Рішення

від 13.05.2008 по справі 16/18пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/18пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

               13.05.08                                                                                          Справа 16/18пд

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства “Кіровськтепло”, м. Кіровськ Луганська  область

до Кіровського міського Спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні в Україні, м. Кіровськ Луганська область

про  спонукання укласти договір

при секретарі судового засідання Маценко О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Марченко І.О., дов. від 25.10.07. №133;

від відповідача –не прибув,

                                          ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про спонукання відповідача укласти договір на постачання теплової енергії.

Листом від 24.04.08. №249 позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії в редакції позивача.

Даним листом позивач фактично не змінив а ні предмет а ні підстави заявленого позову, а лише конкретизував дату та номер договору, який відповідач, на думку позивача, повинен підписати, та зазначив про обов'язковість редакції договору.

Таким чином, позовним вимогами по справі є зобов'язання відповідача укласти договір від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії в редакції позивача.

Відповідач не забезпечив  участі свого  представника   у судовому засіданні, не надав  суду витребуванні документи, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Відповідно до правил ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній документами.

Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою до відповідача, як до споживача тепло енергії, укласти договір від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії в редакції позивача. В позовній заяві позивач вказує, що відповідач незаконно користується послугою позивача по постачанню тепло енергії, і незаконні дії відповідача полягають у тому, що постачання та споживання тепло енергії повинно здійснюватись тільки на підставі укладеного між постачальником та споживачем письмового договору, адже укладання такого договору вимагає закон.

Позов вмотивовано вимогами ст.179-181 ГК України та ст.24 Закону України «Про теплопостачання», якими встановлено обов'язок відповідача, як споживача теплової енергії, укласти письмовий договір на постачання тепло енергії з теплопостачаючою організацією (позивачем), оскільки споживання теплової енергії без укладення відповідного договору законом не передбачено.

До позовної заяви позивачем додано один примірник проекту договору від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії без зазначення сторони споживача (а також його адреси і розміром площі та об'єму, що повинні опалюватись) з додатками - №№ 2, 3. Замість додатку № 4 позивач надав до матеріалів позову незаповнений бланк документа з назвою «Акт готовності внутрішньої системи опалення до опалювального сезону 2007-2008р.р.».

Факт того, що відповідач є споживачем теплової енергії, позивач підтверджує актом від 22.11.07., який складено працівниками позивача (в односторонньому порядку) про несанкціоноване споживання відповідачем теплової енергії та актом від 12.12.07., складеним у присутності керівника підприємства відповідача, про неякісне надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідач у судові засідання протягом розгляду справи не прибув, доводів позивача не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в підтвердження своїх доводів щодо надіслання відповідачу проекту  договору від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії за юридичною адресою (в об'єкти, в яких веде свою господарську діяльність відповідач), належних доказів не надав.

Проект договору, доданий до матеріалів справи позивачем, не містить назви та юридичної адреси споживача теплової енергії. Також, проект договору не містить назви та юридичної адреси особи, яка повинна підписати запропонований договір.

До матеріалів справи не надано додатків до проекту договору, на які є посилання в тексті договору. А саме: відсутній додаток №1, в якому було б вказано розміри площі та об'єму займаної споживачем тепло енергії території, що безпосередньо впливає на порядок розрахунків за постачання тепло енергії за укладеним договором; відсутній додаток №4, заповнений позивачем у встановленому поряду, а додано, і запропоновано відповідачеві до підписання, лише бланк документа з назвою «Акт готовності внутрішньої системи опалення до опалювального сезону 2007-2008р.р.»

Доказів того, що позивач надіслав відповідачеві для укладення та підписання саме договір від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії, в матеріалах справи не має. Так, додана позивачем завірена копія супроводжувального листа від 23.11.07. №215 не містить інформації щодо надсилання відповідачу саме договору від 09.11.07. №36 на постачання та споживання тепло енергії саме в об'єкти за місцезнаходженням закладу відповідача. Докази того, що договір від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії був надісланий відповідачу зі всіма додатками, на які є посилання в тексті договору, в матеріалах справи відсутні.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, адже вчинені позивачем дії по складанню і надісланню договору на постачання теплової енергії повинні бути підтверджені у відповідності до вимог ст.179 ГК України.

В матеріалах справи також відсутні належні докази, на підставі яких можна прямо стверджувати про те, що відповідач є споживачем теплової енергії. В актах - від 22.11.07., який складено працівниками позивача (в односторонньому порядку) про несанкціоноване споживання відповідачем теплової енергії - та від 12.12.07., складеним у присутності керівника підприємства відповідача, про неякісне надання послуг з постачання теплової енергії, не визначено на підставі якої норми права ці акти складено і з якою ціллю, не визначено ( ні в актах ні в додаткових документах) повноважень створених позивачем комісій.

Порядок укладання договорів, у тому числі і обов'язковість укладання яких встановлена законом, регулюється правилом статті 187 Господарського кодексу України «Укладання господарських договорів за рішенням суду»: спори,  що виникають при укладанні господарських договорів за  державним  замовленням,  або  договорів,  укладення   яких   є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках,  встановлених законом,  розглядаються судом.  Інші переддоговірні  спори  можуть бути  предметом  розгляду  суду  у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти  певний  господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День   набрання  чинності  рішенням  суду,  яким  вирішено питання щодо переддоговірного  спору,  вважається  днем  укладення відповідного   господарського  договору,  якщо  рішенням  суду  не

визначено інше.

При розгляді даного переддоговірного спору суд дійшов висновку, що у тому проекті договору, який запропонував до укладення позивач, договір не може бути укладений і позов не може бути задоволений з огляду на правила ст.187 ГК України і вищевказані обставини справи.

Відповідно до норми ст.55 Конституції України особа має право на звернення до суду у зв'язку з порушенням її прав та охоронюваних законом. У зв'язку з даною конституційною нормою і вимогами ст.ст. 33,34 ГПК України позивач зобов'язаний довести суду факт того, що його законне право порушено, порушено саме відповідачем і в результаті невиконання або неналежного виконання встановленого законом обов'язку по укладенню договору.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем вимог закону, прав та охоронюваних законом інтересів позивача відмовою від укладення договору від 09.11.07. №36 на постачання теплової енергії в об'єкти ведення відповідачем своєї господарської діяльності (або у власні об'єкти).

    За таких підстав у позові слід відмовити і судові витрати покласти на позивача згідно вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст.ст.19, 55 Конституції України, ст.ст.179,187 ГК України, керуючись ст.ст. 33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Відмовити у позові.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення підписане 13.05.08.    

Суддя                                                                                Р. Шеліхіна