Постанова

від 21.06.2011 по справі б38/132-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "21" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № Б38/132-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Панової І.Ю.,

суддів:

Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року

та  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011року

у справі

№ Б38/132-10 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА-ЛІС"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС"

про

визнання банкрутом

за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю –"Нікопольський завод феросплавів" - представник Переяславська Марія Вікторівна

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2010 року за заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА-ЛІС" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС", за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року (суддя Бондарєв Є.М.) затверджено ліквідаційний баланс, звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС", м. Новомосковськ Дніпропетровської області, ліквідовано юридичну особу, визнано погашеними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА–ЛІС" на суму 259 581, 40 грн., припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Палкіна А.Ю., припинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року у справі № Б38/132-10,  апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у даній справі рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись  на порушення  судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме,  -  положень статей 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скаржник зазначає, що є кредитором боржника на загальну суму 48 093 674, 00 грн., але не мав можливості заявити кредиторські вимоги в процедурі банкрутства тому, що йому не було відомо про перейменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави" в Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС" (боржник у даній справі)

Підприємство боржника не повідомляло, як того вимагає ст. 90 Цивільного кодексу України,  Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" про перейменування, ліквідатор, також , не повідомив всіх кредиторів боржника про порушення  справи про банкрутство, що призвело до порушень майнових прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів".

Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року, а справу передати господарському суду Дніпропетровської області для розгляду.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановою господарського суду від 01.07.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Палкіна Андрія Юрійовича, ліцензія АВ №397204 від 14.07.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2010 року на затвердження до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора про проведену  роботу з додатками № 02-09/10 від 02.09.2010року та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС", м. Новомосковськ.    

Судом першої інстанції встановлено, що боржник за юридичною адресою відсутній, фактична адреса не відома. В підтвердження відсутності керівних органів боржника –юридичної особи за місцезнаходженням кредитором поданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців де вказано, що станом на 10.06.2010 року статус відомостей про юридичну особу боржника  - відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, у зв'язку із чим виявити майно, провести інвентаризацію активів боржника, витребувати бухгалтерську документацію у посадових осіб, неможливо. Здійснити дії з розшуку дебіторів та зі стягнення дебіторської заборгованості також неможливо.

  Як зазначено судом першої інстанції, у результаті ліквідаційної процедури ліквідатором встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Ліс", м.Київ на суму 259 581,40 грн.

Згідно довідок Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Дніпропетровськ №Ц/8348-7 від 02 серпня 2010 року, Новомосковського міського відділу Державного підприємства 2Центр державного земельного кадастру", м. Дніпропетровськ №7036/33/000088 від 09 липня 2010 року, Інспекції Державного технічного нагляду, м. Дніпропетровськ №1855-02-13 від 08 червня 2010 року, комунального підприємства "Новомосковське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область №1169 від 19 липня 2010 року, комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м.Дніпропетровськ № 8261 від 05 серпня 2010 року, Новомосковського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ №14/8РЕР-404 від 09 липня 2010 року, Дніпропетровського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ №14/1РЕР-2382 від 22 липня 2010 року, територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області №04-14/1579 від 19 липня 2010 року за боржником нерухомого майна, автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів не зареєстровано.

Господарський суд в ухвалі про затвердження звіту  встановив, що на запити ліквідатора отримані відповіді державної податкової інспекції у Жовтневому районі, м. Дніпропетровськ, Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі, м. Дніпропетровськ, Новомосковського міськрайонного центру зайнятості, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, Жовтневого районного центру зайнятості, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Новомосковську, Відділення виконавчої дирекції в м. Дніпропетровську Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Жовтневої районної виконавчої дирекції Дніпропетровского обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міського управління юстиції, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, м. Дніпропетровськ, Новомосковської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відсутність заборгованості банкрута.

Листом № 935 від 12 липня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" повідомило, що розрахунковий рахунок №26006101013100, що належав боржнику, закритий.

Надано до суду реєстр вимог кредиторів, який підтверджує визнані грошові вимоги ліквідатором у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що у ліквідаційному балансі, поданому до суду,  ліквідатором відображено активи банкрута на день подачі заяви про порушення справи про банкрутство та пасиви, які виявлені у ліквідаційній процедурі, але фактично майна,  грошових коштів та інших активів, що належить банкруту, не виявлено, у зв’язку із чим, задоволення вимог кредиторів не відбувалось.

Колегія суддів Дніпропетровського  апеляційного господарського  суду повністю погодилась в постанові із висновками суду першої інстанції та вважала, що ліквідатор в повній мірі провів ліквідаційну процедуру, виявив усіх можливих кредиторів, провів відповідні заходи щодо пошуку грошових коштів та майна боржника. Доводи скаржника спростовуються повідомленням Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 07 липня 2010 року, щодо відсутності на виконанні виконавчих документів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС" (т.1 а.с.108).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України,  господарські   суди  розглядають  справи  про  банкрутство  у порядку  провадження,  передбаченому  цим  Кодексом, з урахуванням особливостей,   встановлених   Законом  України  "Про  відновлення платоспроможності    боржника   або   визнання   його   банкрутом".

Пункт 1 ст.5  вказаного Закону визначає, що провадження  у  справах  про  банкрутство  регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частин 1, 2, 5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) в разі, якщо громадянин –підприємець, боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  статтею 52 Закону передбачено особливу процедуру встановлення та повідомлення  всіх відомих ліквідатору кредиторів, до яких,  у першу чергу,  належать контролюючи  органи, у тому числі,  органи  державної  податкової служби, фонди соціального страхування, пенсійний фонд,   тощо,  повідомлення відомих йому кредиторів  ліквідатором здійснюється  у письмовому вигляді.

Ст. 52 Закону не передбачає обов'язку ліквідатора щодо  публікації в офіційних друкованих органах оголошення про визнання боржника банкрутом.

Згідно зі ст. 25 Закону, з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється єдиний державний реєстр (далі –ЄДР), який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та № записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, у ЄДР містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1  ст.18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Пункт 7 ст. 19 вказаного Закону, також, визначає порядок внесення до ЄДР записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.  

Висновки судів попередніх інстанцій, що боржник за юридичною адресою відсутній, а його фактична адреса не відома підтверджуються матеріалами справи.

На підтвердження відсутності керівних органів боржника –юридичної особи за місцезнаходженням у матеріалах справи міститься витяг ( т. 1, а.с. 39-40) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців де вказано, що станом на 10.06.2010року статус відомостей про юридичну особу боржника  - відсутність юридичної особи за місцезнаходження.

Згідно п.2 ст.32 Закону, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи –банкрута.

У зв'язку з наведеним, Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що   попередні судові інстанції вірно та всебічно  встановили, що ліквідатор провів всі необхідні дії у пошуках  майна боржника. Однак, можливість провести інвентаризацію активів боржника, витребувати бухгалтерську документацію у посадових осіб, у ліквідатора була відсутня. Із тих же підстав задоволення вимог кредиторів не відбувалось.

Згідно п.6 ст.31 Закону вимоги не задоволенні за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог  ч. 4 ст. 90 Цивільного кодексу України, у разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Доводи скаржника про необізнаність щодо зміни найменування боржника і як наслідок , порушення його прав, як кредитора не приймаються до уваги, оскільки дії господарського суду та ліквідатора на стадії затвердження ліквідаційного балансу регламентовані статтями 24,  25 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом".

Статтею 24 Закону визначені функції господарського суду у ліквідаційній процедурі, а саме, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.  

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог  статті 25 Закону,  ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема,  такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Проаналізувавши наведені законодавчі акти, суд касаційної інстанції дійшов   висновків, що дії господарського суду та ліквідатора під час проведення ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу  відповідають  вимогам спеціального  Закону.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про  спростування доводів скаржника повідомленням Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 07 липня 2010 року, щодо відсутності на виконанні виконавчих документів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФ ПЛЮС" ( код 33857100) (т.1 а.с.108), оскільки, за відсутності за місцезнаходженням боржника, у ліквідатора відсутня інша  можливість для з'ясування  фактичної наявності кредиторів боржника, окрім   звернення  з запитом  до державного виконавця, доводи заявника касаційної скарги стосуються правової  ситуації, що знаходиться за межами процедури банкрутства,  та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.  

Згідно з  п.6 ст. 40 спеціального  Закону,  провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст.32 цього Закону.   

З огляду на мотиви касаційної скарги та беручи до уваги наведене, викладені у касаційній скарзі доводи , колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  правові  підстави для скасування або зміни ухвали та постанови  відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"  - залишити без задоволення.

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року у справі № Б38/132-10 –залишити без змін.

Головуючий                                                                     І.Ю. Панова

Судді                                                                                  О.В. Білошкап

                                                                                           М.І. Хандурін