Постанова

від 22.05.2008 по справі 31/544

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/544

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 31/544  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Київ ІМКО Інтернешенел"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.02.08

у справі№ 31/544

господарського судум. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Євро Стиль”

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київ ІМКО Інтернешенел"

простягнення 702793,24 грн.

за участю представників від:

позивача не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача Ящук  О.О., Чурікова Т.Ю. (дов. від 06.05.08)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євро Стиль" звернулось до господарського суду міста Києва із вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ ІМКО Інтернешнл"  боргу за неналежне виконання договору підряду № 5-03/М від 16.03.07 в сумі 455201,20 грн. штрафу, 227600,60 грн. збитків від інфляції, 10014,43 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами в сумі  997701 грн. та адвокатських витрат.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.07 позов задоволений частково. З ТОВ "Компанія "Євро Стиль" на користь позивача стягнуто суму основного боргу 455201,20 грн., неустойку в сумі 227600,60 грн., збитки за користування чужими грошовими коштами 1833,28 грн. та збитки від інфляції 10014,43 грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 6918,89 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.08 рішення суду першої інстанції від 06.12.07 залишене без змін, за винятком адвокатських послуг, у стягненні яких відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими актами, ТОВ "Київ ІМКО Інтернешнл"  подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.12.07 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.08, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зроблене посилання на невірне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої та апеляційної інстанції, зокрема, порушені імперативні вимоги статей 538, 854 ЦК України, а тому вимоги по стягненню суми основного боргу є безпідставними. Щодо стягнених штрафних санкцій, то скаржник вважає їх безпідставними всилу приписів статей 611, 614 ЦК України та 536, 230 ГК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, між сторонами був укладений договір підряду за № 5-03/М від 16.03.07. За умовами даного договору ТОВ "Будівельна компанія "Євро Стиль" взяла на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту приміщення ресторану, відповідно до затвердженої проектної документації, по вулиці Велика Житомирська, 2. 5 жовтня 2007 року між сторонами був складений та підписаний протокол розбіжностей, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 455201,20 грн. Тобто розмір заборгованості сторонами узгоджений. Відповідно до вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином та в  строки, встановлені відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за виконані роботи, виходили з того, що сума основного боргу складає 455201,20 грн. та не оспорюється відповідачем. З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновки про стягнення заборгованості по договору за виконані роботи є вірними.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо проведення розрахунку за виконані роботи, а отже належним чином застосовано ст. 625 ЦК України щодо стягнення штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами (які, власне, є 3 % річних, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України) в сумі 1833,28 грн. та інфляційних витрат в сумі 10014,43 грн.

В той же час колегія суддів відмічає, що  позивачем заявлені вимоги про стягнення збитків за користування чужими грошовими коштами в сумі 9977,0 грн., а задоволені вони в розмірі 1833,28 грн. Щодо стягнення решти 8142,73 грн., то суд визнав позовні вимоги в цій частині безпідставними, але в резолютивній частині постанови не відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. Отже, в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, дане питання не вирішене в резолютивній частині судових актів, що є порушенням норм процесуального права та не може залишатись поза увагою суду. Тому дана обставина підлягає усуненню і  колегія суддів вважає за необхідне в цій частині ухвалити рішення про відмову в стягненні збитків за користування чужими грошовими коштами в сумі 8142, 73 грн.

Відповідно до п.5.3.1 договору № 5-03/М від 16.03.07 за невиконання замовником п.3.3 –3.5 він сплачує штраф у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми затриманого  платежу. При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, суди, керуючись приписами статей 549 ЦК України, 551 ЦК України та ч.6 ст. 231 ЦК України, зробили висновок про обґрунтованість стягнення пені в сумі 227600,60 грн. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідальність у розмір 1% за кожен день прострочення від суми затриманого  платежу, за своєю правовою природою є не штрафом (що є одноразовим платежем і не залежить від строків), а пенею (яка має прогресивний характер та залежить від строку прострочення виконання зобов'язання).

Висновок суду першої та апеляційної інстанції про правомірність стягнення неустойки в сумі 227600,60 грн. суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань". За змістом  Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом першої та апеляційної інстанції досліджені обставини щодо суми боргу в повному обсязі, останні не викликають сумніву та підтверджуються актом взаємозвірки, встановлено строк невиконання зобов'язання, а лише  допущена помилка в застосуванні Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" колегія суддів колегія суддів вважає, що судові акти про стягнення пені в сумі 227600,60 грн. підлягають зміні зі стягненням пені у розмірі, що узгоджується із приписами вищезгаданого закону. Таким чином, розмір пені визначається наступним чином: 455201,20 грн. (сума заборгованості)*8,0 (облікова ставка)*2/(100%*365 днів); та становить суму 9977,01 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнення основного боргу, 3% річних та індексу інфляції  є правомірними, а розмір пені підлягає зменшенню, також підлягає ухваленню рішення щодо відмови в стягненні збитків за користування чужими коштами в сумі 8143,73 грн. Водночас законність відмови в стягненні судових витрат на адвоката сторонами не заперечується, а отже колегія суддів судові акти в цій частині не перевіряє.

Твердження в касаційній скарзі про невірне застосування судом норм матеріального права, що регулюють підрядні роботи, колегією суддів визнаються неправомірними, оскільки між сторонами виник спір щодо сплати заборгованості та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, обставини справи оцінені відповідно з їх дійсним значенням, норми матеріального права застосовано вірно.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ ІМКО Інтернешнл" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 06.12.07 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.08 у справі №31/544 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ ІМКО Інтернешнл", юр. адреса: 01025, м. Київ, вул. В.Житомирська,2; факт. адреса: 01054, м. Київ, вул. Гончара, 65 кімн. 103, р/р 26008004616001 в АТ "Укрінбанк" в м. Києві, МФО 300142, код. ЄДРПОУ 21637233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євро Стиль" (юр. адреса: 04074, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 4; факт. адреса: 03035. м. Київ, вул. Урицького, 37-А. к. 147, код ЄДРПОУ 33544282, р/р 26004038742700 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) 455201,20 грн. основного боргу,

9977,01 грн. пені, 1833,28 грн. –3% річних, 10014,43 грн.  інфляційних втрат, 6946,50 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на сплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити."

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко