Рішення

від 13.05.2008 по справі 37/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/183

13.05.08

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоДержавного підприємства «Будівельне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві»

Простягнення 3 344,58 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача  Іваненко І.П.- представник за довіреністю 3 У07/7947 від 18.12.2007 року;

Від відповідача          Голодова О.С.- представник за довіреністю № б/н від 13.05.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Державного підприємства «Будівельне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві» про стягнення 3 344,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2008 р. порушено провадження у справі № 37/183, розгляд справи було призначено на 13.05.2008 року о 15-30.

Представник відповідача заявив в судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1707,46 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку зі сплатою суми основного боргу.

Представник позивача проти поданого клопотання не заперечує.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Будівельне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві»(далі - споживач) укладено Договір № 3510182  на користування електричною енергією (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 Договору  позивач відпускає електричну енергію, а відповідач оплачує використану електричну енергію, а також вносить інші платежі за розрахунковий період згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав. За період серпень 2006 року –січень 2007 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 11449,29 грн., що підтверджується звітами про використану електричну енергію, копії яких долучені до матеріалів справи. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 9741,83 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1707,46 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»  доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. Відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.  Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 6 Договору сторони погодили, що розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі  за розрахунковий період (місяць) здійснюються за тарифами згідно постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та  існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку.

Згідно п. 1 додатка № 13 а до Договору сторони погодили, що щомісячно 20-24 числа, згідно з додатком № 4 до Договору направляється представник  абонента в РВЕ «Лівобережне»для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та одержання платіжних вимог-доручень для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів. При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий період і є передоплатою. Оплата платіжних документів здійснюється абонентом самостійно, в 3-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Судом встановлено, що за період серпень 2006 року –січень  2007 року позивачем відповідачу поставлено електричну енергію на суму 11449,29 грн., що підтверджується звітами про використану електроенергію. Відповідач, в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, за поставлену електричну енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1707,46 грн.

Відповідач після порушення провадження у справі сплатив відповідачу суму основного боргу, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1707,46 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 1707,46 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 1084,07 грн. та 3 % річних в розмірі 194,13 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 194,13 грн. та індекс інфляції в розмірі 1707,46 грн.  за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 358,92 грн., яка нарахована позивачем за період прострочення з вересня 2007 року по лютий 2008 року.

Суд відзначає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 358,92 грн. за період прострочення з вересня 2007 року по лютий 2008 року необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 додатку № 13а до Договору сторони погодили, що у випадку неоплати платіжного документа протягом 3-х днів, на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі 0,5 % за добу по день фактичної оплати.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов'язання щодо оплати використаної електричної енергії виникло з січня 2007 року. У відповідності до вимог чинного законодавства, пеня може бути нарахована  за період з січня 2007 року по липень 2007 року, тобто лише за 6 місяців, проте позивачем неправомірно нарахована пеня за період з вересня 2007 року по лютий 2008 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, суд звертає увагу позивача, що він непозбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення з відповідача пені за період з січня 2007 року по липень 2007 року.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 231, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626   Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Будівельне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві»(02094, м. Київ, вул. Краківська, 23, код ЄДРПОУ 22969457) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ) 1084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 07 коп. –інфляційні витрати, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 13  коп. –3% річних, 91 (дев'яносто одна) грн. 05 коп.  витрат по сплаті державного мита та 105 (сто п'ять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості в розмірі 1707,46 грн. провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення пені в розмірі 358,92 грн. в позові відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 29.05.2008 року