Рішення

від 25.09.2006 по справі 342/20-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

342/20-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" вересня 2006 р.                                                                              Справа № 342/20-06

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Трейд”, м. Київ

доПриватного підприємства „Спіріт Стиль-2004”, м. Бориспіль

про стягнення 15033,24грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаВєніков О.Д., довіреність від 31.07.2006р. №4

від відповідачане з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Трейд”, м Київ (надалі - позивач) до Приватного підприємства „Спіріт Стиль-2004”, м. Бориспіль (надалі - відповідач) про стягнення 15033,24грн., з яких 10578,90грн. основного боргу, 1302,38грн. пені, 446,60грн. інфляційних, 205,36грн. 3% річних, 2500грн. відшкодування витрат на оплату юридичних послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2006р. розгляд справи було призначено на 11.09.2006р. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 11.09.2006р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 10578,90грн. основної заборгованості, зменшений розмір пені –1001,19грн., 446,60грн. –інфляційних втрат, 205,36грн. – 3%річних, а також 2500грн. витрат на адвоката, які відносить до судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №т-5/4 від 16.12.2004р. щодо розрахунку за отриманий товар.

Представник відповідача в судові засідання 11.09.2006р. та 25.09.2006р. не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 21.08.2006р., 11.09.2006р., відзиву та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав. Тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-трейд” (постачальник) та приватним підприємством „Спіріт Стиль-2004” (покупець) було укладено договір №т-5/4 від 16.12.2004р. (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник передає у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити по встановленій ціні (п.1.1.). Згідно з п.2.1. Договору, загальна сума договору складає загальну вартість видаткових накладних.

На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 12578,90грн., що підтверджується видатковими накладними №0-034410 від 05.12.2005р. та №0-035267 від 09.12.2005р.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.5. Договору, оплата проводиться покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту передачі товару на складі постачальника, (або__% попередня оплата за виставленими рахунками-фактурами), проте у будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити товар не пізніше останнього числа поточного місяця.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 2000,00грн, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачам рахується заборгованість на загальну суму 10578,90грн.

Крім того, позивачем були направлені відповідачу претензії №308 від 28.03.2006р., №329 від 05.05.2006р., №339 від 23.05.2006р. з вимогою сплати боргу, які були залишені останнім без розгляду.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання без поважних причин не з'явився, жодних доказів повного (часткового) погашення заборгованості по оплаті товару не надав.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10578,90грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з п. 5.1. Договору, у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

За уточненим розрахунком позивача сума пені за договором становить 1001,19грн.

Проте, із зазначеними розміром пені суд погодитись не може з огляду на наступне.

При розрахунку пені на заборгованість по видатковій накладній №0-035267 від 09.12.2005р. позивачем було застосовано подвійну облікову ставку НБУ 9,5% (розрахунковий період з 16.12.2005р. по 16.06.2006р.), у той час, як з 10.06.2006р. облікова ставка НБУ становить 8,5% (Лист НБУ від 06.06.2006р. №14-011/1373-6039). Крім того, з урахуванням положень пункту 2.5. Договору, яким передбачено обов'язок покупця у будь-якому випадку розрахуватись за отриманий товар не пізніше останнього числа поточного місяця, нарахування пені за прострочення платежу по накладних від 05.12.05р. та 09.12.05р. необхідно здійснювати з 01.01.06р., в той час як позивачем здійснено нарахування пені по видатковій накладній від 05.12.05р. –з 11.12.05р., а по видатковій накладній від 09.12.05р. –з 16.12.05р.

За перерахунком суду розмір пені складає 989,49грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1001,19грн. пені підлягають задоволенню частково в розмірі 989,49грн., оскільки в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 446,60грн.,трьох відсотків річних –205,36грн.

Проте, із зазначеними розміром інфляційних та річних суд погодитись не може з огляду на наступне.

Позивачем нараховано інфляційні в розмірі 446,60грн. на суму основного боргу 10578,90грн. за січень 2006р. при індексі інфляції 101,2% та лютий 2006р. при індексі інфляції 101,8%, проте за розрахунком суду інфляційні нарахування за цей період на зазначену суму основного боргу дорівнюють 319,65грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних за прострочення платежу, їх нарахування здійснено по видатковій накладній від 05.12.05р. –з 11.12.05р. за 240 днів, а по видатковій накладній від 09.12.05р. –з 16.12.05р. за 235 днів, в той час як нарахування річних, з урахуванням положень п.2.5. Договору, необхідно здійснювати з 01.01.2006р.

За перерахунком суду розмір річних складає 190,42грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 446,60грн. інфляційних втрат та 205,36грн. – 3% підлягають задоволенню частково в розмірі 190,42грн. –три відсотки річних та 319,65грн. –інфляційні втрати, оскільки в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2500грн. витрат по оплаті юридичних послуг, які, на думку позивача є витратами на адвоката та  відносяться до судових витрат.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру" Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає  відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка представляла інтереси позивача в суді адвокатом не являється, крім того, позивач звернувся саме до юридичної компанії, з якою було укладено Договір про надання юридичних послуг №7 від 01.08.2006р., і саме на рахунок цієї юридичної компанії –ТОВ „Юридична компанія ”Реаліс” було перераховано позивачем 2500грн. платіжним дорученням №300 від 10.08.06р. за надання юридичних послуг, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача в частині покладення на відповідача  витрат на адвоката в розмірі 2500грн.задоволенню не підлягають.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.  Позовні вимоги  задовольнити частково в розмірі 12078,46грн.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Спіріт Стиль-2004” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14, код ЄДРПОУ 33094792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Трейд” (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, код ЄДРПОУ 31033099) 10578,90грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят вісім грн. 90коп.) основної заборгованості, 989,49грн. (дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 49коп.) пені, 319,65грн. (триста дев'ятнадцять грн. 65коп.) інфляційних втрат, 190,42грн. (сто дев'яносто грн. 42коп.)  –3% річних та судові витрати: 94,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 120,78 грн. державного мита.

3. В частині стягнення 7,78грн. пені, 14,94грн. трьох відсотків річних, 126,95грн. інфляційних та 2500грн. витрат на адвоката відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.