Ухвала

від 07.07.2011 по справі 32/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р. м. Київ К-20406/08

Вищий адміністративний суд України у складі: судд я Костенко М.І. - головуючий, су дді Маринчак Н.Є., Остров ич С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А .,

при секретарі Сватко А.О .,

розглянув у судовому засі данні касаційну скаргу сп еціалізованої державної под аткової інспекції у м. Києві п о роботі з великими платника ми податків (далі - СДПІ)

на постанову господарс ького суду міста Києва від 24.04.2 007

та ухвалу Київського ап еляційного адміністративно го суду від 07.10.2008

у справі № 32/15-А (22-а-2640/08)

за позовом закритого ак ціонерного банку «Банк Петро коммерц-Україна»(далі - Банк )

до СДПІ

про визнання нечинним п одаткового повідомлення-ріш ення.

Судове засідання проведен о за участю представників:

позивача - Залевського В.О., Кобижча О.І.,

відповідача - Бондаренк о Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адм іністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарс ького суду міста Києва від 24.04.2 007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адм іністративного суду від 07.10.2008, п озов задоволено; визнано нед ійсними податкові повідомле ння-рішення від 06.09.2006 № 0000732310/0 та ві д 24.11.2006 № 0000732310/1. У прийнятті назван их судових актів попередні і нстанції виходили, зокрема, з того, що: обов' язок з формува ння страхового резерву банкі вськими установами виникає з моменту виникнення зобов' я зань за активними операціями з надання гарантій, порук, акр едитивів, а не з моменту факти чного здійснення виплат за ц ими операціями; включення до валових витрат позивача вит рат на оплату юридичної допо моги було здійснено в порядк у підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподатк ування прибутку підприємств »; виявлені порушення порядк у нарахування амортизації по філії Банку не були врахован і під час прийняття оспорюва ного акта індивідуальної дії .

У касаційній скарзі до Вищо го адміністративного суду Ук раїни СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акт и та прийняти нове рішення по суті спору. На обґрунтування касаційних вимог скаржник з азначає, зокрема, що:

на момент формування позив ачем спірного резервного фон ду боргові правовідносини мі ж Банком як кредитором та йог о контрагентами не виникли, п озаяк Банк не здійснив факти чних виплат за наданими гара нтіями, поруками та акредити вами, що, в свою чергу, свідчит ь про передчасність формуван ня такого фонду та незаконні сть включення до валових вит рат підприємства суми коштів , віднесених до страхового ре зерву;

включення позивачем до вал ових витрат вартості наданих юридичних послуг було здійс нено достроково (тобто до дос ягнення обумовленого сторон ами результату надання цих п ослуг).

У запереченні на касаційну скаргу Банк зазначає про пра вильність та обґрунтованіст ь висновків попередніх інста нцій та просить залишити оск аржувані рішення без змін, а с каргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встан овлення судовими інстанціям и фактичних обставин справи та правильність застосуванн я ними норм матеріального і п роцесуального права, заслуха вши пояснення присутніх у су довому засіданні представни ків сторін, Вищий адміністра тивний суд України дійшов ви сновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги СДПІ з ура хуванням такого.

Судовими інстанціями у роз гляді справи було встановлен о, що підставою для донарахув ання позивачеві податкового зобов' язання з податку на п рибуток у сумі 210 070,77 грн. (у тому числі 128 521,86 грн. за основним пла тежем та 81 548,91 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюва ними податковими повідомлен нями-рішеннями слугував висн овок податкового органу про:

безпідставне включення по зивачем до валових витрат ві днесених до страхового фонду коштів у розмірі 10% від суми бо ргових вимог за наданими гар антіями, поруками (у тому числ і авалям по вексельним зобов ' язанням), акредитивами до ф актичного здійснення виплат за цими операціями;

віднесення до валових витр ат у ІІ кварталі 2005 року суми ко штів, перерахованих 16.06.2005 викон авцеві за надані юридичні по слуги, які мали бути відображ ені у податковому обліку поз ивача лише у ІІІ кварталі 2005 ро ку після досягнення обумовле ного результату надання цих послуг (а саме - винесення Ви щим господарським судом Укра їни постанови певного змісту , що сталося лише 21.07.2005).

Відповідно до підпункту 5.2.4 п ункту 5.2 статті 5 Закону Україн и «Про оподаткування прибутк у підприємств» до складу вал ових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбач еному статтею 12 цього Закону.

Згідно з підпунктом 12.2.1 пунк ту 12.2 вказаної статті Закону б удь-який банк, а також будь-яка фінансова установа, створен а згідно з нормами відповідн их законів, крім страхових ко мпаній та недержавних пенсій них фондів (фінансові устано ви), зобов' язані створювати страховий резерв для відшко дування можливих втрат по ос новному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кр едитів (у тому числі консолід ованим іпотечним боргом), а та кож гарантій, порук, придбани х цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фі ксованою дохідністю), інших а ктивних банківських операці й, які відносяться до їх госпо дарської діяльності згідно і з законодавством.

Підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 цієї ж статті Закону встановлено , що з урахуванням підпункту 12 .2.3 цієї статті створення стра хового резерву здійснюється фінансовою установою самост ійно у розмірі, достатньому д ля повного покриття ризиків неповернення основного борг у за кредитами, гарантіями, по руками, придбаними цінними п аперами, іншими видами забор гованості, визнаними нестанд артними за методикою, яка вст ановлюється для банків Націо нальним банком України, а для небанківських фінансових ус танов - спеціально уповнова женим органом виконавчої вла ди у сфері регулювання ринкі в фінансових послуг, а також з а кредитами, гарантіями, пору ками, придбаними цінними пап ерами, іншими видами заборго ваності, визнаними безнадійн ими згідно з нормами цього За кону.

Розмір страхового резерву , що створюється за рахунок зб ільшення валових витрат фіна нсової установи, не може пере вищувати для комерційних бан ків - 10 відсотків від суми бор гових вимог, а саме сукупної з аборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, факт ично наданими (виставленими на користь) дебіторам на оста нній робочий день звітного п одаткового періоду. До суми з азначеної заборгованості не включаються зобов' язання д ебіторів, які виникають при з дійсненні операцій, що не вкл ючаються до основної діяльно сті фінансової установи. Під терміном «основна діяльніст ь»слід розуміти операції, ви значені статтею 47 Закону Укра їни «Про банки і банківську д іяльність», а також відповід ними статтями законів про не банківські фінансові устано ви (абзаци перший, другий, трет ій підпункту 12.2.3 пункту 12.2 статт і 12 Закону України «Про оподат кування прибутку підприємст в»).

Порядок формування і викор истання банками резервів для відшкодування можливих втра т від здійснення діяльності встановлено Положенням про п орядок формування і використ ання банками резерву для від шкодування можливих втрат ві д дебіторської заборгованос ті, затвердженим постановою Правління Національного бан ку України від 13.12.2002 № 505, Положен ням про порядок формування т а використання резерву для в ідшкодування можливих втрат за кредитними операціями ба нків, затвердженим постаново ю Правління Національного ба нку України від 06.07.2000 № 279, Інстру кцією про порядок регулюванн я діяльності банків в Україн і, затвердженою постановою П равління Національного банк у України від 28.08.2001 № 368.

Вказані нормативно-правов і акти регулюють суспільні в ідносини, що виникають у сфер і банківської діяльності. Що ж до відносин з приводу опода ткування, то вони регулюютьс я спеціальним податковим за конодавством. А відтак, створ юючи страхові резерви відпов ідно до вказаних нормативних актів, банки в податковому об ліку вправі віднести до вало вих витрат лише суму страхов ого резерву, який створений з а фактично існуючими видами заборгованості, визнаними не стандартними за методикою, я ка встановлена Національним банком України. При цьому так а сума не може перевищувати 1 0 відсотків від суми реальних (по яких банк має право вимоги ) боргових вимог, а саме - сукуп ної заборгованості за кредит ами, гарантіями та поруками, ф актично наданими (виставлени ми на користь) дебіторам на ос танній робочий день звітного податкового періоду.

Задовольняючи позов, суд пе ршої інстанції, з висновком я кого погодився апеляційний с уд, виходив з того, що позивач правомірно використав при ро зрахунку розміру страхового резерву, який може бути відне сений до валових витрат, суми коштів, передбачені договор ами про надання гарантій, пор ук та акредитивів, з огляду на те, що формування резерву по р изикам за вказаними операція ми є обов' язковим для позив ача відповідно до вище зазна чених нормативних актів Наці онального банку України як п ід нестандартні та сумнівні ризики. При цьому, однак, судам и безпідставно не було взято до уваги доводи СДПІ про те, щ о зазначені суми не момент фо рмування страхового резерву не являли собою фактично існ уючих заборгованостей, по як их Банк мав право вимоги, оскі льки за наданими гарантіями, поруками Банк не сплатив гро шових сум кредиторам третіх осіб, а відтак до нього не пер ейшли права цих кредиторів. В одночас у підпункті 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Пр о оподаткування прибутку під приємств»передбачено обов' язкову наявність боргових ві дносин як підставу формуванн я страхового резерву, а саме - можливість втрати по основно му боргу, тобто наявність риз ику, який і зумовлює необхідн ість створення такого резерв у для покриття цих втрат. За ві дсутності ризику при здійсне нні кредитної операції відне сення Банком до валових витр ат сум страхового резерву за цими операціями суперечить вимогам зазначеної норми, а о тже є неправомірним. Оскільк и позивачем не було виплачен о суму, що складає основний бо рг, то не виник і ризик неповер нення цих коштів.

Водночас слід погодитися з висновками судів про правом ірність віднесення позиваче м до валових витрат у ІІ кварт алі 2005 року вартості оплачени х юридичних послуг.

Так, відповідно до підпункт у 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 вказаног о Закону датою збільшення ва лових витрат платника податк у при здійсненні ним операці й з особами, які є резидентами , які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначен а у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначен их у пункті 7.2 статті 7 цього Зак ону), або сплачують цей подато к у складі єдиного чи фіксова ного податку чи є звільненим и від сплати цього податку аб о не є його суб'єктами згідно і з законодавством, - є дата опри буткування платником податк у товарів (а при їх імпорті - та кож робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту т оварів), а для робіт (послуг), - д ата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому чи слі часткової або авансової) .

Оскільки наслідки у податк овому обліку створюють факти чно здійснені господарські о перації (а не вчинювані платн иком правочини), то суди, встан овивши факт настання юридичн ої події, з якою наведена норм а Закону пов' язує виникненн я у платника права на збільше ння валових витрат (а саме - ф актичне отримання від викона вця - фізичної особи юридични х послуг у ІІ кварталі 2005 року) дійшли обґрунтованого висно вку про правильність формува ння позивачем валових витрат за наслідками здійснення ці єї операції.

Водночас оскільки судами н е було розмежовано оспорюван у суму податкових зобов' яза нь з податку на прибуток, визн ачену податковим органом, за кожним окремим епізодом, що, в свою чергу, виключає можливі сть виокремити незаконні дон арахування від правомірних, ухвалені у справі рішення по передніх інстанцій підлягаю ть скасуванню з направленням справи на новий розгляд до су ду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду з урахуванням викладеного с лід встановити, яку суму пода ткового зобов' язання за осп орюваним актом індивідуальн ої дії було визначено контро люючим органом неправомірно (тобто на підставі помилково го висновку про незаконне вк лючення Банком до складу вал ових витрат у ІІ кварталі 2005 ро ку вартості оплачених юридич них послуг), ідентифікувати з аконно донараховану суму под аткового зобов' язання (а са ме - за результатами виявлен ого включення позивачем до в алових витрат суми коштів, ві днесених до завчасно сформов аного резервного фонду) та за наслідками встановленого пр ийняти правильне та вмотивов ане рішення по суті спору.

З урахуванням викладеного , керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий а дміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу сп еціалізованої державної под аткової інспекції у м. Києві п о роботі з великими платника ми податків задовольнити час тково.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 24.04.2007 та ух валу Київського апеляційног о адміністративного суду від 07.10.2008 у справі № 32/15-А (22-а-2640/08) скасув ати.

Справу направити на новий р озгляд до суду першої інстан ції.

Ухвала набирає законної си ли з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович

О.І. Степашко

Є.А. Усенко