Постанова

від 05.06.2007 по справі 26/506

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 05.06.2007                                                                                          

№ 26/506

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О. 

 За участю представників:

 від позивача - Гавриленко Р.М. (дов. б/н від

16.05.07)

 від відповідача - Перепелиця О.В. (дов. №

107/2007 від 27.02.07),                            Туліголовець А.Л.

(дов. № 007/2007 від 11.01.07)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "ЮВС"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

25.01.2007

 у справі № 26/506 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Приватного

підприємства Виробничо-комерційної фірми "Вистокпромснаб "

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю 

"ЮВС"

 про                                                 

стягнення  22 924,16 грн.

Згідно

із статтею 81-1 ГПК України за заявою відповідача від17.05.2007 здійснюється

фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду м.Києва від25.01.2007 у справі № 26/506 позов задоволено:

підлягає стягненню з ТОВ ”ЮВС” на користь ПП ВКФ ”Востокпромснаб” 19 961,40

грн. основного боргу, 1 746,51 грн. пені, 1 216,25 грн. збитків від інфляції,

229,24 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та

прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, оскільки суд першої

інстанції не достатнім чином дослідив матеріали справи, а саме договір № 214/01

від 30.05.2006 та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права. При

цьому заявник вказує на те, що 30.05.2006 на його адресу надійшло від позивача

два примірники договору поставки товару датовані 30.05.2006 та підписані і

скріплені його печаткою. В той же день відповідно до п. 4 ст. 181 ГК України

він склав протокол розбіжностей, про що зробив відповідну відмітку у договорах,

підписав їх та направив на адресу позивача. Однак, у строки передбачені п. 5

ст. 181 ГК України протокол з боку позивача підписаний не був, у зв'язку з чим,

на думку скаржника, відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України надісланий позивачем

договір вважається неукладеним. Крім того, відповідач зазначає, що

підтвердженням поставки товару не за договором свідчить той факт, що у

видатковій накладній № 060101 від 01.06.2006, складеній та переданій йому

позивачем, зазначено про передачу товару без попереднього замовлення, що на

думку відповідача може свідчити про відсутність підписаного договору між

сторонами. Оскільки договір укладений не був, то і строк виконання зобов'язання

відповідачем по оплаті не встановлений, а тому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК

України позивач повинен був надіслати відповідачу відповідну вимогу, чого

зроблено не було. У зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не мав права

звертатись до суду, оскільки його права не порушені та не оспорюються

відповідачем.

Позивач

надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу в

задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою, а

обставини, на які посилається відповідач не відповідають дійсності та не мають

значення для вирішення спору по суті. При цьому позивач зазначив, що сторони

досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і він є укладеним,

оскільки в дійсності ним 20.06.2006 факсом був отриманий протокол узгодження

розбіжностей, у той же день він його підписав, скріпив печаткою та направив на

адресу відповідача. Цей факт підтверджується копіями договору та протоколу

узгодження розбіжностей, згідно з якими ці документи підписані обома сторонами.

Оригінали мають знаходитись у відповідача, оскільки вони були направлені

позивачем для підпису на адресу відповідача, але назад вони останнім повернуті

не були, лише факсом надісланий підписаний договір та протокол розбіжностей.

Крім того, про укладення договору свідчить той факт, що відповідачем видана

довіреність ОСОБА_1на отримання від позивача цінностей, на підставі якої він

отримав товар згідно з видатковою накладною № РН-060101 від 01.06.2006, тобто

через два дні після укладення договору. Відповідно до роздруківки Харківської

філії ВАТ ”Кредобанк” товар відповідачем частково був оплачений. До подання

позову до суду позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення

заборгованості, але відповіді від останнього не отримав.

При

розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані

пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та

встановлено наступне.

Позивач

подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача

19 961,40 грн. вартості поставленого товару по видатковій накладній № РН-060101

від 01.06.2006 згідно із договором № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006, а

також 1746,51 грн. пені та 1 216,25 грн. збитків від інфляції.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач по

видатковій накладній № РН-060101 від 01.06.2006 отримав напівкільця А2ПРБ-24 в

кількості 8 штук та пара конічна 41/49 в кількості 1 штуки на загальну суму 43

437,60 грн. згідно із договором № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006,

укладеним з протоколом погодження розбіжностей, Однак, відповідач оплату товару

здійснив не повністю, сума заборгованості складає 19 961,40 грн. В

підтвердження своїх вимог позивач надав копії: видаткової накладної № РН-060101

від 01.06.2006, податкової накладної № 62 від 01.06.2006, довіреності серії ЯЛК

№ 153652 від 31.05.2007, договору № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006 та

протоколу погодження розбіжностей від 30.05.2006.

