Рішення

від 19.05.2008 по справі 45/71-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/71-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2008 р.                                                            Справа № 45/71-08

вх. № 2273/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В. 

при секретарі судового засідання Люшня Н.А

за участю представників сторін:

позивача - Селегей Н.М., довіреність № 560 від 12.05.2008 року  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Альба Україна", м. Бориспіль  

до  ПП "Укрлеста", м. Харків  

про стягнення 19003,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 14591,28 грн., 3% річних в розмірі 280,67 грн., пеню в розмірі 1213,12 грн. та штраф в розмірі 2918,25 грн. мотивуючи тим, що відповідно до договору купівлі-продажу                    № 307Н/07-05 від 20 липня 2005 року, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач здійснив відповідачу поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, відповідач товар отримав, проте оплату не провів, чим порушив взяті на себе зобов'язання по договору. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 16 квітня 2008 року позивач свої позовні вимоги підтримував з врахуванням клопотання від 16 квітня 2008 р. про стягнення з відповідача додаткових судових витрат в розмірі 28,57 грн.  за одержання довідки ЄДРПОУ, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання 16 квітня 2008 року не з'явився, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 19 травня 2008 року 10:30 год.

В судове засідання 19 травня 2008 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, доказів витребуваних попередніми ухвалами суду суду не надав, проте надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 16 квітня 2008 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивачем пред'явлено позов на підставі договору купівлі-продажу                            № 307Н/07-05 від 20 липня 2005 року. Відповідно до умов вказаного договору позивач (продавець) зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення  у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти.  

Згідно п. 2.1. вищевказаного договору постачання товару здійснюється товарними партіями.

Відповідно до розділу 6 договору № 307Н/07-05 товар вважається переданим продавцем (позивачем) і прийнятий покупцем (відповідачем) по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Продавець (позивач) передає товар покупцю (відповідачу) при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання товару.   

В обґрунтування своєї позиції позивачем надані накладні № 2314049 від 11.07.2007 р., № 2314050 від 11.07.2007 р., № 2314068 від 11.07.2007 р., № 2320137 від 12.07.2007 р., № 2320138 від 12.07.2007 р., № 2340794 від 17.07.2007 р.,                     № 2340795 від 17.07.2007 р., № 2346698 від 18.07.2007 р., № 2346700 від 18.07.2007 р., № 2367814 від 24.07.2007 р., № 2367815 від 24.07.2007 р., № 2367836 від 24.07.2007 р., № 2367837 від 24.07.2007 р., № 2382395 від 26.07.2007 р., № 2382396 від 26.07.2007 р., № 2382399 від 26.07.2007 р. з яких не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві, так як про одержання товару за вищезгаданими накладними не вказано прізвище особи, яка уповноважена на його отримання та інших доказів на одержання товару до суду не надано. Отже, як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за вищевказаними накладними.

Відповідно до ст. 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця передати товар та цей обов'язок вважається виконаним при:

1)  врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем;

2)  надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що передача товару здійснюється на підставі наявності у відповідача належним чином оформлених у документів на отримання товару.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання па кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р.  Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мінюсті України 12.06.96 р. № 293/1318).

Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Як вбачається з матеріалів справи в накладних № 2314049 від 11.07.2007 р.,  № 2314050 від 11.07.2007 р., № 2314068 від 11.07.2007 р., № 2320137 від 12.07.2007 р., № 2320138 від 12.07.2007 р., № 2340794 від 17.07.2007 р., № 2340795 від 17.07.2007 р., № 2346698 від 18.07.2007 р., № 2346700 від 18.07.2007 р., № 2367814 від 24.07.2007 р., № 2367815 від 24.07.2007 р., № 2367836 від 24.07.2007 р., № 2367837 від 24.07.2007 р., № 2382395 від 26.07.2007 р., № 2382396 від 26.07.2007 р., № 2382399 від 26.07.2007 р., які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не вказане прізвища осіб, що отримали товар, довіреності, або інших доказів його одержання до місцевого господарського суду  не надано.

Більш того, на вищевказаних видаткових накладних взагалі не вказаний номер та дата договору відповідно до якого здійснювалась поставка (передача) товару. Отже, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що продаж товару за період з 11.07.2007 року по 26.07.2007 року здійснювався відповідно до умов договору №  307Н/07-05 від 20.05.2005 року, оскільки це не доведено позивачем документально.

Суд відхиляє посилання позивача  на накладну від 03 січня 2007 р. за                        № 1554698 та банківські виписки від 17 липня 2007 р. на суму 700 грн. та від 11 червня 2007 р. на суму 1900 грн. як на доказ передачі товару в межах договору                      №  307Н/07-05 з наступного: по перше вказана накладна не є предметом даного провадження і суду не відомо яким саме чином (наявність договору, доручення на отримання відповідачем ТМЦ) одержувався відповідачем товар по вищевказаній накладній, по друге в банківських виписках, наданих позивачем, підставою перерахування коштів відповідачем є  договір 397н 07 05 від 22 липня 2007 р., проте в матеріалах справи наявний договір саме від  20 липня 2007 р. покладений позивачем в обґрунтування позову.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили  про порушення відповідачем умов договору, оскільки з накладних  № 2314049 від 11.07.2007 р., № 2314050 від 11.07.2007 р., № 2314068 від 11.07.2007 р., № 2320137 від 12.07.2007 р., № 2320138 від 12.07.2007 р., № 2340794 від 17.07.2007 р., № 2340795 від 17.07.2007 р., № 2346698 від 18.07.2007 р.,                        № 2346700 від 18.07.2007 р., № 2367814 від 24.07.2007 р., № 2367815 від 24.07.2007 р., № 2367836 від 24.07.2007 р., № 2367837 від 24.07.2007 р., № 2382395 від 26.07.2007 р., № 2382396 від 26.07.2007 р., № 2382399 від 26.07.2007 р. не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому відсутні підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються на позивачеві.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано 21 травня 2008 року.

Суддя                                                                                            Калініченко Н.В.