Рішення

від 16.05.2008 по справі 4962-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4962-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2008Справа №2-24/4962-2008

За позовом Приватного підприємства «Сто», (95038 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева 153)

До відповідача  Фірми «38», (95023 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Родіонова, 2)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Жила Д.О., довіреність б.н. від 30.06.2007 р. у справі

Від відповідача  - не з'явився

        Обставини справи: Приватне підприємство «Сто»  звернулось до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Фірми «38» про визнання дійсним договору купівлі-продажу б/н від 07.09.2007 р. та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна – нежитлову будівлю, загальною площею 169,2 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «Е» у складі літ «А» загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладання між Приватним підприємством «Сто» та Фірмою «38» договору купівлі-продажу нерухомого майна – нежитлову будівлю, загальною площею 169,2 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «Е» у складі літ «А» загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м.,  відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, чим порушує законні права та інтереси позивача у зв'язку з чим позивач просить визнати договір купівлі продажу б.н. від 07.09.2007 р. дійсним та визнати право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю, загальною площею 169,2 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «Е» у складі літ «А» загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив.

У відзиві на позов, що надійшов до канцелярії суду 16.05.2008 р. проти позову не заперечує.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

07.09.2007 р. між Фірмою «38» (Продавець) та Приватним підприємством «Сто» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцеві  майно – нежитлову будівлю, загальною площею 169,2 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «Е» у складі літ «А» загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м., яке належить Продавцю, а Покупець зобов'язаний прийняти це майно та сплатити за нього.

Договірна ціна майна, визначена у пункті 1.2 Договору та становить 26700,00 грн., які Покупець повинен сплатити Продавцю в день укладення Договору купівлі-продажу (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору майно повинно бути передано Покупцеві в день укладення Договору після сплати його вартості Покупцем у повному обсязі.

07.09.2007 р. Фірмою «38» з однієї сторони, та Приватним підприємством «Сто» з іншої сторони був складений та підписаний акт прийому-передачі майна на підтвердження того, що Продавцем переданий, а Покупцем прийнятий об'єкт нерухомості, що є предметом договору купівлі-продажу від 07.09.2007 р., його вартість сплачена у повному обсязі – 26700,00 грн.

Довідкою Фірма «38» підтвердила, що у рамках виконання договору купівлі – продажу від 07.09.2007 р. Приватне підприємство сплатило вартість нерухомого майна у повному обсязі відповідно до умов Договору.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач  звернувся до Фірми «38» з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору, що передбачено п. 10.1. договору купівлі – продажу від 07.09.2007 р., проте, до теперішнього часу відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій. Листом Фірма «38» повідомила, що вважає вимоги позивача щодо нотаріального посвідчення договору необґрунтованими, у зв'язку з тим, що сторонами при укладенні договору були дотримані всі істотні умови та виконані всі обов'язки за договором.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і  виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 Цивільного кодексу України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджується домовленість сторін щодо істотних умов договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків, вказаних в угоді. Так, зокрема, позивачем була сплачена вартість придбаного нерухомого майна на загальну суму 26700,00 грн., а відповідач, згідно з актом прийому-передачі, передав вказане в договорі нерухоме майно ПП «Сто».

Судом встановлено, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.09.2007 р. не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, є легітимним та укладений між сторонами у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

За правилами статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з  пунктом 1.5 Договору купівлі – продажу від 07.09.2007 р. право власності у Покупця на указаний у договорі об'єкт нерухомості виникає з моменту передачі об'єкту та повної сплати його вартості.

Статтею 317 Цивільного Кодексу України встановлено зміст права власності: власниковi належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин  1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.

Згідно зі статтею 13 Конституції України держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України захист  прав та інтересів суб'єктів господарювання  може здійснюватися судом, у тому числі й шляхом визнання цих  прав.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що існують всі підстави для визнання права власності  позивача на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю, загальною площею 169,2 кв.м., яке розташоване  за адресою: м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «Е» у складі літ «А» загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 47, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 07.09.2007 р. між Фірмою «38», (95023 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Родіонова, 2, ідентифікаційний код 24878322) та  Приватним підприємством  «Сто», (95038 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева 153; ідентифікаційний код 35228039) договір купівлі-продажу нерухомого майна – нежитлове приміщення у составі: літ. «А», загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м., що розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «е».

3.          Визнати за Приватним підприємством  «Сто», (95038 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева 153; ідентифікаційний код 35228039) право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 169,2 кв.м., яка розташована  за адресою: м. Ялта, Южнобережне шосе, 27 «Е» у складі літ «А» загальною площею 136,6 кв.м., літ «а» прибудова, загальною площею 32,6 кв.м.

4.          Стягнути з Фірми «38», (95023 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Родіонова, 2, ідентифікаційний код 24878322) на користь Приватним підприємством  «Сто», (95038 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева 153; ідентифікаційний код 35228039) 85,00 грн. державного мита, 267,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.