Постанова

від 17.06.2011 по справі 2-а/2511/2056/11

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-а/2511/2056/11

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

і м е н е м    У к р а ї н и

"17" червня 2011 р.                                                                         смт. Куликівка

Куликівський районний суд в складі головуючого судді  –   Морозова О.Б.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу, за адміністративним позовом

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;

до відповідача:

Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, місцезнаходження: 16300 Чернігівська область смт. Куликівка вулиця Щорса 67, телефон 2-11-27; код ЄДРПОУ 14249246, р/р 25602303011158 в ОПЕРВ Ощадбанку міста Чернігів МФО 353553;

про визнання протиправною відмову щодо виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання здійснити її нарахування та виплату,-

В С Т А Н О В И В:

30.05.2011 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, за період з 30.09.2010 року по 30.03.2011 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити йому щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 30.09.2010 року по 30.03.2011 року, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він є дитиною війни, а тому, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна виплачуватися соціальна державна допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Нарахування і виплату соціальної допомоги позивачу повинне здійснювати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області.

Чинним законодавством передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Незважаючи на це, державна соціальна допомога у визначеному розмірі, позивачу не виплачується.

Оскільки відповідач в добровільному порядку задовольнити вимоги відмовляється, то позивач просить винести рішення про примусове їх виконання, а справу просить розглянути у його відсутність в порядку скороченого провадження.

Відповідачу було запропоновано у строк до10.06.2011 року подати письмові заперечення проти позову. У визначений термін заперечення подано не було, але у справі достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, що надає можливість розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши письмову заяву позивача, а також дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При розгляді справи встановлено, що позивач має статус дитини війни, який підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року йому, як дитині війни, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ці вимоги законодавства відповідачем в 2006 - 2011 роках із різних причин не дотримувалися.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач щомісячно отримує пенсію, а тому мав змогу знати, що надбавку у вигляді щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком він не отримує.

У нього виникло право після 01.01.2006 року звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач звернувся до суду лише 30.05.2011 року, в зв'язку з цим його вимоги до 30.11.2010 року задоволені бути не можуть.

Разом з тим вимоги позивача, щодо неправомірності дій відповідача в частині нарахування та виплати надбавки до пенсії йому, як дитині війни, в період з 30.11.2010 року по 30.03.2011 року мають бути задоволені з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що відповідач проводить  нарахування надбавки та її виплату дітям війни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка видана у розвиток Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, сума якої є значно меншою ніж передбачено законодавством.

При виконанні своїх повноважень відповідач не враховує, що зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, за конституційними нормами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і він має право з 22.05.2008 року на отримання щомісячної соціальної допомоги, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до цього Закону, розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що основні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, ст.19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, окрім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж  встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.

В зв’язку з цим є неправомірною відмова відповідача виплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в період з 30.11.2010 року по 30.03.2011 року, оскільки на законодавчому рівні зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в цей період не вносилися.

Згідно з положеннями ст.9 КАС України  у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Сплачене держмито підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України (ст.94 КАСУ).

Суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, а також ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, 183-2 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково і, визнавши протиправною бездіяльність відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, за період з 30.11.2010 року по 30.03.2011 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 30.11.2010 року по 30.03.2011 року, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням проведених виплат, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Допустити негайне виконання постанови.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вартість сплаченого держмита в сумі 3 гривні 40 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове  рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  Копія апеляційної скарги одночасно надсилається, особою яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Куликівського

районного суду                                                                                             ОСОБА_2