Постанова

від 19.05.2008 по справі ас17/215-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС17/215-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.08           Справа №АС17/215-08.

За позовом: Державної податкової інспекції в м. Суми      до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметал-Суми»;

                               2) Приватного підприємства «Агровіт»

     про визнання недійсними договорів.

                                                                                            Суддя Коваленко О.В.

       Представники:

Від позивача      Іващенко О.М.

Від відповідачів  1) Макаренко О.М., Каратєєв А.Л.; 2) не з‘явився.

У засіданні брали участь секретар судового засідання Гордієнко Ж.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсними відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України договір поставки №14 від 21.11.2005 р. на суму 24 684 грн. 36 коп., вчиненого протягом листопада-грудня 2005 року відповідачами з моменту вчинення; визнати недійсними відповідно до ст. 207 ГК України господарські зобов‘язання між відповідачами, які виникли з договору поставки №14 від 21.11.2005 р., виконані на протязі листопада-грудня 2005 р., з моменту вчинення; стягнути з другого відповідача в доход держави кошти в розмірі 24 684 грн. 36 коп.., одержані за оспорюваними господарськими зобов‘язаннями відповідно до ст. 208 ГК України, а також стягнути з першого відповідача в доход держави кошти в розмірі 24 684 грн. 36 коп., одержані за оспорюваними господарськими зобов‘язаннями відповідно  до ст. 208 ГК України.

Перший відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що укладений між ним і другим відповідачем договір та зобов‘язання, які виникли на його підставі, відповідали вимогам чинного законодавства і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а на момент здійснення операції по поставці матеріалів та їх оплати ПП «Агровіт» мало статус юридичної особи з необхідним обсягом правоздатності та дієздатності.

Другий відповідач в судове засідання не з‘явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 128 КАС України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Будметал-Суми» зареєстроване виконавчим комітетом Сумської міської ради як юридична особа  17.05.2005 р., перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в м. Суми з 19.05.2005 р. та є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №25782374 від 27.05.2005 р.

Приватне підприємство «Агровіт» зареєстроване відділом реєстрації суб‘єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради як суб‘єкт підприємницької діяльності-юридична особа 17.09.2002 р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію, а також було платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №25769595 від 30.09.2002 р.

Судом встановлено, що 21.11.2005 р. між відповідачами був укладений договір поставки №14, відповідно до умов якого другий відповідач взяв на себе зобов‘язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити матеріали для виконання робіт по асфальтуванню, а саме: бітум дорожний БНД 60/90, асфальтобетон, щебень фракції 40х70 та 20х40, бетон, а також бордюри, а перший відповідач зобов‘язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такі матеріали.

На виконання даного договору були складені видаткові накладні №26-12/1 від 26.12.2005 р. та №23-11 від 23.11.2005 р. щодо відвантаження матеріалів для виконання робіт по асфальтуванню та виписані податкові накладні на суму 20 604 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ 3 434 грн. 06 коп. та 26.12.2005 р. на суму 4 080 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 680 грн. 00 коп., суми податку на додану вартість за якими були включені ПП «Агровіт» до складу податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми за позовом Державної  податкової інспекції в м.Суми до Заволокіна Віталія Львовича, треті особи – приватне підприємство «Агровіт», Алексєєнко Валерій Федорович, про визнання недійсними реєстраційних документів підприємства від 02.10.2007 р. по справі №2-А-235/2007 р. позов задоволено: визнано недійсними: Статут ПП «Агровіт» ; Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб‘єкта підприємницької діяльності-юридичної особи №7451 від 17.09.2002 р. ПП «Агровіт»; Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Агровіт», а також всі фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Агровіт» з 11.05.2004 р.

Крім того, в зазначеній постанові судом встановлено, засновником ПП «Агровіт» згідно установчих документів є громадянин Заволокін Віталій Львович, який з моменту реєстрації та по 20.01.2003 р. виконував обов‘язки директора даного підприємства (рішення засновників №1). Відповідно до рішення засновників №2, громадянин Заволокін В.Л. звільнив себе з посади директора у зв‘язку з частково припиненою діяльністю ПП «Агровіт». Рішенням засновника № б/н від 11.05.2004 р. директором ПП «Агровіт» призначено громадянина Алексєєнко В.Ф. Також, судом встановлено, що всі угоди від імені ПП «Агровіт» укладались особисто Гузенко О.М., а Алексєєнко В.Ф. лише підписував бухгалтерські, податкові та інші фінансові документи, ставив на них печатку. З листопада 2004 р. по грудень 2005 р. Алексєєнко В.Ф. фактично діяльністю підприємства не займався, а тільки підписував надані йому документи, знімав гроші з банківського рахунку та передавав кошти Філіпчуку П.Ю., який завіряв про законність здійснюваних фінансових операцій. Щоп‘ятниці Алексєєнко В.Ф. отримував від громадянина Філіпчака П.Ю. винагороду у вигляді заробітної плати, а всього за місяць 1 000 грн. – 1 200 грн.

Дана постанова набрала чинності 12.10.2007 р. та в апеляційній інстанції не оскаржувалась.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору його сторона – ПП «Агровіт» не мала необхідного обсягу  цивільної дієздатності.

Відповідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам  закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно роз‘яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. №04-5/491 «Про внесення змін і доповнень до роз‘яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних з визнанням угод недійсними» (п.7.1.) у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб‘єкта підприємницької діяльності… укладені таким суб‘єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із ст. 49 ЦК України незалежно від часу їх укладення.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поставки №14 від 21.11.2005 р., укладеному між ПП «Агровіт» та ТОВ «Будметал-Суми» з моменту вчинення, а також господарських зобов‘язань, які виникли з договору поставки №14 від 21.11.2005 р., укладеному між ПП «Агровіт» та ТОВ «Будметал-Суми» підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог, щодо застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Положення ст. ст. 207 та 208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому органи державної податкової служби можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України. Однак вказані санкції не можуть застосовуватись як сам факт несплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів однією із сторін договору. Отже, правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.          

Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом вставлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З моменту порушення ПП «Агровіт» вставлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності пройшло більше року, отже вимоги щодо застосування ст. 208 ГК України взагалі заявлені за межами встановленого строку давності.

Враховуючи все викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПП «Агровіт» в доход держави коштів в розмірі 24 684 грн. 36 коп.., одержаних за оспорюваними господарськими зобов‘язаннями відповідно до ст. 208 ГК України, а також стягнення з ТОВ «Будметал-Суми» в доход держави коштів в розмірі 24 684 грн. 36 коп., одержаних за оспорюваними господарськими зобов‘язаннями відповідно  до ст. 208 ГК України є неправомірними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним договір поставки №14 від 21.11.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметал-Суми» (40003, м.Суми, вул. Тополянська, 18, код 33525293) та Приватним підприємством «Агровіт» (40030, м. Суми, провулок Сумський, буд. №15, код 32024258).

3.          Визнати недійсними господарські зобов‘язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметал-Суми» та Приватним підприємством «Агровіт», які виникли з договору поставки №14 від 21.11.2005 р., виконані на протязі листопада-грудня 2005 р., з моменту вчинення.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга   на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                        О.В. КОВАЛЕНКО