Постанова

від 20.05.2008 по справі 8/215-07-6911

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/215-07-6911

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" травня 2008 р. Справа № 8/215-07-6911

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Козирєв М.В., за довіреністю;

від позивача(Міністерства оборони України): Добров Ю.І., за довіреністю;

від позивача (Білгород –Дністровської квартирно –експлуатаційної частини району):  Добров Ю.І., за довіреністю;

від відповідача: Неделко В.М., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтранс"

на рішення господарського суду Одеської області від 14 березня 2008 року

у справі № 8/215-07-6911

за позовом Військового прокурора Болградського гарнізону (Одеська обл., м.Білгород –Дністровський, вул. Пушкіна, 11 а) в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (м. Київ-168, пр. Повітрофлотський, 6), в особі Білгород –Дністровської квартирно –експлуатаційної частини району (Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, вул. Больнична, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтранс", Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, пров. Водопровідний, 3

про стягнення 74 854, 16 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:      

Військовий прокурор Болградського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до                            ТОВ "Білтранс" про відшкодування матеріальних збитків у сумі 71 768,34 грн.

03.10.2007 р. до господарського суду Одеської області від Військового прокурора Болградського гарнізону надійшли уточнення позовних вимог, в яких він просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у сумі 74 854,16 грн.

26.10.2007 р. ухвалою господарського суду Одеської області, за клопотанням відповідача, призначено судову бухгалтерську експертизу для визначення фактичної остаточної вартості майна.

23.01.2008 р. до господарського суду Одеської області надійшов висновок судової експертизи.

25.02.2008 р. до господарського суду Одеської області від Військового прокурора Болградського гарнізону надійшли уточнення позовних вимог, в яких він просить, враховуючи висновок експертизи, стягнути з відповідача матеріальні збитки у сумі              91 305,38 грн.

11.03.2008 р. до господарського суду Одеської області від представника Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району надійшли пояснення.

14.03.2008 р. Військовий прокурор Болградського гарнізону у судовому засіданні уточнив підстави стягнення та просив стягнути з відповідача майнову шкоду у сумі            91 305,38 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 березня 2008 року  у справі №8/215-07-6911 (суддя Атанова  Т.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтранс" (67724, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, пров. Водопровідний, 3, р/р 26008060035112 у відділенні Південного ГРУ "ПриватБанк" в м. Білгород-Дністровському, МФО 328704, код ЄДРПОУ 32460026) на користь  Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району  (67700, Одеська область, м. Білгород Дністровський, вул. Больнична, 1, р/р 35228035001057 Банк Управління Державного казначейства в Одеській області, МФО 828011, код 08124865) майнову шкоду у сумі 74 854  (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 16 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтранс" (67724, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, пров. Водопровідний, 3, р/р 26008060035112 у відділенні Південного ГРУ "ПриватБанк" в м. Білгород-Дністровському, МФО 328704, код ЄДРПОУ 32460026) на користь Державного бюджету України (рахунок 31114095700008, одержувач - ГУДКУ в Одеській області, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області,   МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200) держмито у сумі  748 (сімсот сорок вісім) грн. 54 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтранс" (67724, Одеська  область, м. Білгород - Дністровський, пров. Водопровідний, 3, р/р 26008060035112 у відділенні Південного ГРУ "ПриватБанк" в м. Білгород-Дністровському, МФО 328704, код ЄДРПОУ 32460026)   на користь Державного бюджету України ( рахунок 31217259700008, одержувач - ГУДКУ в Одеській області, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код платежу за бюджетною класифікацією 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду Одеської області мотивоване тим, що висновок експерта є суперечливим та нечітким, а відповідач не довів суду відсутність своєї вини у заподіяній майновій шкоді, тоді як  позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково, у сумі 74 854,16 грн., так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, підтверджуються доданими до позову документами та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення  господарського суду Одеської області від 14 березня 2008 року  у справі №8/215-07-6911, та прийняти нове рішення, в якому відмовити військовому прокурору Болградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород –Дністровської квартирно –експлуатаційної частини району в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення до справи недоведені належним чином, а докази, на яких ґрунтується рішення не можуть братися до уваги.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 07.09.2004 р. між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району Південного оперативного командування Міністерства оборони України (Замовник) та  ТОВ "Білтранс" (Виконавець) був укладений договір №3/2004 на охорону  вивільнених фондів МО України, відповідно до п.1.1. якого Замовник передає, а Виконавець приймає вивільнені фонди військового містечка №51, розформованої військової частини А-0664 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 49-б, що знаходяться  на балансі та обліковуються в Білгород-Дністровській КЕЧ району.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору майно було передано ТОВ "Білтранс" тимчасово під охорону з метою його збереження, що підтверджено Актом прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка та Додатками до нього.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2007 р. по справі                          №25/32-07-577 договір від 07.09.2004 р. за №3/2004 був визнаний недійсним та зобов'язано ТОВ "Білтранс" повернути Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частини району військове майно та земельну ділянку площею 2,44 га, об'єкти нерухомого майна (7 будівель) по вул. Маяковського, 49-б (військового містечка №51 м. Білгород-Дністровського),  передані на підставі Акту прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка від 07.09.2004 р.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2007 р. по справі                          №25/32-07-577 було виконано частково.

Так, ТОВ "Білтранс" повернуло Білгород-Дністровській КЕЧ району військове майно та земельну ділянку площею 2,44 га, об'єкти нерухомого майна (7 будівель) по                               вул. Маяковського, 49-б (військового містечка №51 м. Білгород-Дністровського), за винятком 103 (ста трьох) резервуарів пального, які  відсутні, про що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції складено Акт від 08.08.2007 р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно відомості залишкової вартості резервуару Р-25 в військовому містечку №51,  загальна вартість зазначених резервуарів пального визначена у сумі 74 854,16 грн. (а.с. 75-76).

З цього приводу слід вказати таке. Відповідно  до п.9 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначеного Постановою КМУ від 22.01.1996 р. №116, зі змінами внесеними Постановою КМУ від 20.01.1997 р. №34, розмір збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50% ринкової ціни.

Що стосується визначення залишкової вартості військового майна, до якого відносяться і відсутні резервуари (Р-25), то постановою КМУ від 27.08.2003 р. №1359 визначена Методика визначення залишкової вартості майна Збройних Сил У країни та інших військових формувань.

Наказом заступника МО України по тилу - начальника тилу Збройних Сил України від 19.02.2001 р. №24 введена в дію Інструкція з порядку оцінки військового майна служби пального Збройних Сил України у вартісному вираженні. У п.2.4 вказаної Інструкції вказано, що у випадках, коли при розрахунках коефіцієнт технічного(фізичного) зносу визначається 0,2 та нижче, то він приймається рівним 0,2.

Саме тому, під час проведення розрахунків залишкової вартості резервуарів(Р-25) фахівцями Білгород-Дністровської КЕЧ району застосований коефіцієнт технічного (фізичного) зносу - 0,2 і на підставі цього залишкова вартість одного резервуару (Р-25) склала - 726,74 грн.

Що стосується заперечень відповідача( ТОВ "Білтранс") щодо визначення залишкової вартості резервуарів Р-25 і те, що позивачем вказана однакова їх вартість без урахування фактичного терміну використання резервуарів, то це пояснюється тим, що всі резервуари перебувають у використанні   більше   ніж   15   років(встановлений   термін   використання  резервуарів), а тому до всіх цих резервуарів застосовується коефіцієнт технічного(фізичного) зносу, визначений Інструкцією про порядок оцінки військового майна служби пального Збройних Сил України, і згідно Інструкції він не може бути менший - 0,2 .

Що стосується посилань відповідача на те, що вказане майно вже списано, то слід зазначити таке. В опису №2, що є додатком до Акту прийому-передачі від 06.09.2004 р., вказано, що резервуари пального (103 шт.) підлягають списанню, а не списані, як вказує відповідач.

Постановою КМУ від 04.08.2000 р. №1225 затверджено Положення про порядок обліку зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах(далі Положення) . У п. 16 Положення вказано, що списання військового майна, закріпленого за військовими частинами, здійснюється у разі набуття непридатного стану(за неможливості або економічної недоцільності його відновлення і використання). А у п.17 Положення вказано: Закінчення установленого терміну служби військового майна не може бути підставою для його списання, якщо це майно ще придатне для використання за цільовим призначенням і подальше використання такого майна не заборонено відповідною документацією заводів-виробників або нормативно-правовими актами і нормативними документами МО України.

Наказом МО України від 21.06.1994р. № 165 введено в дію Керівництво по списанню з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України(зі змінами і доповненнями), де чітко визначений порядок списання матеріальних засобів. У п.3 Керівництва вказано: "Закінчення визначених строків служби(придатності) або вироблення установленого технічного ресурсу матеріальних засобів не може бути основою для складання актів на їх списання, якщо матеріальні засоби за своїм станом або після ремонту ще придатні для подальшого використання за призначенням ". А у п.4 Керівництва вказано, що: "Матеріальні засоби, які підлягають списанню не можуть бути знищені, розібрані на запасні частини, або використані як учбові посібники що отримання затверджених актів на списання, інспекторських посвідчень".

Як вбачається із матеріалів справи, резервуари пального (Р-25) в кількості 103 штуки, на даний час не списані встановленим порядком і перебувають на обліку у Білгород-Дністровській КЕЧ району.   

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2, статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені  рішенням  господарського  суду під час розгляду однієї справи, не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно п.1 ст.224 Господарського кодексу(далі ГК) України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. А відповідно до п.2 цієї статті ГК України, під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи. Згідно п.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства. А відповідно до п.3 цієї статті, при визначені розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимог сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Згідно п.4 цієї статті, виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Відповідно до п.6 цієї статті, Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі  недійсності  правочину кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно висновку судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.12.2007 р. за №12754-12755 залишкова вартість 103 (ста трьох) резервуарів пального Р-25, з урахуванням зносу, складає 91 305,38 грн. В висновку також зазначено, що обґрунтувати залишкову вартість 103 (ста трьох) резервуарів пального Р-25 станом на 01.09.2004 р. неможливо, у зв'язку з відсутністю первісних бухгалтерських документів.     

Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що вищезазначений висновок експерта є суперечливим та нечітким.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта для  господарського  суду  не є обов'язковим і оцінюється господарським судом  відповідно до           вимог ст. 43 ГПК  України.       

Таким чином судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів суду відсутність своєї вини у заподіяній майновій шкоді, а позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково, у сумі 74 854,16 грн., так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, підтверджуються доданими до позову документами та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а в решті позову слід відмовити.

Твердження апелянта про те, що позивач звільнений від сплати державного мита та у справі немає фінансових документів, які б підтверджували сплату військовим прокурором державного мита, а тому стягнення державного мита з відповідача у розмірі 748 гривень 54 коп. та витрати на ІТЗ  у розмірі 118 гривень є порушенням норм матеріального права, не приймається судовою колегією до уваги.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України,  державне мито,  від  сплати  якого  позивач  у  встановленому порядку звільнений,  стягується  з  відповідача  в  доход  бюджету пропорційно  розміру  задоволених  вимог,  якщо   відповідач    не звільнений від сплати державного мита.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтранс" не звільнено від сплати державного мита, а тому суд першої інстанції цілком законно на підставі ст.44, 49 ГПК України стягнув з відповідача державне мито пропорційно розміру задоволених позовних вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

                      Керуючись ст. ст.99, 101, 103,105 ГПК України, суд -

                                              ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтранс", Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, на рішення господарського суду Одеської області від  14 березня 2008 року у справі №8/215-07-6911 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                                   М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                                    В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                         О.О. Журавльов