Рішення

від 25.01.2008 по справі 8/606пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/606пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.08                                                                                 Справа № 8/606пд.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державного відкритого акціонерного товариства «Свердловська автобаза»-  дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд», місто Луганськ,

до Приватного підприємства «Авангард-Свердловськ», місто Свердловськ Луганської області, -

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та стягнення 4190 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Візирський Д.М. –довіреність №1/08 від 11.01.08 року;

від відповідача –не з'явився, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           визнання дійсним договору купівлі-продажу №3 від 21 грудня 2006 року, укладеного між Державним відкритим акціонерним товариством «Свердловська автобаза»- дочірнім підприємством державної  холдингової компанії «Луганськшахтобуд»(далі –«Автобаза», - позивач), - з одного боку, - та Приватним підприємством «Авангард-Свердловськ»(далі –ПП «Авангард-Свердловськ», - відповідач), -  з іншого боку;

          стягнення з відповідача на його користь боргу у сумі 4190,00 грн. –залишок несплаченої за договором суми;

          зобов'язання ПП «Авангард-Свердловськ»у місячний термін переоформити право власності  на придбані за договором об'єкти нерухомості, а саме: будівлю  диспетчерської «Західна», інвентарний №1483, 1974 року зведення, площею 172,82 кв.м; будівлю автозаправочної станції, 1978 року забудови, інвентарний №1486, площею 89,1 кв.м; будівлю зварювального цеху (недобудовану), 1993 року зведення.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 11 січня до 25 січня 2008 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.01.08 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та заявив  клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач відзив на позов та витребувані  судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, але  звернувся до суду з клопотанням (вих. №б/н від 21.01.08 року, - до суду надійшло 25.01.08 року), в якому просить здійснити розгляд справи по суті за його відсутності.

Представник позивача не заперечує проти  розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, суд вважає, що воно підлягає задоволенню, оскільки не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов до наступного.

1.   06.12.01 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області  Державне відкрите акціонерне товариство «Свердловська автобаза»- дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд», ідентифікаційний код 05432402, - зареєстроване в якості юридичної особи, про що до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис №04051610Ю0010432; його перереєстрацію здійснено тим же органом 05.11.04 року, реєстраційний запис №13911050004000069.

10.07.06 року Міністерством вугільної промисловості України видано наказ №373 «Про ліквідацію Державного відкритого акціонерного товариства «Свердловська автобаза»- дочірнє підприємство  ДХК «Луганськшахтобуд»».

З цього приводу державним реєстратором виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області 31.07.06 року до ЄДР внесено заяву засновників (учасників) юридичної особи (Автобази) щодо припинення юридичної особи, реєстраційний запис №1391110001000819.

Станом на час розгляду цього спору позивача не виключено з ЄДР, що підтверджується довідкою з нього серії АВ №025419 від 24.01.08 року.

2.  21.11.06 року, у зв'язку із здійсненням процедури ліквідації «Автобази», згідно з протоколом №3 від 13.11.06 року засідання зборів  ліквідаційної комісії, остання, в порядку, передбаченому ст. 111 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівля та аукціони»(місто Луганськ) - щодо проведення відкритих торгів з реалізації майна «Автобази»з метою отримання коштів для погашення вимог кредиторів.

21.12.06 року  публічні торги відбулися, що підтверджується протоколами №№409-413 та 415-417 проведення публічних торгів  (аукціону).

Оскільки предметом спору по цій справі є лише три об»єкти нерухомого майна, а не все майно, яке було предметом відкритих торгів (аукціону) 21.12.06 року, - суд при вирішенні цього спору приймає до уваги лише протоколи №№415-417 –про продаж з публічних торгів (аукціону) об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а Луганської області:

будівлі диспетчерської «Західна»(літ. Д), інвентарний №1483, рік зведення –1974; загальна площа - 92,0 кв. м, продано за 4616,70 грн. (протокол №415);

будівлі автозаправочної станції (АЗС) (літ. Ф), інвентарний №1486,  рік зведення –1978, загальною площею 129,1 кв.м, продано за 3336,30 грн. (протокол №416);

будівлі зварювального цеху (недобудованої), інвентарний №б/н, рік забудови –1993, продано за 2253,90 грн. (протокол №417), - а всього загальною вартістю 10206,90 грн. (4616,70 грн. + 3336,30 грн. + 2253,90 грн.).

26.12.06 року сторони за цим спором уклали між собою договір купівлі-продажу дев'яти об'єктів власності, а саме: шести об'єктів рухомого майна, які не є предметом спору по цій справі, та трьох вищеописаних об'єктів нерухомого майна.

