Рішення

від 11.04.2008 по справі 8/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.08                                                                                 Справа № 8/50

За позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог», місто Луганськ,

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-5», село Вільхове Станично-Луганського району Луганської області, -

про стягнення 18579 грн. 54 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Косинська С.А. – директор, - паспорт ЕМ №361027, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 28.09.99 року; статут підприємства, зареєстрований Головним управлінням статистики у Луганській області 12.07.07 року;

від відповідача – не з'явився, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відвантажений двоокис вуглецю (СО2) у сумі 18579,54 грн, у тому числі: основний борг –13149,03 грн. та пеня - 5430,51 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 185,85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з  04 квітня 2008 року до 11 квітня 2008 року – у зв'язку з відрядженням судді Середи А.П.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 11.04.08 року, позов підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4  та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, позов не оспорив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

            Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ним на юридичну адресу відповідача (село Вільхове, вул. Вокзальна,54-б Станично-Луганського району Луганської області, - що підтверджується довідкою державного реєстратора Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області АБ №864308 від 21.03.08 року) 19.03.08 року за вих. №229 та 28.03.08 року за вих. №2270 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судових слухань.

          Оператором поштового зв'язку обидва поштові відправлення повернуто до суду з службовою поміткою ««Союз-5»тимчасово не працює».

           Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України  місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення;

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

Крім того, згідно частині 7 ст. 19 Закону України від 15.05.2003р. № 755 –IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Очевидно, що відповідачем цю вимогу належним чином не виконано.

          Представник позивача не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

          З огляду на вищевикладене, проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись частиною 3 ст. 22 та ст.ст. 43 та 75 ГПК України, розглянув справу за  відсутності  відповідача –за наявними у ній доказами.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані  докази, суд дійшов наступного.

25.05.07 року між Малим приватним  виробничо-комерційним підприємством  «Сварог», яке за рішенням власника з 26.06.07 року змінило назву на  «Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Сварог»(Продавець; далі –ПП «ВКФ «Сварог», - позивач), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-5»(Покупець; далі –ТОВ «Союз-5», - відповідач), - з іншого боку, - укладено договір купівлі-продажу №б/н, згідно якому Продавець зобов'язується відвантажити двоокис вуглецю рідкий (СО2) ГОСТ 8050-85 (надалі –Продукція) у стаціонарні ємності, надані Покупцеві у тимчасове користування Продавцем, у кількості, яка вказана у накладних, які є невід»ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію у кількості та у строки, обумовлені цим договором (п. 1.1).

Обсяги партій поставок Продукції обумовлюються сторонами додатково у процесі виконання договору (п.2.1).

Ціна однієї тонни Продукції становить 1300 грн., з урахуванням ПДВ, обумовлюється у видаткових накладних, які є невід»ємною частиною цього договору та може змінюватися залежно від цін заводу-виробника (п. 3.1).

Оплата здійснюється частинами, впродовж 20-ти банківських днів з моменту поставки, але у будь-якому випадку до настання строку поставки наступної партії Продукції (п. 7.1).

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.7.2).

За порушення умов договору винна сторона відшкодовує  спричинені цим порушенням збитки у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 9.1).

Покупець за порушення термінів оплати товару сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми замовлення, за кожний день прострочення платежу (п.9.4).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2007 року. Термін дії договору може бути продовжено згідно додатковій угоді сторін (п.10.1).

За порушення договірних зобов'язань, вимог до якості Продукції та інших правил здійснення господарської діяльності сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством та урядовими угодами  (п.10.2).

У всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються чинним законодавством та договорами-узгодженнями (п.12.1).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Продавець за період з 01.06.07 року по 04.10.07 року відпустив Покупцеві двоокису вуглецю СО2) на суму 36231,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наданими позивачем до справи видатковими накладними:

№РН-0307 від 25.05.07 року на суму 10582,00 грн.;

№СВ-0000478 від 07.07.07 року на суму  3939,00 грн.;

№РН-0405 від 18.07.07 року на суму 10257,00 грн.;

№СВ-0000557 від 03.08.07 року на суму 9178,00 грн.;

№СВ-0000769 від 04.10.07 року на суму 2275,00 грн.

Як стверджує позивач та вбачається з наявних у справі доказів, Покупець частково вжив заходів до погашення боргу, сплативши його у розмірі 23081,97 грн., у зв'язку з чим на час розгляду спору залишок несплаченої суми боргу становить 13149,03 грн. (36231,00 грн. –23081,97 грн.).

Позивач запропонував Відповідачу здійснити взаємозвірку стану сплати боргу та скласти відповідний акт, однак відповідач ухилився від її проведення.

Отже, позивач стверджує, що залишок боргу з основного платежу станом на час розгляду цього спору становить 13149,03 грн.

Крім того, відповідно до умов договору, він нарахував пеню за кожен день прострочення по кожній з поставок, яка у загальній сумі становить 5430,51 грн. (розрахунок пені наведено у тексті позовної заяви).

Таким чином, загальна сума позову становить 18579,54 грн. (13149,03 грн. + 5430,51 грн.), на стягненні якого наполягає позивач.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар (технічну фільтровану воду), відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1 та 7.1-7.3 договору, тобто оплатити його вартість.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.п.1.2 та 3.3  договору.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

    Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який  прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Що стосується розміру пені, визначеної позивачем, то суд погоджується з діями останнього та керується при вирішенні цього спору нормою, викладеною у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), згідно якій нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.  

          Як вбачається з пункту 9.4 вищецитованого договору, укладеного між сторонами, вони домовилися про сплату пені у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

          Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договору.

Судом встановлено, що позивач при поданні до суду позовної заяви припустився надмірної сплати державного мита, а саме:  виходячи з суми позову у розмірі 18579,54 грн. державне мито підлягало сплаті у сумі 185,79 грн., - фактично ж позивачем його сплачено у сумі 185,85 грн. (квитанція №985018 від 17.03.08 року), тобто сума надмірної його сплати складає 0,06 гр. (185,85 грн. –185,79грн.).

Надмірно сплачене державне мито у сумі 00 грн. 06 коп. підлягає поверненню позивачу.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.  23, 32-34, 44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-5», ідентифікаційний код 30763832, яке знаходиться за адресою: село Вільхове, вул. Вокзальна, 54-б Станично-Луганського району Луганської області, - на Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог», ідентифікаційний код 30091783, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 2-й Оборонний проїзд, 5-в, - заборгованість у сумі 18579 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 54 коп., у тому числі: основний борг –13149 грн. 03 коп., пеня –5430 грн. 51 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 79 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Повернути Приватному підприємству  «Виробничо-комерційна фірма «Сварог»», ідентифікаційний код  30091783, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 2-й Оборонний проїзд, 5-в, - з Державного бюджету надмірно сплачене державне мито у сумі  00 (нуль) грн.06 коп.

          Підставою для повернення надмірно сплаченого державного мита є копія цього рішення, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.04.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15 квітня 2008 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа