Постанова

від 08.04.2008 по справі 21/59б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/59б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 квітня 2008 р.                                                                                    № 21/59б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Продаєвич Л.В.,

Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргуДК "ГазУкраїни" НАК "Нафтогаз України"

на ухвалу

та на постановугосподарського суду Луганської області від 06.11.2007Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.2008

у справі господарського суду№ 21/59бЛуганської області

за заявоюКраснодонської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Краснодон Луганської області

доДержавного відкритого акціонерного товариства "Краснодонвуглебуд", м. Краснодон Луганської області

провизнання грошових вимог

розпорядник майнаЛьовін А.П.

за участю представників сторін:

від ДК " Газ України" –Мицько Н.М.  

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.11.2007 у справі № 21/59б,    визнано грошові вимоги кредитора - Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до боржника –Енергетичного виробничого комунального підприємства “Рубіжанська теплоелектроцентраль № 2” у розмірі 2 261 233 грн. 46 коп. заборгованості, в тому числі 2 259 233 грн. 46 коп. основного боргу, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних і 2 000 грн. 00 коп. пені. Решту грошових вимог у розмірі 2 652 739 грн. 84 коп. заборгованості відхилено за відсутністю правових підстав для їх задоволення, в тому числі 2 573 472 грн. 57 коп. - за пропуском встановленого 3-х річного загального строку позовної  давності для їх захисту,  грошові вимоги у сумі 79 267 грн. 27 коп. відхилено як поточні вимоги, щодо яких встановлений інший порядок визнання.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.2008           апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.2007 у справі № 21/59б задоволено частково. Змінено п. 1 ухвали господарського суду Луганської області від 06.11.2007, викладено його у наступній редакції: „1. Визнати грошові вимоги кредитора - Дочірньої компанії “Газ України ”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, до боржника –Енергетичного виробничого комунального підприємства “Рубіжанська теплоелектроцентраль № 2”, м. Рубіжне Луганської області, провулок Первомайський, буд. 40, ідентифікаційний код 30648393, у розмірі 2 092 543 грн. 31 коп. заборгованості, в тому числі:

-          в сумі 312 712 грн. 09 коп. за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 (рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84), а саме: 217 253 грн. 28 коп. основного боргу, 2 000 грн. 00 коп. пені, 75 689 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 17 769 грн. 13 коп. 3% річних;  

-          в сумі 1 779 831 грн. 22 коп. за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 (рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416), а саме: 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу, 431 785 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 101 367 грн. 26 коп. 3% річних."

 Решту грошових вимог у розмірі 2 821 429 грн. 99 коп. заборгованості відхилено за відсутністю правових підстав для їх задоволення. В решті ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.2007 у справі № 21/59б залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, ДК "ГазУкраїни" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить змінити постанову  Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.2008  у справі №21/59б в частині невизнання її вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 257,530,625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1,11,14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку  обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами  попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” дійшла висновку, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.07  на адресу суду надійшла заява конкурсного кредитора - Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, з грошовими вимогами  до боржника у розмірі 4 913 973 грн. 30 коп. заборгованості, в тому числі:  в сумі 332 254 грн. 30 коп. за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20, а саме: 217 253 грн. 28 коп. основного боргу та 2 000 грн. 00 коп. пені згідно рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84, 92 305 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань за період з квітня 2004 року по липень 2007 року, та 20 695 грн. 40 коп. 3% річних за період з 17.04.04 по 05.07.07 (1174 дні); в сумі 2 008 218 грн. 27 коп. за договором від 04.01.01 № 9-гт/30, а саме: 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу згідно рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416, 626 785 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2003 року по липень 2007 року, та 134 754 грн. 10 коп. 3% річних за період з 03.11.03 по 05.07.07 (1340 днів); в сумі 2 573 500 грн. 73 коп. за договором від 01.12.99 № 4-т/30, а саме: 1 472 568 грн. 17 коп. основного боргу, переданого на баланс кредитору 01.04.02 від Луганської філії ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, 868 970 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань за період з квітня 2002 року по липень 2007 року та 231 961 грн. 88 коп. 3% річних за період з 01.04.02 по 05.07.07 (1921 день).

Заявлені грошові вимоги в сумі 217 253 грн. 28 коп. основного боргу та 2 000 грн. 00 коп. пені, які ґрунтуються на рішенні господарського суду Луганської області від 06.04.2004 у справі № 8/84 та 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу, які ґрунтуються на  рішенні господарського суду Луганської області від 23.10.2003 у справі № 19/416 правомірно визнанні судами попередніх інстанцій, оскільки, як встановлено ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Щодо вимог кредитора до боржника в сумі 1 472 568 грн. 17 коп., які виникли за  договором від 01.12.99 № 4-т/30,  переданого на його баланс 01.04.02 від Луганської філії ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, судом апеляційної інстанції встановлено таке.