Згідно договору «Автобаза»(Продавець) зобов'язалася передати, а ПП «Авангард-Свердловськ»(Покупець)  зобов'язалося прийняти та своєчасно сплатити певну грошову суму за об'єкти нерухомості:

будівлі диспетчерської «Західна»(літ. Д), інвентарний №1483, рік зведення –1974; загальна площа - 92,0 кв. м, продано за 4616,70 грн.;

будівлі автозаправочної станції (АЗС) (літ. Ф), інвентарний №1486,  рік зведення –1978, загальною площею 129,1 кв.м, продано за 3336,30 грн.;

будівлі зварювального цеху (недобудованої), інвентарний №б/н, рік забудови –1993, продано за 2253,90 грн., розташованих за адресою: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а (далі –Товар) (пункти 1.1-1.3 договору).

Право власності на Товар, а з ним і ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження переходить від Продавця до Покупця в момент його передачі Покупцю згідно акту приймання-передачі (п. 2.1).

Оплата Товару здійснюється у наступному порядку: протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору на розрахунковий рахунок Продавця (п.3.1).

Ціна цього договору становить  20590 грн. (п. 3.2).

Покупець протягом двох місяців від дати укладення договору повинен за свій рахунок переоформити право власності на Товар (п. 3.3).

За порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього договору (п. 6.1).

Всі суперечки, які можуть виникнути при виконанні умов цього договору, або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення між сторонами  згоди, передаються на вирішення до Господарського суду Луганської області (п.6.2).

Договір набуває чинності  з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними його умов (п. 8.1).

           Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

          27.12.2006 року Продавець передав вказані об'єкти нерухомості Покупцеві, що підтверджується актом прийому-передачі №б/н, підписаним обома сторонами.

          Як стверджує позивач (відповідач цього не спростував), станом на час розгляду цього спору судом Покупець сплатив лише частину вартості майна, придбаного ним за вищезгаданим договором, а саме: 16400,00 грн. (20590,00 грн. –4190,00грн.); залишок суми боргу становить 4190,00 грн., у зв'язку з чим сума вартості об'єктів нерухомості, яку сплатив відповідач,  становить 6016,90 грн. (10206,90 грн. –4190,00 грн.).

          Позивач стверджує, що залишок суми боргу у розмірі 4190,00 грн. становить саме несплачену  частку  вартості об'єктів нерухомого, а не будь-якого іншого майна, про яке йдеться у договорі купівлі-продажу.

          Відповідач ці твердження не спростував.

          Суд вважає за необхідне уточнити предмет спору по цій справі.

           При вирішенні спору судом звернуто увагу на протиріччя між договором купівлі-продажу та протоколами №415-416 від 21.12.06 року про проведення публічних торгів (аукціону).

Так, у протоколі №415 від 21.12.06 року площа будівлі диспетчерської «Західна»вказана  92,0 кв.м, - а у договорі купівлі-продажу №3 від 26.12.06 року –площа того ж об'єкту вказана у розмірі 172,82 кв.м;

у протоколі №416 від 21.12.06 року площа АЗС вказана у розмірі 129,1 кв.м, в той час, як у вищезгаданому договорі купівлі-продажу її площа вказана у розмірі 89,1 кв.м.

Представник позивача у цій частині не надав суду будь-яких пояснень.

Виходячи з викладеного, оцінивши наявні у справі документальні докази, у тому числі –вищезгадані протоколи №415 та 416 від 21.12.06 року, а також преамбулу договору купівлі-продажу №3 від 26.12.06 року, в якій сказано, договір укладеного на підставі «протоколів проведення відкритих торгів», - суд вважає, що в частині площі об'єктів нерухомості  правильним слід вважати дані протоколів  проведення публічних торгів (аукціону) №№415 та 416 від 21.12.06 року, а саме:

площею будівлі диспетчерської «Західна»- слід вважати 92,0 кв.м;

площею АЗС –129,1 кв.м.

Будь-що інше по справі не доведено.

Вартість кожного з об'єктів нерухомості уточненню не підлягає, відповідачем не оспорена, як і частка несплаченого ним боргу за ці об'єкти.

3.З огляду на те, що покупцем після закінчення двомісячного терміну після укладення спірного договору не вжито заходів до переоформлення права власності на об'єкти нерухомості відповідно до чинного законодавства, - тобто укладення нотаріально посвідченого договору, - Продавець (позивач по справі) звернувся до нього з листами (вих. №б/н від 15.02.07 року та вих. №б/н від 28.08.07 року), в яких запропонував укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу трьох об'єктів нерухомості та сплатити борг –частку їх вартості у сумі 4190 грн.

Покупець (відповідач по справі) письмово заперечив проти цих пропозицій продавця, пославшись на те, що «право власності на придбані об'єкти нерухомості не переоформлено, що, у свою чергу, позбавляє нас можливості повноцінно користуватися цим майном»та «укладати новий договір, з його нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, хай і за рахунок Продавця, наше підприємство вважає недоцільним та у будь-якому випадку не розглядає цей варіант як можливий».

Суд вважає, що ці заперечення відповідача не ґрунтуються як на фактичних обставинах справи, так і на чинному законодавстві.

Таким чином, вищевикладене дає суду підстави дійти висновку, що:

дії сторін за спірним договором були спрямовані на укладення договору купівлі-продажу, у т.ч. нерухомого майна, що відповідало їх внутрішній волі;

договір укладено у простій письмовій формі, з покладенням на покупця обов'язку у 2-місячний термін вжити заходів до переоформлення права власності на предмет договору згідно чинному законодавству;

договір є чинним на час розгляду спору судом;

продавцем  здійснено передачу майна покупцю;

останній вжив заходів до часткової оплати вартості придбаного майна, у т.ч. об'єктів нерухомості, але ухилився від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу трьох об'єктів нерухомості.

          ІІ. Заслухавши представника позивача,  дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що вимоги позивача є законними та частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню ЧАСТКОВО з таких підстав.

          1.Частиною 1 статті 11 ЦКУ встановлено, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

        Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті  передбачено, що підставами   виникнення цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Згідно частині 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

          Як встановлено частинами 1-5 ст. 203 ЦКУ, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам

суспільства.

         Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

         Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

           Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

           Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

           Згідно частині 1 ст. 205 ЦКУ, правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦКУ правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

           Правочин вважається  таким,  що  вчинений  у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

        Правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

          Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства,   та скріплюється печаткою.

          Пунктом 1 частини 1 ст. 208 ЦКУ встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

        Як видно з досліджених судом доказів, сторони уклали між собою у простій письмовій формі правочин - договір купівлі-продажу трьох об'єктів нерухомості (відповідно до предмету спору).          

           На підставі цього договору у кожної із сторін виникли передбачені ним зобов'язання.

          Згідно статті 509 ЦКУ, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона

(боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

         Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

           Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

           Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно

ставляться (ст. 526 ЦКУ).

           Згідно частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з  умов спірного договору, у ньому визначені як строк сплати вартості отриманого на його підставі майна (п.3.1), так і  строк переоформлення цього договору відповідно до чинного законодавства (п. 3.3).

Наявними у справі доказами доведено, що покупець (відповідач) не дотримався вимог двох вищеназваних пунктів договору.

Статтею 525 ЦКУ встановлено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено

договором або законом.

Наявність права  на односторонню відмову або зміну зобов'язання відповідач не довів, а значить –він його порушив.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          2.З огляду на викладене, відповідач, уклавши з позивачем спірний договір,  повинен був керуватися:

          правилом  ст. 629 ЦКУ, згідно якій договір є обов'язковим для виконання сторонами;

          статтею 655 ЦКУ, згідно якій за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

статтею 657 ЦКУ, яка містить імперативну вимогу: договір   купівлі-продажу  єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Відповідач не дотримався цих вимог.

           В той же час з наявних у справі доказів вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, тобто щодо предмету договору, його ціни, моменту виникнення права власності, способу передачі майна продавцем –покупцеві, строків та порядку оплати вартості отриманого за договором майна; часу, не пізніше закінчення якого покупець повинен переоформити право власності на майно відповідно до чинного законодавства,   і т.д., - тим самим виконали вимоги ст.ст. 638, 655, 656 ЦК України.

          Матеріалами справи доведено, що сторони вжили заходів до часткового виконання цього договору, а саме: здійснили приймання-передачу майна; покупець сплатив продавцю більшу частину його вартості.

          В той же час покупець, будучи належним чином обізнаним про те, що  укладений в письмовій формі  договір купівлі-продажу трьох об'єктів нерухомого майна згідно ст.657 ЦК України підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, - ухиляється від вчинення таких дій, посилаючись на неповажні  причини.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України,  якщо сторони домовилися  щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Що стосується стягнення несплаченої частки вартості майна за спірним договором, то суд при вирішенні спору керується частиною 1 статті 691 ЦКУ, згідно якій  покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його

умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару (частини 1 та 2 ст. 692 ЦКУ).

Якщо  покупець  відмовився  прийняти  та  оплатити  товар, продавець  має  право  за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 692 ЦКУ).

Тобто у зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за спірним договором, суд керується пунктом 4 частини 1 ст. 611 ЦКУ, згідно якому у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків та моральної шкоди.

        Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

        Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1 та 2 ст. 612 ЦКУ).

Відповідач не довів відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов договору (ст. 614 ЦКУ).

Позивач належним чином виконав вимоги частини 1 та 2 ст. 623 ЦКУ щодо доведення суми збитків, завданих йому відповідачем шляхом неналежного виконання умов спірного договору.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав відповідає вимогам статті 16 ЦКУ.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного спірний договір підлягає визнанню дійсним, а сума несплаченої частки вартості трьох об'єктів нерухомості у розмірі 4190 грн. 00 коп. - стягненню з відповідача на користь позивача.

3.При вирішенні цього спору судом звернуто увагу на те, що позивач ставить питання про визнання договору №3 від 26.12.06 року дійсним у цілому, надавши при цьому докази його невиконання  лише в частині несплати частки вартості нерухомого майна у розмірі 4190 грн. 00 коп., а  також недодержання  покупцем (відповідачем) умов договору та вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Тобто позовна вимога підтверджена лише частково, а тому постановка позивачем питання про визнання договору дійсним в цілому є неправомірною.

           На думку суду, також не ґрунтується на вимогах чинного законодавства позовна вимога про  зобов'язання ПП «Авангард-Свердловськ»у місячний термін переоформити право власності  на придбані за договором об'єкти нерухомості, а саме: будівель  диспетчерської «Західна», автозаправочної станції та зварювального цеху (недобудованої), - оскільки вона суперечить правилу вищецитованої частини 2 статті 220 ЦКУ.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково в частині та з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Відповідно до ст.ст.47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка  порушила закон та умови договору:

в частині визнання договору дійсним:

державне мито –у сумі 28,33 грн. (85,00 грн. : 9 х 3) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн. (118,00 грн. : 9 х 3);

в частині стягнення боргу:

державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн. (118,00 грн. : 2).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

державне мито у сумі 130,33 грн. (28,33 грн. + 102,00 грн.);

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 98,33 грн. (39,33 грн. + 59,00 грн.).

          На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 202, 203, 208, 209, 220, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 623, 638, 655-657 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 43, 47-1, 49, 75,  82-85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати  дійсним договір купівлі-продажу №3, укладений 26 грудня 2006 року, у місті Свердловську Луганської області, у простій письмовій формі між юридичними особами: продавцем –Державним відкритим акціонерним товариством «Свердловська автобаза»- дочірнім підприємством державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд», ідентифікаційний код 05432402, юридична адреса: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а Луганської області (Продавець) –та Приватним підприємством «Авангард-Свердловськ», ідентифікаційний код 33211573, юридична адреса: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а Луганської області (Покупець), - В ЧАСТИНІ, згідно якій продавець продав, а покупець –купив розташовані за адресою: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а Луганської області:

            будівлю диспетчерської «Західна»(літ. Д), інвентарний номер 1483, рік зведення –1974-й; загальною площею 92,0 кв.м  -  за 4616 (чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 70 коп.;

будівлю автозаправочної станції (АЗС) (літ. Ф), інвентарний №1486,  рік зведення –1978-й, загальною площею 129,1 кв.м, -  за 3336 (три тисячі триста тридцять шість) грн. 30 коп.;

будівлю зварювального цеху (недобудованої), інвентарний №б/н, рік забудови –1993, продано за 2253,90 грн.

          3.Стягнути з Приватного підприємства «Авангард-Свердловськ», ідентифікаційний код 33211573, юридична адреса: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а Луганської області, - на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Свердловська автобаза»- дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Луганськшахтобуд», ідентифікаційний код 05432402, юридична адреса: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 18-а Луганської області, - борг у сумі 4190 (чотири тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп., а також судові витрати у сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 66 коп., у тому числі: державне мито у сумі 130 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечен6ня судового процесу у сумі 98 грн. 33 коп.

          4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Це рішення відповідно до ст.ст. 210 та 657 Цивільного кодексу України  є підставою для  державної реєстрації майна в бюро технічної інвентаризації за місцем його знаходження.

          Згідно  статті 85 ГПК України у судовому засіданні 25.01.2008  року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його складення у повному обсязі та підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –28 січня 2008 року.

Суддя                                                                                         А.П.Середа