Постанова

від 24.01.2008 по справі 25/412

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 24.01.2008                                                                                          

№ 25/412

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

08.11.2007

 у справі № 25/412  

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                 

стягнення 17898,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від

08.11.2007р. у справі № 25/412 відмовлено в задоволені позову Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_2  про

стягнення 17 898,32 грн.

Не

погоджуючись  з рішенням суду першої

інстанції,  позивач звернувся з

апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись

на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального

права, просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення,

яким  задовольнити позовні вимоги

повністю.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини його

неявки.

Колегія

суддів керуючись ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за

наявними в ній матеріалами.

Розглянувши

справу за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України,

суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення, в зв'язку з

наступних підстав.

Як

встановлено матеріалами справи, 13.05.2006 року між сторонами було укладено

договір поставки №001, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався

поставляти відповідачу товар (брюки чоловічі в асортименті) в порядку та

кількості, вказаним в заявці відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та

оплатити поставлений товар.

На

виконання умов договору, позивач, згідно накладної  № 001 від. 13.05.2006р. поставив відповідачу

276 чоловічих брюк в асортименті, на загальну суму 13 513,80 грн.

Пунктом

3.3 договору встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом

чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Однак,

відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Відмовляючи

в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано

доказів того, що товар, вказаний в накладній №001 від 13.05.2006р., є товаром,

отриманим відповідачем на виконання умов договору поставки №001, не надано

суду  письмової заявки на товар

відповідно до п. 2.2 договору  та

специфікації.

Проте,

колегія суддів вважає, що такий висновок не ґрунтується на вимогах чинного

законодавства та суперечить фактичним обставинам справи.

Так,

відповідач в відзиві на позовну заяву зазначив, що на виконання умов договору

поставки № 001 від 13.05.2006р. позивачем було поставлено на його адресу у м.

Одесі 276 пар чоловічих брюк, на загальну суму 13 513,80 грн., отримання яких

було оформлено відповідною накладною № 001 від 13.05.2006р. Крім того зазначив,

що відмовляється від виконання умов договору та вважає його розірваним,

оскільки позивач не виконав своїх зобов'язань за договором, не засвідчив

належним чином якість товару та відмовився його забирати.

Таким

чином, відповідач визнав, що товар, вказаний в накладній №001 від 13.05.2006р.,

є товаром, отриманим відповідачем на виконання умов договору поставки №001.

Згідно

п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно

ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між

суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими

суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є

господарсько - договірними зобов'язаннями.

Виходячи

з наведеного, колегія суддів вбачає наявність правових відносин між сторонами.

Згідно

п. 18 Положення про поставки товарів народного споживання (затверджене постановою

Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. № 888) договори укладаються шляхом

складання єдиного документу, що підписується сторонами або шляхом прийняття

постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути

встановлені також шляхом обміні листами, телеграмами, телетайпограмами,

телефонограмами та радіограмами.

Відповідно

п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (п.

7 ст. 193 ГК України).

Статтею

224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської

діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні

інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою

стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які

управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або

додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом

10.5. договору поставки № 001 від 13 травня 2006 р. встановлено, що по всім

іншим питанням, які не врегульовані даним договором, сторони керуються діючим

законодавством.

Так,

згідно п. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення

ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через

неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням

зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог,

встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно

п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань

встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою

Національного банка України, за увесь час користування чужими коштами, якщо

інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно

ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити товар після його

прийняття в строк, встановлений договором, і оплата ціни повинна бути повною за

винятком випадків, коли в договорі купівлі-продажу передбачена розстрочка

платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати його

оплати і виплати відсотків за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст.

692 ЦК України).

Згідно

наданого розрахунку, що міститься в матеріалах справи, сума основного боргу

відповідача за договором поставки № 001 від 13 травня 2006 року становить

13513,80 грн. по курсу Національного банку України станом на 27 травня 2006,

штрафні санкції, станом на 2 липня 2007 р. становлять 4384,52 грн.

За

наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського

суду м. Києва від 08.11.2007 підлягає скасуванню, а  позов слід задовольнити.

На

підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського

процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 - задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва

від 08.11.2007р. у справі № 25/412 скасувати.

3.          Позов задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 13 513,80 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот

тринадцять) грн. 80 коп. основного боргу, 4 384,52 грн. - штрафних санкцій,

178,98 грн. - судових витрат пов'язаних зі сплатою  державного мита за подачу позову, 89,49 грн.

- державного мита сплаченого при подачі апеляційної скарги, 118грн. - витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

5.          Матеріали справи № 25/412 повернути,

доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 29.01.08 (відправлено)