Як

вбачається з матеріалів справи позивач відпустив відповідачу товар по

видатковій накладній № РН-060101 від 01.06.2006 на загальну суму 43 437,60 грн.

Отримання

відповідачем товару від позивача підтверджується підписом довіреної особи

відповідача на зазначеній видатковій накладній та виданою відповідачем, цій

особі, довіреністю на отримання від позивача матеріальних цінностей серії ЯЛК №

153652 від 31.05.2006. Крім того, відповідач не заперечує проти отримання

товару по вказаній видатковій накладній.

Як

вбачається із видаткової накладної № РН-060101 від 01.06.2006 в ній не

міститься посилання на договір № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006, як

підставу відпуску товару.

Позивач

стверджує про те, що відповідач отримав зазначений  товар на умовах договору № 214/01 поставки

товарів від 30.05.2006 і тому зобов'язаний був оплатити його не пізніше 5-ти днів

з моменту поставки товару, тобто не пізніше 07.06.2006, оскільки  відповідно до п. 7.3. вказаного договору

розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку за наступною

схемою: оплата на поточний розрахунковий рахунок позивача (постачальник) не

пізніше 5-ти днів з моменту поставки товару.

Відповідач,

оскаржуючи рішення господарського суду першої інстанції, заперечував факт

укладення договору № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006, оскільки отримавши

30.05.2006 від позивача два підписаних та пропечатаних печаткою примірники

договору № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006 відповідач в той же день

відповідно до п. 4 ст. 181 ГК України склав протокол розбіжностей, зробив

відповідну відмітку у примірниках договору про протокол розбіжностей, а саме:

”підписаний з протоколом узгодження розбіжностей”, підписав договори та

направив на адресу позивача. Зі сторони позивача у строки передбачені п. 5 ст.

181 ГК України підписаний протокол направлений йому не був. Отже, відповідно до

п. 8 ст. 181 ГК України договір № 214/01 

надісланий позивачем вважається неукладеним.

Відповідно

до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд

за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у

повному обсязі.

Згідно

із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення

в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина

1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,

на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми,

господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій

незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення

спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З

метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами

від 23.04.2007 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від

17.05.2007 зобов'язав позивача та відповідача надати оригінал договору поставки

№ 214/01 від 30.05.2006 з усіма додатками, протокол розбіжностей до договору,

протокол погодження розбіжностей (для огляду), належним чином засвідчені копії

зазначених документів в матеріали справи.

Відповідач

витребуваних ухвалами суду документів не надав.

Позивач

на виконання вимог вказаних ухвал надав, зокрема, копію договору № 214/01

поставки товарів від 30.05.2006 та протоколу погодження розбіжностей від

30.05.2006, які він отримав від відповідача 20.06.2006 по факсу № 80444437579.

Відповідно

до п. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до

договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк

вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до

договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились

неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої

сторони.

Однак,

доказів направлення відповідачу договору № 214/01 поставки товарів від

30.05.2006 та підписаного протоколу погодження розбіжностей від 30.05.2006

позивач не надав.

Відповідно

до п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних

умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що

не відбувся).

Таким

чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на час поставки

позивачем відповідачу товару (01.06.2006) договір № 214/01 поставки товарів від

30.05.2006 укладений не був, а тому його умови щодо строку оплати отриманого

відповідачем товару не можуть бути застосовані.

Проте,

як свідчить видаткова накладна № РН-060101 від 01.06.2006 та підтверджують

сторони, відповідач отримав товар на загальну суму 43 437,60 грн. по вказаній

видатковій накладній від позивача.

Відповідно

до п. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного

законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків

може бути настання певної події.

Згідно

із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Отже,

за визначенням договору купівлі-продажу, яке дається у вказаній статті, він

може бути як реальним (продавець передає, а покупець приймає майно), так і

консенсуальним (продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується

прийняти майно).

