492302\0  про донарахування податку на прибуток в сумі 11953грн. та застосування штрафних санкцій 5977грн., всього 17930грн. за порушення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Заявою від 11.02.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати  частково нечинними податкові повідомлення рішення  від 03.12.2007р. № 0002482302\0  в частині донарахування ПДВ у сумі 8318грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4159грн., всього 12477грн. та   № 0002492302\0 в частині  донарахування податку на прибуток в сумі 10397грн. та застосування штрафних санкцій 5199грн., всього 15596грн.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у  запереченні на позов та у додатковому запереченні (а.с.104-107,  134-135).

        Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

     Відповідно до  ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснював в зв'язку  з виходом з ладу системи «Діловодство».Сторони проти проведення засідання  без здійснення звукозапису не заперечують.

           Розглянувши матеріали справі, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -

Встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Інтавр» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа  виконкомом  Євпаторійської міської ради   25.02.1994р. та узято на податковий облік в ДПІ в м. Євпаторії.

23.11.2007р. Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії здійснена виїзна планова документальна перевірка дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «СП Інтавр» за період діяльності з 01.10.2005р. по 30.06.2007р., про що складений акт № 1702\23-2 від 23.11.2007р.

  Згідно з висновками акту перевіркою встановлено порушення вимог пункту 4.1 ст. 4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст 6 та п.п. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилось у завищенні податкового кредиту на суму 8318грн.  по податкових накладних  ПП «Гефест-Крим» по поставці ковпачка гвинтового та транспортних послуг у жовтні  2005року. Також  встановлено заниження  податку на прибуток  за 4 квартал 2005 року у сумі 10397грн., чим порушений п.п. 4.2.4 п.4.2 ст. 4,п.п.  5.2.5 пункту 5.2, п.п 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 п.п.11.2.3 п.11.2. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Вказані висновки акту мотивовано тим, що ТОВ «СП Інтавр» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ПП “Гефест-Крим”, яке поставляло ковпачок гвинтовий та здійснювало транспортні послуги по його поставці, статут і свідоцтво платника податків якого були  рішенням Залізничного районного  суду м. Сімферополя   від 27.10.2006р. визнані недійсними.

На думку перевіряючих, це є підставою для визнання господарських операцій між Товариством і ПП “Гефест-Крим” сумнівними і підставою для відповідного донарахування податків.

        На підставі акту перевірки  ДПІ в м. Євпаторії  винесені податкові повідомлення-рішення     від 03.12.2007р. № 0002482302\0, яким донараховано ПДВ у сумі 9579грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 4790грн., всього 14369грн. та № 0002492302\0  про донарахування податку на прибуток в сумі 11953грн. та застосування штрафних санкцій 5977грн., всього 17930грн. за порушення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

        Після уточнення позовних вимог позивач просить частково визнати нечинними  податкові повідомлення рішення ДПІ в м. Євпаторія  від 03.12.2007р. № 0002482302\0  в частині донарахування ПДВ у сумі 8318грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4159грн., всього 12477грн. та   № 0002492302\0 в частині  донарахування податку на прибуток в сумі 10397грн. та застосування штрафних санкцій 5199грн., всього 15596грн.

        Позовні вимоги, з урахуванням уточнення,  підлягають задоволенню за наступних підстав.

 Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

  Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181.

 Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

 Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт заниження або завищення суми податкових зобов'язань Товариства.

 Зокрема, перевіряючі інспектори-ревізори дійшли висновку про сумнівність господарських операцій Товариства з ПП “Гефест-Крим” на підставі того, що статут, а також свідоцтво платника податків ПП “Гефест-Крим” були   27.10.2006р. визнані в судовому порядку недійсними.

Проте, зазначений висновок є передчасним і не заснованим ані на фактичних обставинах справи, ані на нормах чинного законодавства України.

Так, як зазначено на 55-58 та 64-65 аркушах акту перевірки, Товариство в перевіряюмому періоді мало взаємовідносини з ПП “Гефест-Крим”, де воно було постачальником товару для Товариства, а Товариство їх покупцем, згідно договорів постачання.

   Зокрема, відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

  Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємтсв” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

  Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

 Аналіз наведених правових норм свідчить, що змістом договору постачання  є передання права власності на майно від однієї особи іншої за певну плату.    

  Як встановлено актом перевірки ПП “Гефест-Крим” на час укладення договорів поставки було діючим підприємством, платником податку на додану вартість.

       Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

        Пункт 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

         Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

          Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

           Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

             Більше того, як встановлено судом,  правочини між позивачем та ПП «Гефест-Крим»  не оскаржені, в судовому порядку недійсними не визнані, а тому їх не можна вважати такими, що не відповідають вимогам Закону.

           Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” також вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

            За таких обставин справи, суд вважає, що позивач правомірно відніс понесені за цими операціями купівлі-продажу витрати до складу валових витрат та вважає неправомірними доводи відповідача.

           Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки перевіряючих про непідтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

   В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України

  За наведених умов висновок перевірюячих про донарахування податку на прибуток підприєств і зменьшення валових витрат є безпідставним і необгрунтованим.

 Необгрутнованим є і висновок про донарахування ПДВ у сумі 8318грн. та застосування санкцій у сумі 4159грн.

  Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

   За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

    Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

   Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

 Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником ПДВ – ПП «Гефест-Крим»  та були досліджені перевіряючими при перевірці.

 Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та виписані відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом  ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону  визначає, що якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні  активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.   

Як зазначалось вище, перевіряючі ДПІ жодним чином не спростували факту фактичного передання товарів ПП “Гефест-Крим” ТОВ «СП Інтавр» і оформлення цих операцій відповідними первісними документами, у тому числі, і шляхом видачі Товариству відповідних податкових накладних.

За наведених обставин Товариство мало всі законні підстави для включення сум, витрачених на придбання товарів, до сум податкового кредиту.

          Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

         В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Доказів того, що  донарахування позивачу податку на прибуток та ПДВ і, як слідство, застосування штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обгрунтовано,  ДПІ в м. Євпаторії суду не надано.

        Крім вищевикладеного  суд зазначає, що юридичним наслідком  скасування державної реєстрації підприємства з підстав визначення його установчих документів недійсними  мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність  всіх угод, укладених з моменту  його державної реєстрації  і до моменту виключення з державного реєстру.

       Аналогічна думка викладена у Постанові Вищого Господарського суду України від 14.02.2006р.

        За таких обставин  позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.

        Судові витрати,  понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

        У судовому засіданні  оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

   Постанова складена у повному обсязі  18.04.2008 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

п о с т а н о в и в:

        Позов задовольнити.

        Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення  ДПІ в м. Євпаторії  від 03.12.2007р. № 0002482302\0  в частині донарахування ПДВ у сумі 8318грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4159грн., всього 12477грн. та   № 0002492302\0 в частині  донарахування податку на прибуток в сумі 10397грн. та застосування штрафних санкцій 5199грн., всього 15596грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь  ТОВ Спільного американо-російсько-українського підприємства «Інтавр» ( АР Крим ,м. Євпаторія, вул.2-ї Гвардійської армії, 18-в, ЄДРПОУ 20729660) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

      Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

     Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.