Відповідно до  п. 1.1 договору від 01.12.99 № 4-т/30  на постачання природного газу постачальник –Дочірня компанія „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України” зобов'язувався передати покупцю -  ЕВКП „Рубіжанська ТЕЦ № 2” у 2000 році природний газ на умовах франко –кордон України з Російською Федерацією, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачена передача покупцеві 9 449 тис. куб. м.  газу у грудні 2000 року. Пунктами 3.4, 3.5, 5.1 договору від 01.12.99 № 4-т/30 передбачено, що приймання –передача газу, поставленого постачальником покупцеві в відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання –передачі газу.

Акти приймання –передачі газу уповноважені представники сторін складають до 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяця. Акти приймання –передачі газу є підставою для розрахунків.

Оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об'єму газу, що був поставлений у звітному місяці, згідно п. 2.1. даного договору, до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на ст. 33 ГПК України, не визнав належним доказом на підтвердження факту  постачання газу кредитором акт прийому - передачі 9 449 000 м3 природного газу боржнику у грудні 1999 року, згідно договору на поставку газу від 1.12.99 № 3-Т/30, та зазначив, що з актів звіряння розрахунків, наданих кредитором, без дати станом на 01.07.00 (а.с. 122), № 13 станом на 01.10.00 (124), від 01.12.00 (а.с. 123) вбачається, що фактично постачання газу боржнику за договором № 4-т/30 було проведене у березні 2000 року, проте ці акти не є належними доказами постачання газу боржнику.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно пропуску кредитором загального строку позовної давності,   а  також з висновком про те, що  Дочірня компанія "  Торговий дім" “Газ України” НАК “Нафтогаз України” ані її правонаступник ДК " Газ України" НАК " Нафтогаз України" , вчасно не звернулися до господарського  суду за захистом своїх прав,.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  трирічний строк позовної давності на момент звернення до господарського суду Луганської області з заявою про визнання грошових вимог за договором від 01.12.99 № 4-т/30 повністю сплив до  набуття чинності Цивільним кодексом України, кредитор не звертався до суду з клопотанням про його поновлення,  тобто відсутні правові підстави для визнання грошових вимог в сумі 2 573 500 грн. 73 коп. за договором від 01.12.99 № 4-т/30, а саме: 1 472 568 грн. 17 коп. основного боргу, 868 970 грн. 68 коп. інфляційних витрат за період з квітня 2002 року по липень 2007 року та 231 961 грн. 88 коп. 3% річних за період з 01.04.02 по 05.07.07.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 77 ЦК Української РСР передбачено, що зміна осіб у зобов'язанні не  тягне  за  собою  зміни  строку позовної давності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції  встановлено, що Індекс інфляції за період з вересня 2004 року по травень 2007 року складає 135,20827667 відсотків.

Луганським апеляційним господарським судом встановлено, що  за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 інфляційні нарахування на суму боргу 214 976 грн. 95 коп.  складають 75 689 грн. 68 коп., а за договором від 04.01.01 № 9-гт/30  на суму боргу 1 226 375 грн. 10 коп. –431 785 грн. 54 коп.  у періоді з 30.08.04 по 04.06.07 1008 днів прострочення  оплати. Три відсотки річних за вказаний період за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 на суму боргу 214 976 грн. 95 коп.  складають 17 769 грн. 13 коп., а за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 на суму боргу 1 226 375 грн. 10 коп. –101 367 грн. 26 коп.

Відповідно до вимог  ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи  з викладеного, суд апеляційної інстанції обгрунтовано встановив, що  вимоги до боржника, яки виникли після 05.06.2007 –дня порушення провадження у справі про банкрутство, є поточними, до них встановлений інший порядок визнання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи заявника  скарги не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, в зв'язку з тим, що судами попередніх інстанцій була надана належна правова оцінка умовам п.2.1. договору від 01.12.99 № 4-т/30, який передбачав порядок та строки оплати за природний  газ.

Крім того, посилання заявника скарги на те, що  судом апеляційної інстанції  не були прийняті до уваги надані на його адресу пояснення кредитора, згідно якого сума грошових вимог кредитора була перерахована,  не є правовою підставою для скасування постанови суду другої інстанції, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту  ч. 1 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсний кредитор зобов'язаний звернутися до господарського суду з заявою, яка містить усі грошові вимоги до боржника у повному обсязі.

Зміни підстав або предмету грошових вимог, збільшення розміру грошових вимог можливі лише в межах граничного строку, передбаченого ч. 1 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку  встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.  

Враховуючи вищевикладене, Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 у справі № 21/59б.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДК "ГазУкраїни" НАК "Нафтогаз України"залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 у справі № 21/59б залишити без змін.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   Л.В. Продаєвич

          М.І. Хандурін