Постанова

від 08.05.2008 по справі 28/97 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/97 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.08                                                                                           Справа№ 28/97 А

За позовом: Приватного підприємства  „СМАКОТА”, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, м. Дрогобич Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області  від 20.07.2007 року №0004252301/0

    Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м.Львів, вул.Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Волошина І.Ю. –бухгалтер  

Від відповідача: Тенета Н.Р. –начальник юридичного відділу, Кравець С.Я. –завідувач сектору      

Позов заявлено Приватним підприємством  „СМАКОТА” до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області  від 20.07.2007 року №0004252301/0.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у по зовній заяві, позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області  від 20.07.2007 року №0004252301/0.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у поданому суду письмовому запереченні  на позовну заяву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постанову в повному обсязі складено 12.05.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено виїзну позапланову  перевірку ПП „СМАКОТА” з питань достовірності нарахування суми  бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника  в банку  за період квітень 2007 року. Перевіркою, зокрема, встановлено, що на порушення п.4.2 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) завищено суму бюджетного відшкодування  на суму 16870 грн за квітень 2007 року.

За наслідками перевірки складено Акт перевірки від 12.07.2007 року №376/23-4/33350918, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення  від 20.07.2007 року №0004252301/0, яким ПП „СМАКОТА” зменшено суму  бюджетного відшкодування податку на додану вартість  на суму 16870 грн за квітень 2007 року.

          Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до контракту № 1С-Т/2006 від 16 жовтня 2006 року, укладеного з FHU «ТURЕХІМ»(Польща), ПП «СМАКОТА»здійснено імпорт яблук. Вищевказані імпортовані яблука реалізовано ПП «СМАКОТА»фізичним особам - суб'єктам господарювання, які станом на момент придбання товару перебували на обліку в ДПІ у Дрогобицькому районі та не були зареєстрованими як платники податку на додану вартість. На думку податкового органу, вказана реалізація здійснювалася за договірними цінами, що були нижчими за звичайні ціни на такий вид товару, а тому податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем п.4.2 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР - заниження податкового зобов'язання по ПДВ та суми бюджетного відшкодування на 16870 грн за квітень 2007 року. При цьому податковий орган виходить з того, що звичайною ціною на реалізований імпортний товар є його митна вартість.

          Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до п.п. 4.2 ст. 4 Закону України Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР(із змінами та доповненнями), у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб”єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, звичайні ціни у цьому законі  розуміються  та застосовуються  за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств”.

Відповідно до п.п 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.20.8 п.1.20 ст.1 цього ж Закону вказує, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

В Акті перевірки № 376/23-4/33350918 від 12.07.2007 року не наведено обґрунтованих доказів на підтвердження того, що ціна проданого позивачем товару підлягає державному регулюванню, тому суд вважає, що відповідачем зроблено безпідставний та помилковий висновок про те, що операції з продажу свіжих яблук підлягають держрегулюванню згідно із законодавством. Застосування до спірних правовідносин п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд вважає безпідставним.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 року № 5О7-ХІІ, в господарському обігу застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.  Стаття 7 зазначеного Закону встановлює, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів передбачено ст. 8 вказаного Закону. Державні ціни і тарифи, що фіксуються та регулюються, установлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив па загальний рівень та динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, що випускаються підприємствами -монополістами. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення», перелік продукції, товарів та послуг, державні фіксовані та регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами державного управління, установлює Кабінет Міністрів України.

Ціни на яблука не підлягають державному регулюванню, а тому є вільними. Відповідно  до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт), за винятком  тих на які встановлено  державні ціни. Вільні ціни встановлюються  суб”єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб”єкта господарювання.

Враховуючи припис п.п. 1.20.8 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд вважає, що під час проведення перевірки відповідачем було порушено вимоги пп.1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідачем самостійно, без звернення до ПП «СМАКОТА»із запитом про обгрунтування рівня договірних цін, визначено митну вартість імпортованого товару, як звичайну ціну на товар, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Із змісту ст.265,ст.261 Митного кодексу України вбачається, що  митна вартість застосовується  для здійснення митного контролю та митного  оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються  через митний кордон України, і не розповсюджується  на діяльність по реалізації  імпортованих товарів(зокрема,яблук) на митній території України.

Підпунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98 від 23.07.1998 року встановлено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи , послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Крім того, у вказаному пункті 13 Указу № 817/98 встановлено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Діями відповідача встановлено невідповідність ціни продажу товару ПП «СМАКОТА»звичайним цінам без з'ясування статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів, чим порушено вимоги Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі всього вищенаведеного суд дійшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі безпідставно та неправомірно зменшено заявлену ПП «СМАКОТА»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року на 16870 грн, що є підставою для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004252301/0 від 20.07.2007 року.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області  від 20.07.2007 року №0004252301/0 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області  від 20.07.2007 року №0004252301/0.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства  „СМАКОТА” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Богдана Хмельницького, 49, ідентифікаційний код 33350918) 3 грн 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

       Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя