Постанова

від 30.05.2008 по справі а4/131-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/131-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"30" травня 2008 р.                                                                   Справа № А4/131-08

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі, м. Вишгород

до Приватного підприємства “Промжилбуд”, м. Вишгород

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кас-М”, м. Київ

про визнання недійсним контракту,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаСингаєвська Л.В., за дов. від 12.03.08р. №355;

від 1-го відповідачаПанфілова І.О., за дов. від 12.02.08р. №94/3;

від 2-го відповідачане з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2008р. о 10 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.06.2008р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

О б с т а в и н и   с п р а в и:

          Державна податкова інспекція у Вишгородському районі (далі –позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “Промжилбуд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кас-М” (далі - Відповідачі) про визнання недійсним контракту від 01.06.04р. №12 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Кас-М” на користь ПП “Промжилбуд” вартість отриманого за контрактом від 01.06.04р. №12 на загальну суму 71880,00 грн. та стягнення з ПП “Промжилбуд” на користь державного бюджету вартість отриманого за контрактом від 01.06.04р. №12 на загальну суму 71880,00 грн. (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.05.08р. №973/9/10-036).

          Позов обґрунтований приписами статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що на підставі оспорюваного контракту на протязі 2004р. ТОВ “Кас-М” виконало для ПП “Промжилбуд” роботи загалом на суму 71880,00  грн. в т.ч. ПДВ 11980,00 грн. Проте, рішенням Святошинського районного суду від 02.10.06р. у справі №2-613 визнано недійсним статут ТОВ “Кас-М” з моменту його складення; визнано недійсним установчий договір ТОВ “Кас-М” з моменту його складення; скасовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Кас-М” з моменту його внесення до реєстру платника податку на додану вартість. При цьому, районним судом було встановлено, що позивач у справі Татанашвілі Ілона Джамілівна ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ “Кас-М” не має, фінансово-господарську діяльність не проводила та не призначала нікого на посаду директора ТОВ “Кас-М”.

          Відповідач 1 –ПП “Промжилбуд” надало заперечення на даний адміністративний позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ДПІ повністю з огляду на наступне:

          - ДПІ не доведено, що господарське зобов'язання за оскаржуваним контрактом вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства;

          - на момент укладання та виконання оспорюваного контракту ТОВ “Кас-М” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків;

          - сам по собі факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ “Кас-М”, свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання спірного контракту таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства;

          - вважає, що позивач пропустив строк для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації з огляду на вимоги статті 250 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 13.05.08р. суд постановив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Кас-М” (м. Київ, код ЄДРПОУ 32669719), оскільки з залученого до матеріалів справи оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №371893 серії АА вбачається, що відомостей про юридичну особу –ТОВ “Кас-М” не підтверджено, стан юридичної особи: припинено.

          Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01 червня 2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кас-М” (м. Київ, код ЄДРПОУ 32669719) та Приватним підприємством “Промжилбуд” (код ЄДРПОУ 32119412) укладено контракт на виконання будівельно-монтажних робіт №12, згідно умов якого замовник (ПП “Промжилбуд”) доручає, а підрядник (ТОВ “Кас-М”) виконує роботи з внутрішнього опорядження будинку №64-А по вул. Леніна, смт. Димер власними силами і засобами і здає в обумовлені строки замовнику. Договірна динамічна ціна робіт, що доручена для виконання підряднику розраховується щомісячно на підставі підписаних Ф-2В, Ф-3 та розрахунків згідно ДНБ та фактичних затрат підрядника.

На підтвердження виконаних ТОВ “Кас-М” будівельно-монтажних робіт у 2004р. для ПП “Промжилбуд” за контрактом від 01 червня 2004р. №12, позивачем залучено до матеріалів справи копії актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2В) за жовтень-грудень 2004р. які підписані представниками сторін та завірені їхніми печатками.

          Факт оплати вартості виконаних робіт підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 20.10.04р. №167, від 11.11.04р. №180, від 03.12.04р. №199, від 24.12.04р. №220.

          На виконання згаданого контракту, підрядником –ТОВ “Кас-М” були виписані відповідні податкові накладні від 20.10.04р. № 38 на суму 10000 грн. в т.ч. ПДВ 1667 грн., від 11.11.04р. на суму 14970 грн. в т.ч. ПДВ 2495 грн., від 03.12.04р. на суму 20010 грн. в т.ч. ПДВ 3335 грн., від 24.12.04р. на суму 19200 грн. в т.ч. ПДВ 3200 грн., форма оплати безготівкова (згідно платіжних доручень (копії в матеріалах справи)).

Представником відповідача 1 було залучено до матеріалів справи належним чином завірені копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень-грудень 2004р. (форми КБ-3).

