Постанова

від 18.05.2008 по справі 5020-11/040

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/040

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

14 травня 2008 року   Справа № 5020-11/040

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Латиш Олена Вікторівна, довіреність №  02/1-ю   від 03.01.08,  Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";

відповідача: Мельніченко Тетяна Сергіївна, довіреність №  3   від 05.05.06,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 06.03.2008 у справі №5020-11/040

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" (вул. Єрошенка, 17,Севастополь,99045)

про стягнення заборгованості

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.03.2008 у справі № 5020-11/040 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" про стягнення заборгованості. Стягнуто з ТОВ "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" заборгованість в розмірі 17857,00 грн., з яких заборгованість в розмірі 12500,00 грн., пеня в розмірі 1128,08 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 3 433,25 грн., 3% річних в розмірі 796,23 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 178,57 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.  

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем були порушені умови договору № 20094 від 20.10.2005 про сплату позивачу вартості виконаних робіт у наслідку чого нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.    

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити, витребувати у позивача у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу докази, що підтверджують факт наявності у позивача виготовленої за договором ємності або доказів, що підтверджують передачу ємності відповідачу (довіреність та накладну).

На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, порушив норми процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 4-3, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник в скарзі вказує також на порушення судом норм матеріального права при задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені. Апелянт не заперечує проти наявності у нього заборгованості за вказаним договором, однак стверджує, що несплата спірної суми була наслідком невиконання позивачем  передбаченого договором обов'язку по передачі речі.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 суддю Голика В.С. замінено на суддю Волкова К.В.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2008, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати, в позові відмовити. Представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.10.2005 між ТОВ "Севмордострой", (правонаступником якого являється позивач –ВАТ "Севастопольський морський завод") та ТОВ "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" було укладено договір № 20094 (далі - Договір), відповідно до умов якого, ТОВ "Севмордострой" зобов`язано  виконати роботи щодо виготовлення металевої ємності, а відповідач зобов`язаний сплатити виконані роботи.

Згідно акту здачі-прийому виконаних робіт від 30.11.2005, виконавцем –ТОВ "Севмордострой" – роботи за Договором виконані в повному обсязі, а замовником –ТОВ "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" прийняті роботи в повному обсязі. Вартість виконаних робіт склала 12500,0 грн. (арк. с. 9).

Відповідно до акту звірення зустрічних фінансових зобов`язань від 15.12.2006 станом на 15.12.2006 сальдо в розмірі 12500,0 грн. на користь  ТОВ "Севмордострой".

Як вбачається з п. 4.2 Договору, оплата робіт здійснюється замовником впродовж 10 банківських днів  після  підписання акту виконаних робіт. Тобто відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт  в строк до  12.12.2005, однак не виконав цей обов'язок.

Відповідно до положень статей 525, 526  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правил ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотка річних від основного боргу –12500,00 грн., за весь час прострочення (з 12.12.2005 по 25.01.2008) складає 796,23 грн., інфляційні втрати за цей же час –3433,25 грн. (а.с. 11).  

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у 16729,48 грн.

Доводи заявника апеляційної скарги про невиконання позивачем своїх обов'язків за договором по передачі металевої ємності, обсягом 11 м. куб, судова колегія не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи –актом здачі-прийому від 30.11.2005 та Договором, на підставі пункту 5 якого судова колегія приходить до висновку, що підписання акту здачі-прийому свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за цим Договором.

З цих же підстав судова колегія відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про витребування у позивача доказів наявності у нього виготовленої за договором ємності.

Разом з цим, судова колегія погоджується з доводами заявника скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправомірності стягнення з нього пені у сумі 1128,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання  представників сторін, інших учасників судового процесу.

Суд першої інстанції, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача та наданням ним клопотання, розгляд справи не відкладав та розглянув справу у його відсутність, позбавивши тим самим останнього можливості надати докази на захист своїх інтересів, що суперечить вимогам ст. 42, 43, 22 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про порушення свого права –ненадходження суми за Договором –13.12.2005. Таким чином, строк позовної давності сплив 14.12.2006.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що судом першої інстанції було звужено право відповідача на розгляд справи з додержанням принципу процесуальної рівності сторін, який випливає зі ст.ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу, судова колегія бере до уваги довід заявника апеляційної скарги про те, що він був позбавлений можливості заявити про застосування строку позовної давності до вимоги про стягненні пені у сумі  1128,08 грн., та вважає можливим задовольнити скаргу в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, суд покладає держмито на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 101, 103 (частина 2), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Кримське судоремонтне підприємство "Югсудосервіс” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06.03.2008 у справі №5020-11/040  скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське судноремонтне підприємство "Югсудосервіс" (99001 м. Севастополь, вул. Ярошенко, 17; р/р 2600601883708 філії ВАТ "Укрексимбанк" м. Севастополя, МФО 384986, код ЄДРПОУ 24508140) на користь Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"  (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, р/р 260042409 в СФ "Райффайзен Банк Аваль", код ЄДРПОУ 14312370) заборгованість в розмірі 16729,48 грн., з яких заборгованість в розмірі 12500,0 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 3433,25 грн., 3% річних в розмірі 796,23 грн.  а також  витрати по сплаті державного мита в розмірі 167,32 грн.  та інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 110,57 грн.

В іншій частині позову відмовити.

6. Зобов'язати суд першої інстанції видати виконавчі документи.

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                К.В. Волков