Постанова

від 07.05.2008 по справі 16/223-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/223-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" травня 2008 р.                                                            Справа №16/223-НА

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ 2 Т”, м. Славута  

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції,  м. Славута

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001542301/0 від  30.11.2006 р. та                  № 0001542301/2 від 12.03.2007 р.

Суддя   В. В. Магера                                                         Секретар судового засідання Світко С.В.

Представники:

Від позивача  -  Куцаренко В.С. –представник за довір.  від 18.04.2007 р.

                            Алексійчук О.Г. - представник за довір.  від 18.04.2008 р.

Від відповідача -  Федоришин Р.М. - представник за довір. № 800/10/10-017 від 22.01.08 р.

                               Гловацький В.В. - представник за довір. № 6908/10/10-017 від 06.05.08 р.

У судовому  засіданні  згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено  вступну  і  резолютивну частини постанови.  

Ухвалою суду від 02.04.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання по справі на 19.04.2007 р. Ухвалою суду від 19.04.2007 р. судовий розгляд справи призначено на 07.05.2007 р. Ухвалою суду від 07.05.2007 р. по справі призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 15.04.2008 р. провадження у справі поновлено, судовий розгляд справи призначено на 07.05.2008 р., про що сторони повідомлені належним чином.

Суть спору: Позивач у позовній заяві просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ № 0001542301/0 від 30.11.2006 р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007 р.

При цьому позивач у позовній заяві, його представники в судових засіданнях  зазначають, що на підставі акту перевірки № 1411/23/31259079 від 17.11.2006 р. Славутською ОДПІ (надалі Відповідач) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та 12.03.2007р. було прийнято повторно аналогічне податкове повідомлення-рішення за № 0001542301/2. Цим рішенням ТОВ „СВ 2 Т” (надалі Позивач) визначено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 138 641,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001542301/0 від 30.11.2006р. та повідомлення-рішення № 0001542301/212.03.2007р. від 12.03.2007р. не відповідають вимогам чинного законодавства.

Основним видом діяльності ТОВ „СВ 2 Т” є реалізація кузовів до легкових автомобілів на території України, які закуповуються за кордоном.

Відповідно до п.4.3. Закону України “Про податок на додану вартість” при ввезенні кузовів на митну територію України Позивачем сплачено ПДВ від суми митної вартості, яка зазначена у ввізній митній декларації. Сума сплаченого ПДВ на підставі митної декларації була відображена в декларації по ПДВ в складі податкового кредиту.

В серпні 2006 р. Позивачем подано розрахунок бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 р. в сумі 74 475 грн. та у вересні 2006 р. - за серпень 2006 р. в сумі 91 002 грн.

В акті перевірки від 17.11.2006 р. зазначено, що встановлена підприємством база оподаткування при послідуючому продажу товару, нижча ніж задекларована митна вартість імпортованого товару.

На противагу цьому, п.4.1. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначається база оподаткування з поставки товарів.

Вказана норма Закону України “Про податок на додану вартість” Позивачем дотримана в повному обсязі, база оподаткування визначена виходячи з договірної вартості, яка відповідає звичайній ціні. Реалізація кузовів здійснювалась по договірній вартості на підставі договорів укладених з фізичними особами. Договірна вартість підтверджена біржовими угодами (вісімдесят відсотків товару реалізовано через товарну біржу). Договірна вартість складається із первісної вартості та націнки, на яку нараховується податок на додану вартість. Ст.9 П(С)БО 9 “Запаси” визначено: “Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків: суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству: транспортно-заготівельні витрати: інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати.”

Крім того, при формуванні первісної вартості імпортованих товарів Позивачем чітко розмежовано фактурну і митну вартість, які відображено у вантажній митній декларації .

Відповідно до п.1.7 Інструкції № 307 “Про порядок заповнення вантажної митної декларації” від 09.07.1997р. фактурна вартість (договірна, контрактна) - вартість товарів, яка фактично сплачена або підлягає сплаті чи повинна компенсуватись зустрічними поставками товарів і вказуватися в рахунку-фактурі відповідно до умов зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу або міни.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість -  ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари і визначена методами, установленими Митним кодексом України та використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів і ведення митної статистики (п.1.7 Інструкції № 307 “Про порядок заповнення вантажної митної декларації” від 09.07.1997р.).

Позивачем сформовано первісну вартість кузовів у повній відповідності до чинного законодавства, а саме: товар оприбуткований по фактурній вартості, до вартості товару включено ввізне мито, митний збір та транспортні витрати.

Ст.1 п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено поняття звичайної ціни.

В п.1.20 чітко визначено, що є звичайною ціною і не сказано, що митна вартість ідентична звичайній ціні.

З урахуванням викладеного вище звичайна ціна і митна вартість - поняття нетотожні.

Таким чином, висновки ДПІ про порушення Позивачем ст.4 п.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими.

В розділі 3 п.3.1.1. акту від 17.11.2006 р. вказано, що підчас перевірки не були надані митні декларації, податкові декларації за липень, серпень, вересень 2006 р. Дане зауваження суперечить переліку використаних документів при перевірці, що наведено в розділі 2 п.2.9 акту.

Донарахування податкових зобов'язань податковим органом в результаті визначення ним звичайних цін було здійснено за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (п.п.1.20.10 Закону України “Про прибуток”).

В ст.4 п. 4.3 п.п.4.3.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказано: “Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків...”

Дія методики відмінена, відсутність її також підтверджується листом ДПА від 28.04.2005 р. за№4146/Х/17-115.

Крім цього, в ст.4.3 Закону № 2181 міститься перелік випадків, коли застосовуються непрямі методи визначення податкових зобов'язань контролюючими органами, а саме: це ухилення платника податку від надання відомостей, передбачених законодавством; відсутність податкового обліку на підприємстві; не підтвердження розрахунків наданих в деклараціях наявними документами первинного обліку. Вказані порушення в акті перевірки № 1411/23/31259079 від 17.11.2006 р. не зафіксовані. Згідно п.4.3.4 цього ж Закону визначено: “Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється”. В судовому засіданні 07.05.2008 р. позивачем подано заяву про розподіл судових витрат відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням проведеної експертизи. Дана заява відповідає вимогам КАС України, тому судом приймається.

Відповідач у запереченні проти позову, його повноважні представники в судових засіданнях проти позовних вимог заперечують з наступних підстав: ТОВ „СВ 2Т” в перевіряємому періоді а саме з вересня 2005 р. по вересень 2006 р. включно імпортувало на митну територію України кузови до легкових автомобілів згідно контрактів.

На момент митного оформлення кузовів до легкових автомобілів, на зазначений товар підприємством заявлялись митні ціни, які перевищували ціни поставки зазначені в фактурах. При розмитненні кузовів до легкових автомобілів ТОВ „СВ 2Т” сплачувало митним органам податок на додану вартість із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажно-митної декларації.

ТОВ „СВ 2 Т” само визначило вартість товарів при декларування імпортованих товарів-кузовів до легкових автомобілів. Вказана в ВМД ціна кузова до легкового автомобілю є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару, а саме кузовів до легкових автомобілів.

На підставі вказаного в акті перевірки вказано на те, що позивачем в порушення п.4.1 ст. 4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податковому кредиту за серпень 2006 р. в сумі 47 639 грн., за вересень 2006 р. на суму 91 002   грн.

На підставі даного акту Славутською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення яким позивачу на 138 641 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування для ТОВ “СВ 2Т” стали наступні обґрунтування, а саме Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону, операції з ввезення  товарів (супутніх послуг)  у  митному  режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування ПДВ.

Базою оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, відповідно до п.4.3 ст.4 Закону, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів, згідно з п.п.7.3.6 п. 7.3 ст.7 зазначеного Закону, є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Таким чином, на дату подання митної декларації митному органу визначається база оподаткування ПДВ та виходячи із визначеної бази оподаткування нараховується відповідна сума податкових зобов'язань.

Згідно п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях визначена згідно з п.п.7.3.6 ст.7 Закону.

Із системного аналізу Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що в результаті господарської діяльності постійно має створюватись додаткова вартість. Враховуючи, що необхідною передумовою формування податкового кредиту є наявність податкових зобов'язань, податкові зобов'язання, які виникли при реалізації кузовів легкових автомобілів, не можуть бути нижчими за податковий кредит, сформований при їх купівлі (імпорті).

Твердження позивача, про не встановлення Славутською ОДПІ звичайної ціни є необґрунтованим, адже першочергове визначення бази оподаткування здійснене саме ТОВ "СВ 2 Т" при декларуванні імпортованих товарів. Вказана ціна товарів є початковою ціною-визначеною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару, адже це як було зазначено вище, суперечитиме сутності та механізму справляння податку на додану вартість. Крім того, Славутській ОДПІ вважаємо не було жодної необхідності визначати звичайну ціну імпортованого товару, адже це було зроблено самим Позивачем. Інспекцією лише констатувався факт необґрунтованого зменшення вартості імпортованого товару задекларованого позивачем з метою оподаткування на митній території України, та відповідно збільшили податкові зобов'язання на різницю необґрунтовано заниженої бази оподаткування при продажу цих товарів.

Таким чином, здійснивши продаж попередньо ввезених товарів за ціною нижчою вартості товарів визначеної з цілю оподаткування на території України, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 р. в сумі 47639 грн., за вересень 2006 р. на суму 91002 грн., що і відображено в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на застосування непрямих методів, оскільки ст.259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу. Згідно зі ст.260 та 264 митну вартість заявляє декларант , а заявлена декларантом

митна вартість і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Тобто декларант самостійно підтверджує ціну товару .

Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджено постановою КМУ від 28.08.2003 р. № 1375, митна вартість товарів обчислюється відповідно до Митного кодексу України на момент перетинання товарами митного кордону України ї заявляється (декларується) митному органу з урахуванням цього порядку.

Відповідно до інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.1997 р. № 307, зареєстрованим в Мінюсті України 24.09.1997 р. № 443/2247, митна вартість товару зазначається у графі 45 „Митна вартість” у валюті України.

Законом України „Про єдиний митний тариф” визначено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості - тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Враховуючи викладене, відповідач просить у позові ТОВ “СВ 2 Т” відмовити повністю. Дана позиція відповідача відображена також в додаткових запереченнях проти позову, які подані до суду, з врахуванням проведеної експертизи. В додаткових запереченнях відповідач посилається на те, що висновок експертизи не повинен братися судом до уваги, оскільки він сам суперечить вимогам чинного законодавства, а для вирішення спору взагалі не потрібно проводити експертизу, оскільки спірні питання носять суто правовий характер. Аналогічна позиція відповідачем викладена і в додаткових  запереченнях проти позову, в яких крім того він не погоджується з висновками проведеної експертизи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників  сторін,  з'ясувавши  фактичні  обставини, на  яких  ґрунтується позовна  вимога  і  заперечення проти позову, дослідивши докази,  встановлено     наступне:

        Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ 2 Т”, м. Славута  зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа (код ЄДРПОУ 31259079), що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 0022.

         На підставі наказів начальника Славутської ОДПІ № 141 від 06.11.2006р. та № 149 від 09.11.2006р. про проведення виїзної позапланової документальної перевірки, відповідно до направлень № 325/10/23-118 від 06.11.2006р. та № 332/10/23-118 працівниками  Славутської ОДПІ проведено перевірку правомірності заявленого ТОВ „СВ  2 Т” бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень-вересень 2006р.

        За наслідками проведеної перевірки 17.11.2006р. складено акт №  1411/23/31259079 про результати виїзної позапланової документальної перевірки правомірності суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-вересень 2006р. ТОВ „СВ 2Т”. В даному акті зазначено, що на порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями ТОВ „СВ 2 Т” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2006р. на суму 47 639,00 грн., за вересень 2006р. на суму 91 002,00 грн.

         На підставі акту перевірки Славутською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001542301/0 від 30.11.2006р., яким ТОВ „СВ 2 Т” зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 138 641,00 грн.

         Позивач в порядку адміністративного оскарження подав скаргу Начальнику Славутської ОДПІ на податкове повідомлення-рішення №0001542301/0 від 30.11.2006р. За наслідками розгляду скарги 31.01.2007р. прийнято рішення № 1290/10/23-128 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу –без задоволення, в зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0001542301/2 від 12.03.2007р., яким  ТОВ „СВ 2 Т” зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 138 641,00 грн.

         31.07.2006р. між ТОВ „СВ 2 Т” та Торлопом С.М. укладено договір купівлі-продажу товарів № 174. 09.08.2006р. між тими ж сторонами укладено біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу. 08.08.2006р. Між ТОВ „СВ 2 Т” та Кравчук С.А. укладено договір купівлі-продажу № 177. 11.08.2006р. між тими ж сторонами укладено біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу. 10.08.2006р. між ТОВ „СВ 2 Т” та Яковенко О.С. укладено договір купівлі-продажу товарів № 182. 11.08.2006р. між тими ж сторонами укладено біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу. Згідно вказаних договорів продавець передав у власність покупцям, а покупці прийняли та оплатили кузови до легкових автомобілів. Здійснення вказаних операцій також підтверджується вантажними митними деклараціями типу ІМ  40 та фактурами.

          Ухвалою суду від 07.05.2007р. провадження у справі зупинено та призначено по справі судово-економічну (бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експертизи поставлені наступні питання:

Чи підтверджується документально і нормативно висновки Славутської ОДПІ, м. Славута викладені в акті перевірки № 1411/23/31259079  від 17.11.2006 р. щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 р. на суму 47 639 грн., за вересень 2006 р. на суму           91 002 грн.?   

Чи підтверджується документально зазначене в акті Славутської ОДПІ від 17.11.2006 р. № 1411/23/31259079 заниження бази оподаткування ПДВ при реалізації автомобільних кузовів ТОВ “СВ 2Т” в липні-серпні 2006 р.?

Чи можна вважати базу оподаткування ПДВ при реалізації автомобільних кузовів ТОВ “СВ 2Т” в липні-серпні 2006 р. заниженою на підставі її невідповідності митній вартості, як зазначено в абз.4 п.3.1.1 акту Славутської ОДПІ від 17.11.2006 р. № 1411/23/31259079?

         Чи можна визначити непрямим методом звичайну ціну, як базу оподаткування ПДВ при реалізації товарів на митній території України, виходячи з відмінності митної вартості та продажної?

           Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 15407/15408, який складено 10.04.2008р.:

            По першому питанню:

            Встановлені за висновками Славутської ОДПІ, м. Славута, зазначеними в акті перевірки № 1411/23/31259079 від 17.11.2006р., завищення ТОВ „СВ 2 Т” заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006р. на суму 47 639,00 грн. та за вересень 2006р. на суму 91002,00 грн., нормативно і документально не підтверджуються.

            По другому питанню:

            Зазначене в акті перевірки Славутської ОДПІ, м. Славута № 1411/23/31259079 від 17.11.2006р., заниження бази оподаткування ПДВ при реалізації кузовів до легкових автомобілів ТОВ „СВ 2 Т”, м. Славута, липні-серпні 2006р., нормативно і документально не підтверджується.

            По третьому питанню:

            База оподаткування ПДВ при реалізації кузовів до легкових автомобілів ТОВ „СВ 2 Т”, м. Славута, липні-серпні 2006р. щодо невідповідності митній вартості, як зазначено в абз. 4 п. 3.1.1 акті Славутської ОДПІ № 1411/23/31259079 від 17.11.2006р., нормативно і документально не підтверджується.

            По четвертому питанню:

            Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами не затверджена нормами чинного законодавства України, тому відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань з ПДВ за непрямими методами, в тому числі визначення за непрямими методами звичайної ціни, як бази оподаткування ПДВ при реалізації товарів на митній території України, виходячи з відмінності митної та продажної вартостей.

           Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч вимогам діючого законодавства України позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

         Досліджуючи надані сторонами  докази, аналізуючи наведені  міркування  та  заперечення, оцінюючи  їх  в  сукупності, судом  враховується  наступне:

         Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

          Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час проведення перевірки)  база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи  з  їх  договірної  (контрактної)  вартості, визначеної  за вільними цінами,  але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням    акцизного    збору,    ввізного     мита,     інших  загальнодержавних  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів), згідно із законами України з  питань  оподаткування  (за  винятком податку на додану вартість,  а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається  до  ціни  товарів  (послуг)).  До  складу  договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,  вартість матеріальних  і  нематеріальних  активів,  що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку  третю  особу  в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками  податку,  базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження,  розвантаження,  перевантаження  та  страхування  до пункту  перетину  митного  кордону  України,  сплати  брокерських, агентських,  комісійних  та  інших  видів  винагород, пов'язаних з ввезенням  (пересиланням)  таких  товарів,  плати  за використання об'єктів  інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних  зборів,  ввізного  мита,  а також інших податків, зборів (обов'язкових  платежів),  за винятком податку на додану вартість, що  включаються  у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в  українські  гривні  за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в  якому  товар (товарна партія) вперше  підпадає під режим митного контролю  відповідно  до  митного  законодавства.

          Згідно з Інструкцією №307 „Про порядок заповнення вантажної митної декларації” від 09.07.1997р. фактурна вартість - ціна  товарів,  які  переміщуються  через митний     кордон    України,    зазначена    в    рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

          Відповідно до ст.259 Митного кодексу України  митною вартістю  товарів,  які  переміщуються  через   митний кордон України,  є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за  ці  товари,  обчислена  відповідно  до  положень  цього Кодексу.

          Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем,  включаючи  суму  нарахованих  (сплачених)   процентів, вартість  іноземної  валюти,  яка  може  бути  отримана  у разі їх продажу особам,  які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. У разі коли ціни внутрішньої реалізації підлягають державному регулюванню  згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. У разі  коли продаж (відчуження) товарів (валютних цінностей) здійснюється  у  примусовому  порядку  згідно  із  законодавством, звичайною вважається ціна, фактично отримана при такому продажі.  Звичайна процентна  ставка   за   депозит   -   ставка,   яка визначається   за   методикою,  встановленою  Національним  банком України. Якщо податкові органи за   результатами   документальних перевірок  мають  підстави  для   висновків   щодо   правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку,  ці органи мають право звернутися із запитом,  а платник  податку  зобов'язаний  за таким запитом надати обгрунтування рівня таких цін.

       Відповідно до п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному   значенні   суми,   розрахованої   згідно  з п.п.7.7.1  цього  пункту,  така   сума   підлягає   сплаті (перерахуванню)  до  бюджету  у  строки,  встановлені  законом для відповідного податкового періоду.  При від'ємному   значенні   суми,   розрахованої   згідно   з п.п.7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього  податку,  що  виник  за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону),  а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

  Підпунктом 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що для  операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України –дата сплати  податку  по  податкових  зобов'язаннях згідно з п.п.7.3.6  цієї  статті.

       Згідно п.п.7.3.6 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою  виникнення податкових зобов'язань при  імпорті товарів є дата подання митної декларації  із  зазначенням   у  ній суми  податку,  що  підлягає  сплаті.  Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату  робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує  факт  виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від  того,  яка  з  подій  відбулася першою.

       Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” від 03.12.1990 р. в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне регулювання цін і тарифів.

       Ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення” визначено, що державні  фіксовані  та    регульовані    ціни    і    тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на загальний рівень і динаміку цін, на товари  і  послуги,  що  мають вирішальне соціальне значення, а  також  на  продукцію,  товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах,    що займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку.

        Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача  проти позову та висновку судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, оскільки експертиза проведена профільною  науково-дослідною установою держави, при її проведені були використані матеріали справи та документи первинного бухгалтерського обліку підприємства. Заперечення відповідача проти позову не узгоджуються з вимогами чинного законодавства та спростовуються висновком експертного дослідження у справі.  

         З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем правомірно, обґрунтовані та підтверджені належними доказами, в тому числі висновком судово-економічної експертизи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем судовий збір (згідно платіжного доручення №38 від 28.03.2007 р. в сумі 3,40 грн.), витрати на проведення судової експертизи (згідно платіжного доручення № 2 від 07.04.2008 р. в сумі  3 948,00 грн.)  присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД-

ПОСТАНОВИВ:

     Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ 2 Т”, м. Славута до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції,  м. Славута про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001542301/0 від 30.11.2006 р. та № 0001542301/2 від 12.03.2007 р. задовольнити.

       Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001542301/0 від  30.11.2006 р. та                  № 0001542301/2 від 12.03.2007 р. прийняті Славутською ОДПІ, якими позивачу визначено суму завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за серпень 2006 р. в сумі 47 639 грн., за вересень 2006 р. -  в сумі 91 002 грн., а всього на загальну суму 138 641 грн.

         Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ 2 Т”, м. Славута ( вул. Привокзальна, 88, код ЄДРПОУ 31259079, відомості про банківські рахунки відсутні), 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору та 3 948,00 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень 00 коп.) відшкодування витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова   оформлена  і  підписана   14.05.2008 р. (9-11.05.2008 р. вихідні дні)

Суддя                                                                      В.В. Магера

Віддрук.  прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.