Постанова

від 23.04.2008 по справі 7/6709

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/6709

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2008 р.                                                                                    № 7/6709  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві    касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. та на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєссандра Алорес Україна ГМБХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ" про стягнення сум

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної  скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У листопаді 2006р. ТОВ "Алєссандра Алорес Україна ГМБХ" пред'явило в господарському суді позов до ТОВ "ПРЕМІУМ" про стягнення збитків завданих розірванням Генерального договору про поставку та розповсюдження продукції від 15.02.2006р. в сумі 175346,10грн.

У подальшому позивач уточнив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 133257,31 грн. збитків завданих розірванням договору та 13521,15 грн. збитків по відсотках за кредит.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.10.2007р. (суддя Крамар С.І.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду  від 29.01.2008р. (судді Щепанська Г.А. –головуючий, Гулова А.Г., Пасічник С.С.)  позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 133257,29грн. збитків, у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2006р. між ТОВ"Алєссандра Алорес Україна ГмбХ" (постачальник) та ТОВ "Преміум" (дистриб'ютор) було укладено генеральний договір про поставку та розповсюдження продукції (далі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити дистриб'ютору товар, а останній зобов'язався прийняти, оплатити товар та реалізувати його у відповідності до умов договору.

( а.с.31-38 т.1)

Згідно з п.17.2 Договору, незважаючи на будь-які положення договору, кожна сторона повинна мати право припинити дію договору шляхом надання заздалегідь, за 30 днів письмового повідомлення, направленого іншій стороні при виникненні хоча б одного із випадків, зокрема, у разі припинення іншою стороною виконання зобов'язань по даному договору; якщо сторона порушила умови договору і не виправила це порушення протягом 14 днів з моменту отримання письмової вимоги іншої сторони.

Пунктом 18.7. Договору сторони встановили, що у випадку розірвання договору чи його припинення за будь-якими підставами, вони зобов'язані провести взаєморозрахунки протягом 30 днів.

На виконання умов Договору позивач протягом березня - липня 2006р. поставив відповідачу товар на загальну суму 369141,37 грн. (у т.ч. ПДВ), який відповідач оплатив частково та частково повернув нереалізований товар.

Претензії позивача від 18.08.2006р. та від 31.08.2006р. щодо усунення ТОВ "Преміум" порушень в частині здійснення розрахунків за отриманий товар були залишені останнім без задоволення.

(а.с. 110, 114 т.1)

25.09.2006р. позивач надіслав ТОВ "Преміум" заяву-повідомлення за № АА-12/09 про односторонню відмову від Договору у зв'язку з несвоєчасними розрахунками за поставлений товар та припиненням відповідачем замовлень товару.

Предметом спору є стягнення з відповідача 133257,31 грн. збитків завданих розірванням Договору та 13521,15 грн. збитків по відсотках за кредит.

Суд обґрунтовано звернув увагу на зазначені обставини, доказам по справі в їх сукупності, у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України, дав правильне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 133257,29 грн. збитків завданих розірванням Договору.

До того ж, підставним є і висновок суду першої інстанції відносно необґрунтованості заявлених позивачем вимог в частині стягнення 13521,15 грн. збитків по відсотках за кредит відповідно до кредитного договору №72/К від 30.08.2005р., оскільки останнім не було доведено наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданими збитками.

Мав підстави погодитись з таким вирішенням спору і апеляційний суд.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності та обґрунтованості судових рішень.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2007р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                                          І.Вовк          

                                                                                                          П.Гончарук