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтвердив виконання обома сторонами згаданого договору у повному обсязі, згаданий факт не заперечується і представником позивача.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії контракту від 01.06.04р. №12 останній підписаний обома сторонами та скріплений печатками, з боку ТОВ “Кас-М” Войтенко А.М., з боку ПП “Промжилбуд” Славутою В.І.

Також до матеріалів справи залучена оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №371893 серії АА, з якого вбачається, що станом на 12.05.08р. в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців статус відомостей про юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю “Кас-М” не підтверджено, стан юридичної особи: припинено.

До матеріалів справи залучена копія рішення Святошинського районного суду від 02.10.06р. у справі №2-613, яким визнано недійсним статут ТОВ “Кас-М” з моменту його складення; визнано недійсним установчий договір ТОВ “Кас-М” з моменту його складення; скасовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Кас-М” з моменту його внесення до реєстру платника податку на додану вартість. Рішення районного суду обґрунтоване тим, що позивач у справі Татанашвілі Ілона Джамілівна ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ “Кас-М” не має, фінансово-господарську діяльність не проводила та не призначала нікого на посаду директора ТОВ “Кас-М”.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним контракту від 01.06.04р. №12 укладеного між відповідачами на підставі статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення з ТОВ “Кас-М” на користь ПП “Промжилбуд” вартість отриманого за контрактом від 01.06.04р. №12 на загальну суму 71880,00 грн. та стягнення з ПП “Промжилбуд” на користь державного бюджету вартість отриманого за контрактом від 01.06.04р. №12 на загальну суму 71880,00 грн. з огляду на приписи статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, при вчиненні спірних правочинів з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ “Кас-М”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що виконуючи контракт, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Проте, ДПІ –як позивач у даній справі не довів наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсним статуту ТОВ “Кас-М” з моменту його складення; визнання недійсним установчого договору ТОВ “Кас-М” з моменту його складення; скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ “Кас-М” з моменту його внесення до реєстру платника податку на додану вартість, оскільки у рішенні Святошинського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при укладанні контракту, що мала місце під час підприємницької діяльності. Сам факт визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. При цьому господарський суд враховує той факт, що згадане рішення винесене 02.10.06р., тобто після укладання та виконання оспорюваного контракту.

          Обставини, що встановлені судовим рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, згідно ч. 1 статті 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

          Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання та виконання контракту ТОВ “Кас-М” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

          Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ТОВ “Кас-М” щодо укладання контракту з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, у тому, що останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства слід зауважити наступне:

В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ “Кас-М” податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок вчинення спірного правочину. До справи не надано рішень ДПС про донарахування відповідачам податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтверджували наявність податкового боргу у відповідачів. Зокрема з залученої до матеріалів справи копії акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06.04.2005р. №23/1 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ –ТОВ “Кас-М” не вбачається наявність у ТОВ “Кас-М” податкової заборгованості з ПДВ на дату складання акта.

          Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксується у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішення податкової служби, яке повинно бути виконано упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

          Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень податкового законодавства, неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта.

          При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

          Отже, твердження позивача про суперечність спірного контракту інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

          Сам по собі досліджуваний судом контракт не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваним контрактом ТОВ “Кас-М” виконало для ПП “Промжилбуд” будівельно-монтажні роботи. Відсутні законодавчі обмеження стосовно виконання таких робіт .

          Викладені обставини не доводять факт укладання контракту з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ “Кас-М” при укладанні оспорюваного контракту з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Також ДПІ у Вишгородському районі не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваного контракту з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ “Кас-М”. Суд також враховує, що первинні документи, якими оформлено спірний контракт, від імені ТОВ “Кас-М” підписані його директором Войтенко А.М.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного статтею 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірний контракт був укладений відповідачами 01.06.04р.

Однак господарський суд враховує, що ТОВ “Кас-М” не існує, як юридична особа, а отже відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірним контрактом може бути застосована виключно до ПП “Промжилбуд”.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 05.03.08р., тобто більш як через три роки після вчинення відповідачем-2, як стверджує позивач, правопорушення то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 2.

          За огляду на викладене, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Вишгородському р-ні про визнання недійсним контракту від 01.06.04р. №12 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Кас-М” на користь ПП “Промжилбуд” вартість отриманого за контрактом від 01.06.04р. №12 на загальну суму 71880,00 грн. та стягнення з ПП “Промжилбуд” на користь державного бюджету вартість отриманого за контрактом від 01.06.04р. №12 на загальну суму 71880,00 грн., задоволенню не підлягають.

          Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                  

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –02.06.2008р.