Рішення

від 02.06.2008 по справі 8/365-07(18/136-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/365-07(18/136-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.08р.

Справа № 8/365-07(18/136-07)

За позовом          Відкритого акціонерного товариства бурова компанія "Букрос" (м. Полтава)

до                  Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі філії банку "Полтавське головне регіональне управління" (м. Полтава)

про                     визнання недійсними договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Сміхнов С.В. –представник (дов. № 1 від 24.04.08 р.)

від відповідача:          Халаім А.В. –юрисконсульт (дов. № 3826П-П від 01.09.05 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання недійсним договору застави № 359вл від 19.09.03 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаний договір застави не відповідає вимогам законодавства, оскільки заставлене майно є нерухомим, а тому відповідно до ч. 1 ст. 577 ЦК України спірний договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, що фактично не було виконано сторонами, і тому даний договір згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що заставлене майно не є нерухомим, а тому нотаріального посвідчення спірний договір не вимагає. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 21.08.07 р. справу було прийнято до розгляду суддею Дубініним І.Ю.

Ухвалою господарського суду від 02.10.07 р. провадження у справі було зупинене.

Ухвалою господарського суду від 28.02.08 р. провадження у справі було поновлене.

Ухвалою голови господарського суду від 13.03.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 19.04.08 р. включно.

Ухвалою господарського суду від 17.04.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 31.05.08 р. включно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

19.09.03 р. між сторонами було укладено договір застави майна № 359вл (в забезпечення повернення наданого за кредитним договором № 359вл від 19.09.03 р. кредиту на суму 1000000 грн.).

Згідно умов договору застави № 359вл, позивач передав в заставу відповідачеві обладнання заставною вартістю 2 192 975,72 грн., відповідно до переліку, викладеному у Додатку № 1 до договору застави.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Статтею 13 Закону України "Про заставу" передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Крім того, пунктом 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 7 лютого 2002 р. № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди не пов'язані фундаментом із землею.

У Класифікаторі державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 461 від 15.03.06 р. визначено, що нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (будівлі, споруди). Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.07 р. по справі № 18/136-07 було встановлено, що місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів, що обладнання, передане позивачем в заставу (агрегати, вагони, вишки бурові, сані тощо) відноситься до нерухомого майна, а тому нотаріальне посвідчення спірного договору застави згідно чинного законодавства України, не є обов'язковим. З таким висновком, колегія суддів Вищого господарського суду України не погодилась з огляду на те, що господарським судом не з'ясовано обставин, встановлення яких вимагало правильного вирішення спору. У зв'язку з цим, господарському суду слід було витребувати у позивача правовстановлюючі документи, підтверджуючі право власності на спірне майно, зокрема: акт введення в експлуатацію, рішення виконкому чи рішення суду про визнання права власності, свідоцтво про право власності, тощо.

Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарським судом неодноразово витребовувались у позивача правовстановлюючі документи, підтверджуючі право власності на спірне майно, зокрема: акт введення в експлуатацію, рішення виконкому чи рішення суду про визнання права власності, свідоцтво про право власності, тощо.

Вказаних документів позивач суду не надав, пояснив, що їх у позивача немає.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем по справі не надано суду належних доказів того, що майно, передане в заставу відповідачеві, є нерухомим або прирівняним до нього, і зареєстроване у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, позивач не довів, що обладнання, передане позивачем в заставу (агрегати, вагони, вишки бурові, сані тощо) відноситься до нерухомого майна, а отже - нотаріальне посвідчення спірного договору застави згідно чинному законодавству України не є обов'язковим.

Крім того, відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як підтверджується матеріалами справи, спірний договір був укладений 19.09.03 р., а позовна заява подана до суду 16.02.07 р., після спливу строку позовної давності.

З клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин та документальними доказами в обґрунтування такого клопотання відповідач до суду не звертався.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено у відзиві на позов, відповідач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Викладене є підставою для відмови в позові. Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін