Рішення

від 20.05.2008 по справі 4765-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4765-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2008Справа №2-24/4765-2008

За позовом ТОВ «Альянс КС», (65000 м. Одеса вул. 2ї Чапаївської дивізії, 3/3, кв. 121, ідентифікаційний код 32431833)

До відповідачів 1) Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник»  для дітей з батьками» ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця», (97416 АР Крим, м. Євпаторія, вул. Урицького, 7/3, ідентифікаційний код 02650736)

2) ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» ( м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780)

Про визнання права власності та стягнення 12500000,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Глазов С.В., довіреність № 07/7 від 16.05.2008 р.

Від відповідача 1  - не з'явився

Від відповідача 2 – не з'явився

        Обставини справи: ТОВ «Альянс КС» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до дочірнього підприємства «Санаторій  «Ударник» для дітей з батьками» ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації вартості частки у розмірі 12500000,00 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що між ДП «Санаторій Ударник» та ДП «Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально – технічних ресурсів південно-західного регіону України» 29.07.2003р. було укладено договір про спільну діяльність №0102011/2003-29 (далі Договір). 21.08.2003р. згідно трьохсторонньої Угоди про передачу прав і обов'язків по Договору від ДП «Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально – технічних ресурсів південно-західного регіону України» права та обов'язки інвестора перейшли до ТОВ «Альянс КС».

На виконання умов вказаного Договору позивачем було внесено до спільної діяльності грошові кошти у розмірі 2960000 грн. ДП «Санаторій «Ударник», за погодженням ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» як власника майна, було внесено до спільної діяльності майновий комплекс санаторію «Ударник», який розташований у м. Євпаторія по вул. Урицького, 7/3. В результаті систематичного невиконання ДП «Санаторій «Ударник» умов Договору та звернення ТОВ «Альянс КС»  з позовом до суду, вказаний договір було розірвано.

Зважаючи на викладені обставини та обґрунтовуючи свої вимоги положеннями цивільного законодавства України, позивач вважає, що він набув спільної часткової власності на нерухоме майно, внесене до спільної діяльності за Договором  та відповідно має право на грошову компенсацію вартості частки спільного майна, яка становить 50%, у розмірі 12 500 000 грн.

Також у позовній заяві позивач просить суд призначити у справі будівельно-технічну експертизу для визначення ринкової вартості нерухомого майна, яке внесене до спільної діяльності з урахуванням внесених покращень.

07.05.2008 р. від позивача у справі надійшла заява про збільшення розміру позивних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить суд стягнути з ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» грошову компенсацію вартості частки у спільному майні, яка становить 50 % , у розмірі 25000000,00 грн.

Судом збільшення позовних вимог прийняті до розгляду.

Відповідачі явку представників у судове засідання не забезпечили.

Проти позову заперечують з мотивів, викладених у запереченнях на позов.

Так, ДП «Санаторій «Ударник» вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступних обставин та обґрунтувань:

-          право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»;

-          в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. у справі №2-1/5592-2006 вказано, що спірне майно не є частковою власністю сторін, тому Товариство відповідно не має права на виділення частки зі спільного майна;

-          крім того постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2007 р. у справі №2-1/5592-2006 встановлено, що Товариство не набуло права власності на майно з якого вимагає виділити частку, а тому неможливо застосувати положення ст. 364 ЦК України.

20.05.2008р. від відповідача - ДП «Санаторій «Ударник» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Статті 22 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а тому підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

                    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ :

29 липня 2003 року ДП «Санаторій Ударник» укладено Договір про спільну діяльність №0102011/2003-29 з Державним підприємством «Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально – технічних ресурсів південно-західного регіону України». (а.с.9-13)

          21 серпня 2003 року згідно трьохсторонньої Угоди про передачу прав і обов'язків по Договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від Державного підприємства «Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально – технічних ресурсів південно-західного регіону України» права та обов'язки інвестора перейшли до ТОВ «Альянс КС» м. Одеса (а.с. 17-18).

27 серпня 2003 року вищевказану трьохсторонню Угоду про передачу прав і обов'язків по Договору про спільну діяльність було затверджено Головою правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

10 вересня 2003 року позивачем було укладено з ДП «Санаторій «Ударник» Додаткову угоду до Договору про спільну діяльність, відповідно до п.7.1. якої, Договір про спільну діяльність діє безстроково. Вказану додаткову угоду було також затверджено Головою правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (а.с.19).

Відповідно п.3.1. Статуту, майно ДП «Санаторій «Ударник» є власністю ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в т.ч. громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить підприємству, здійснюється лише в установленому ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» порядку (п.3.4. Статуту підприємства, п.3.12 Статуту підприємства у новий редакції на 2006р.) (а.с.25-32,68-73).

У позовній заяві позивач посилається також на те, що 02.11.2001р. рішенням правління ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № ПЗ-8 затверджено Положення про порядок укладення договорів про сумісну діяльність у дочірніх підприємствах закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Пунктом 1.3 Положення передбачено, що воно регулює порядок підготовки та  надання документів апарату правління, затвердження їх Головою Правління або розгляду керівними органами закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до пункту 4.2 Положення договори про спільну діяльність підписуються керівником Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", затверджуються головою Правління і договір вважається укладеним саме з моменту його затвердження зазначеною посадовою особою.

Тому, на думку позивача, затвердивши договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 від імені закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", останнім здійснено погоджені дії, спрямовані на зміну цивільних прав та обов'язків, і, як наслідок цього, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" слід вважати учасником спірного договору.

Підпунктом 1.1. Договору передбачено, що підприємство та інвестор зобов'язуються об'єднати свої внески для здійснення спільної інвестиційної діяльності на території «Санаторія Ударник» (м. Євпаторія, Україна) та діяти без створення юридичної особи з метою одержання прибутку шляхом спільної експлуатації переданого згідно переліку майна та використання інвестицій.

Пунктом 2.1.1. зазначено, що внеском підприємства є об'єкти, розташовані на його території, повний перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору, а внеском інвестора, згідно п. 2.2. Договору є грошові кошти у розмірі 2960000 грн.

Платіжними дорученнями №2 від 20.10.2003 року на рахунок спільної діяльності позивачем перераховано 531235,00 грн., платіжним дорученням №3 від 27.10.2003 року - 531000,00 грн., платіжним дорученням № 183 від 20.12.2005 р. -  1500000 грн., платіжним дорученням № 189 від 13.04.2006 р. -  397765 грн., а  всього станом 14.01.2006 року, згідно акту звірки взаєморозрахунків, позивачем перераховано на рахунок спільної діяльності 2960000,00 грн. (а.с.33-35, 37).    

Підприємство в свою чергу внесло до спільної діяльності  майно, перераховане у Додатку №1, а саме майновий комплекс санаторію «Ударник» (адміністративний корпус, спальний корпус (літера «А»), спальний корпус №2, спальний корпус №3, спальний корпус №4, спальний корпус №5, спальний корпус №6, спальний корпус «Рів'єра», столова, столова №2, центральна котельна та пральня), який розташований у м. Євпаторія по вул. Урицького, 7/3 (а.с.14).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що паї учасників спільної діяльності складають: Підприємства –50%, Інвестора –50 %.

Згідно з пунктом 2.4 договору грошові або інші майнові вклади учасників у спільну діяльність, а також майно, створене або придбане у наслідок спільної діяльності учасників, є їх загальною власністю згідно статті 432 Цивільного кодексу України.  

З урахуванням викладеного, позивач посилається на те, що виконавши свої обов'язки по внесенню інвестицій до спільної діяльності, передбачені пунктом 1.1  угоди, ТОВ "Альянс КС" фактично набуло право власності на нерухоме майно, внесене до спільної діяльності ДП "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що раніше повністю належало останньому.

Позивач також посилається на те, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. була виправлена описка у постанові від 07.12.2007р. у справі № 2-1/5592-2006 (а.с. 50-52).

Вказаною ухвалою було встановлено факт виникнення у ТОВ «Альянс КС» права спільної часткової власності на внесене нерухоме майно за договором.

Тому цей факт, на думку позивача, не підлягає доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Доводи позивача суд до уваги не приймає у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №0102011/2003-29 від 29.07.2003р. розірваний постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2007 р. у справі №2-1/5592-2006 за позовом ТОВ «Альянс КС» до ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ  лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про розірвання договору та виділ в натурі частки майна, визнання права власності про перегляд постанови від 21.07.2006р. суду за нововиявленими обставинами (а.с. 38-49).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. була виправлена описка у постанові від 07.12.2007р. у справі № 2-1/5592-2006.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2008р. у справі № 2-1/5592-2006 ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. скасована.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів,  що були укладені до 1  січня  2004  року  і продовжують діяти після  набрання  чинності Цивільним кодексом України,  застосовуються  правила цього Кодексу щодо  підстав, порядку і  наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно  до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналогічні вимоги щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно та обов'язковості державної реєстрації цього права містяться в положеннях Закону України  „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5  „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”.

Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду справи проведена реєстрація права власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою в м. Євпаторія, вул. Урицького, 7/3 на підставі постанови САГС від 21.03.2007 р. у справі №2-13/420-2007А про що свідчить витяг з реєстру прав власності № 15620356 від 17.08.2007 р. (а.с.80)

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів  учасників  (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно зі статтею 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника  вважається  все  те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає  із договору  простого  товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу  учасника   провадиться   за погодженням між учасниками.

Статтею 1134 Цивільного кодексу України передбачено, що внесене учасниками  майно,  яким вони володіли на праві власності,  а також вироблена  у  результаті  спільної  діяльності продукція  та  одержані  від  такої  діяльності  плоди  і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками  майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності,  використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за  їх спільною  згодою, а  в  разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників  щодо  утримання  спільного  майна  та порядок відшкодування витрат,  пов'язаних  із  виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Частиною 2 статті 1141 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки припинення договору простого товариства, відповідно до якої у разі припинення договору простого товариства  речі, передані  у  спільне  володіння  та  (або) користування учасників, повертаються учасникам,  які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.  Поділ майна,  що є у спільній власності учасників, і спільних прав  вимоги,  які  виникли  у  них,   здійснюється  в  порядку, встановленому цим Кодексом.  Учасник, який   вніс   у  спільну  власність  річ,  визначену індивідуальними ознаками,  має право у  разі  припинення  договору простого товариства  вимагати  в судовому порядку повернення йому цієї  речі  за  умови  додержання  інтересів  інших  учасників   і кредиторів.

З урахуванням встановлених обставин у справі, фактів, які були встановлені рішеннями господарських судів по інших справах за участю тих же сторін та приписів цивільного законодавства України, суд приходить до висновку, що ТОВ «Альянс КС» не набуло право спільної часткової власності на нерухоме майно внесене за Договором №0102011/2003-29, а отже у суду відсутні підставі для  визнання за позивачем права власності на частку у розмірі 50% у спільному майні (комплекс, санаторій «Ударник» яке розташоване у м. Євпаторія по вул. Урицького, 7/3).

Щодо обґрунтування позовної вимог про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні, яка становить 50 %, у розмірі 25000000,00 грн. із врахуванням збільшення розміру позивних вимог, позивач посилається на ст. 364 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

При цьому право одержання грошової компенсації вартості частки спільного майна, належить лише співвласнику.

          Отже, право одержання грошової компенсації вартості частки спільного майна внаслідок припинення договору належить співвласнику спільного майна, проте як встановлено судом позивач не набув право спільної часткової власності на нерухоме майно внесене за Договором №0102011/2003-29.

До того ж доказів того, що вартість частки спільного майна складає 25000000 грн., позивач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання права власності на частку у розмірі 50% у спільному нерухомому майні (комплекс, санаторій «Ударник»), яке розташоване у м. Євпаторія по вул. Урицького, 7/3 та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні  у розмірі 25000000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Тому, зважаючи на вказані висновки суду, клопотання ТОВ «Альянс КС» про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для визначення вартості нерухомого майна, переданого відповідно до додатку № 1 до Договору спільної діяльності задоволенню не підлягає.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текс рішення складений та підписаний  23.05.2008р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.