Ухвала

від 06.05.2008 по справі 37/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№  37/134

06.05.08

За позовом       Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»   

ДоТовариства з обмеженою, відповідальністю «Хімічні інженерні технології»

Простягнення 22 372 272,51  грн.

                                                                                               Суддя Кондратова І.Д.

Представники сторін:

Від позивача     Глазунов Д.В.- представник за довіреністю № 37/145 від 25.12.2007 року;

Від відповідача              не з'явились;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічні інженерні технології»про стягнення 22 372 272,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2008 р. порушено провадження у справі № 37/134, розгляд справи було призначено на 15.04.2008 року о 17-00.

Представник відповідача 15.04.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/134 від 31.03.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2008 р. розгляд справи № 37/134, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 06.05.2008 р. на 12-15.

 Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 16 000 000, 00 грн. основного боргу,  індекс інфляції в розмірі 14 673 572,51 грн., 3 % річних в розмірі 889 700 грн. та пеню в розмірі 809 000 грн.

Представник відповідача в судове засідання 06.05.2008 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/134 від 31.03.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки суд направляв ухвали Господарського суду міста Києва на адресу відповідача, проте поштові відправлення були повернуті на адресу суду з відміткою «не значиться».

Відповідно п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою, відповідальністю «Хімічні інженерні технології»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2002 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімічні інженерні технології»(покупець) був укладено договір б/н купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів).

Згідно з умовами даного договору (п.п.1.1, 2.1., 2.2), ВАТ «Сумигаз»за актом приймання-передачі векселів передало, а ТОВ «Хімічні інженерні технології»прийняло прості векселя на загальну суму 40 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору та додаткової угоди від 02 квітня 2004 року № 2 до нього, сторони погодили, що ТОВ «Хімічні інженерні технології»в строк до 02.04.2005 року зобов'язується сплатити ВАТ «Сумигаз»16 000 000,00 грн., з них 10 000 000,00 грн. грошовими коштами, 6 000 000,00 грн. іншими активами.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка  становить 16 000 000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих векселів, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отримані векселі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 16000000,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 4 673 572,51 грн. та 3 % річних в розмірі 889 700,00 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню та 3 % річних в розмірі 889700,00 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Вимоги позивача в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, підлягають задоволенню частково. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 3780 000,00 грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з квітня 2005 року по лютий 2008 року, розмір яких визначений за  обґрунтованим розрахунком суду. Суд зазначає, що у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні збитки нараховуються на суму боргу, проте позивач неправомірно нараховує кожний місяць інфляційні збитки на суму боргу та інфляційні витрати за минулий місяць, а тому ним невірно визначений розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 3.2. договору просить стягнути з відповідача пеню, яка нарахована за період з  21.09.2007 р. по  21.03.2008 р. в розмірі 809 000,00 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості отриманого товару виникло з 02.04.2005 року, а отже пеня, у відповідності до вимог чинного законодавства, може бути нарахована  лише за 6 місяців - за період з 02.04.2005 року по 02.10.2005 року, проте позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 21.09.2007 р. по 21.03.2008 р., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, суд звертає увагу позивача, що він непозбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення пені за період з 02.04.2005 року по 02.10.2005 року.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою, відповідальністю «Хімічні інженерні технології»(03055, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 31861513) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»(40030, м. Суми, пров. Огарьова, 21, код ЄДРПОУ 03352432) 16 000000  (шістнадцять мільйонів) грн. 00 коп. основного боргу, 3780000  (три мільйона сімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. інфляційних витрат, 889 700 (вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. –3% річних, 23559 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп.  витрат по сплаті державного мита та 109 (сто дев'ять) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення  27.05.2008 року