Постанова

від 27.05.2008 по справі 6/1-08(41/118-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/1-08(41/118-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2008 року                                                                                   Справа № 6/1-08(41/118-08)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 26.05.2008р. № 237)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Дяченко Олена Леонідівна, довіреність №15  від 09.01.08;

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.46);

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу державного підприємства “Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування”  м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008 року                                    

у справі № 6/1-08 (41/118-08)                              

за позовом   закритого акціонерного товариства “АНА-ТЕМС”, м.Дніпропетровськ

до  державного підприємства “Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 25 200 грн. 00 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008р. (суддя Коваленко О.О.) по справі № 6/1-08 (41/118-08) за позовом закритого акціонерного товариства “АНА-ТЕМС”, м.Дніпропетровськ (далі –АНА-ТЕМС”) до державного підприємства “Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування”, м.Дніпропетровськ (далі –ДП “Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування”) про стягнення 25 200 грн. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 25 200 грн. основного боргу, 252 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем свого обов'язку по повній та своєчасній сплаті товару поставленого позивачем.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по  справі –ДП “Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування” м.Дніпропетрвсоьк, посилається на невідповідність рішення господарського суду нормам матеріального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи, зокрема:

          - господарським судом невірно застосована до спірних відносин ст.530 ЦК України, оскільки між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу;

          - також судом не були досліджені всі обставини справи, зокрема, скаржник посилається на відсутність обов'язку по сплаті коштів, оскільки вимога в порядку ст..530 ЦК України ним отримана не була;

          - господарським судом не була застосована до спірних відносин ст..1212 ЦК України згідно якої позивачу належить повернути товар, а не сплачувати кошти.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ЗАТ “АНА-ТЕМС” м.Дніпропетровськ, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.   

          Відповідач не  скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст..22 ГПК України. Скаржника належним чином було повідомлено про час та місце судового засідання, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.46 –поштове повідомлення № 93938 від 06.05.2008р. про вручення ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду). Оскільки явка представника не була визнана обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні.  

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

30.12.2005р. по накладній № 309, на підставі довіреності відповідача серії ЯЛС № 802050 від 30.12.2005р. позивач здійснив поставку продукції в асортименті на загальну суму 25 200 грн. (з ПДВ) (а.с.6-8). На оплату вартості поставленої вищевказаної продукції позивачем було оформлено рахунок № 309 від 30.12.2005р. (а.с.7).

03.12.2007р. позивач листом № 263 звернувся до відповідача з вимогою про оплату вартості поставленої продукції (а.с.9-11); докази отримання листа № 263 містяться в матеріалах справи (поштове повідомлення про отримання відповідачем рекомендованого листа 07.12.2007р. (а.с.11)).

Докази перерахування відповідачем 25 200 грн. відсутні в матеріалах справи, не надано відповідачем судам обох інстанцій.

Відповідно до ст..174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із угод, дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків.  

Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України регламентовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Оскільки форма такої вимоги законом не встановлена, то кредитор може звернутись до боржника з такою вимогою в будь-якій спосіб, зокрема, шляхом звернення з претензією, листом та ін., що і було зроблено позивачем шляхом направлення листа від 03.12.2007р.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення 25 200 грн. заборгованості, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Посилання скаржника на ніби-то факт набуття майна без належних правових підстав, необхідність застосування до спірних правовідносин ст..1212 ЦК України, не може бути прийнято, оскільки: по-перше, продукцію було отримано відповідачем буз будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості, що підтверджується підписом представника у накладній; докази протилежного відсутні, відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України скаржником не надавались судам обох інстанцій; по-друге, відсутні будь-які докази, підтверджуючи, що отриману безпідставно продукцію, як зазначає скаржник, не було використано останнім та прийнято на відповідальне зберігання; по-третє, з доводами скаржника не можливо погодитись, так як довіреність представнику відповідача на отримання товару видана саме з посиланням відповідача на накладну № 309 від 30.12.2005р.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008р. по справі № 6/1-08 (41/118-08) –залишити без змін; а апеляційну скаргу державного підприємства “Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування”  м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    І.М.Науменко