За

видатковою накладною № РН-060101 від 01.06.2006 позивач передав, а відповідач

прийняв товар, а саме: напівкільця А2ПРБ-24 в кількості 8 штук та пару конічну

41/49 в кількості 1 штуки на загальну суму 43 437,60 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 7

239,60 грн., тобто взаємовідносини сторін підпадають під визначення договору

купівлі-продажу.

Таким

чином, між сторонами відбувся реальний договір купівлі-продажу.

Оскільки

в процесі виконання цього договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу

товар, а саме: напівкільця А2ПРБ-24 в кількості 8 штук та пару конічну 41/79 в

кількості 1 штуки на загальну суму 43 437,60 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 7 239,60

грн. на загальну суму 43 437,60 грн., отримання якого відповідач не заперечує,

то у відповідача настав обов'язок оплати одержаного товару згідно із п. 1 ст.

692 ЦК України.

Згідно

із п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його

прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором

або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як

свідчить виписка з особового рахунку позивача відповідач 21.06.2006 частково

оплатив поставлений йому по видатковій накладній № РН-060101 від 01.06.2006

товар, перерахувавши позивачу 20 196,00 грн.

Крім

того, позивач стверджує, що 24.10.2006 відповідачем за поставлений по

видатковій накладній № РН-060101 від 01.06.2006 товар було перераховано на його

розрахунковий рахунок 3 280,20 грн.

Таким

чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 19 961,40 грн., проти

чого не заперечує відповідач.

Документи,

які б свідчили про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 19 961,40 грн.

в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду

апеляційної скарги.

Згідно

із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог

щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Статтею

265 ГК України передбачений обов'язок постачальника передати товар покупцю в

обумовлені строки та обов'язок покупця прийняти товар та сплатити за нього

певну грошову суму.

Відповідно

до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ст. 530 ЦК України

якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання

якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає

виконанню з настанням цієї події.

Таким

чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача

заборгованості по оплаті поставленого позивачем товару, відповідач оплату не

здійснив не дивлячись на те, що позивач звертався до нього також ще й з

претензією № 1/юр від 01.06.2006, господарський суд першої інстанції

обґрунтовано задовольнив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача

заборгованості в розмірі 19 961,40 грн.

Оскільки

відповідач своєчасно не виконав свого зобов'язання по оплаті отриманого від

позивача товару, то позивач нарахував за несвоєчасне виконання відповідачем

грошового зобов'язання 1 216,25 грн. збитків від інфляції.

Згідно

із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Враховуючи,

що відповідач своєчасно не виконав свого зобов'язання по оплаті отриманого

товару апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з

відповідача 1 216,25 грн. збитків від інфляції обґрунтовано задоволена

господарським судом першої інстанції.

Щодо

вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 746,51 грн. за

неналежне виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, апеляційний

господарський суд зазначає наступне.

Як

встановлено вище договір № 214/01 поставки товарів від 30.05.2006 сторонами

укладений не був.

Відповідно

до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання

вчиняється у письмовій формі.

Отже,

оскільки сторони не уклали в письмовій формі договір купівлі-продажу, в якому б

передбачили сплату відповідачем пені за неналежне виконання зобов'язання, то у

позивача відсутні підстави вимагати від відповідача сплати пені за несвоєчасне

виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Враховуючи

викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що

господарський суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу позивача

щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 746,51 грн. за неналежне

виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Таким

чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд

дійшов висновку про те, що рішення господарського суду першої інстанції від

25.01.2007 підлягає зміні, а позов задоволенню частково.

Відповідно

до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при частковому задоволенні

позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.

Керуючись

ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення

Господарського суду м.Києва від25.01.2007 у справі №26/506 змінити, виклавши

його резолютивну частину в наступній редакції:

”Позовні

вимоги задовольнити частково.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю ”ЮВС” (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 А,

код 21614404) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми

”Востокпромснаб” (м. Харків, вул. Старицького, 15, кв. 103, код 30288910) 19

961,40 грн. основного боргу, 1 216,25 грн. збитків від інфляції, 211,77 грн.

державного мита та 109,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

В

решті позову відмовити.”

Видачу

наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали

справи № 26/506 повернути до Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Губенко Н.М.

 Судді                                                                                         

Барицька  Т.Л.

Ропій  Л.М.