Рішення

від 03.10.2006 по справі 11/4145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/4145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2006 р.Справа № 11/4145

За позовом  Відкрите акціонерне товариство "Роменський молочний комбінат" м. Сквира   

до Приватне підприємство "Титан"  с. Черче Чемеровецький район

про стягнення 35 291, 09 грн.

                   Суддя   Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача      Обідейко О.О. –представник за довіреністю від 27.06.2006р.

від відповідача  не з'явився

Позивач –ВАТ «Роменський молочний комбінат»м. Сквира Київської області звернувся до суду з позовом   про стягнення з відповідача –ПП «Тітан»с. Черне Чемеровецького району Хмельницької області на свою  користь 35 291, 09 грн. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання укладеного між сторонами 21.01.2004р. договору за №264.

Ухвалою господарського суду від  05.07.2006 року порушено провадження у справі № 11/4145.  Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 03.10.2006р. представник позивача заявлений позов підтримує, мотивуючи тим, що він заявлений обґрунтовано та підлягає  задоволенню.

Повноважний представник відповідача –Волков А.П., який на даний час являється директором підприємства, в судовому засіданні 25 вересня 2006р. позовні вимоги не визнав. Свої заперечення спростовує тим, що на станом на момент розгляду справи в суді дана заборгованість відсутня, оскільки колишнім керівництвом підприємства відповідача проведено з позивачем розрахунки шляхом передачі готівки без оформлення відповідних документів.

В судове засідання 03.10.2006р. представник відповідача не  з'явився та письмового відзиву на позов не подав.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

21 січня 2004 року між сторонами по справі, укладено договір за №264, з терміном дії до 31.12.2004р.

У відповідності до умов даного договору, позивач зобов'язався виготовити, а відповідач прийняти та оплатити цільномолочну продукцію в кількості, асортименті та в терміни, що передбачені сторонами згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що поставка молочної продукції замовнику здійснюється транспортом постачальника у відповідності з одноразовим замовленням, узгодженим між постачальником та замовником.

Згідно п. 4.2 договору, розрахунок за молочну продукцію замовник здійснює шляхом оплати на рахунок постачальника з відстрочкою платежу у термін семи банківських днів з дати відгрузки молочної продукції.

Як стверджує позивач та як вбачається з актів звірки взаєморозрахунків за 2004 рік (які непогоджені з відповідачем та ним не підписані), позивачем передано відповідачу молочну продукцію на загальну суму 48 891, 09 грн. Відповідачем оплата товару проведена частково і станом на 27.06.2006р. за ним рахується заборгованість в сумі 32 291, 09 грн.

У відповідності до п. 1.5 договору, одержання молочної продукції замовник посвідчує підписом на товарно-транспортній накладній і печаткою.

Однак позивачем в процесі розгляду матеріалів справи надано суду копії товарно-транспортних накладних про отримання відповідачем молочної продукції, засвідчених підписом та печаткою  відповідача та які знаходяться в матеріалах справи, а саме: №21228 від 21.01.2004р., №21232 від 21.01.2004р., №21238 від 21.01.2004р., №21234 від 21.01.2004р., №21236 від 21.01.2004р., №21230 від 21.01.2004р.,  №54272  від 23.02.2004р., №54276 від 23.02.2004р., №54270 від 23.02.2004р., №54274 від 23.02.2004р., №54280 від 23.02.2004р., №28229 від 28.01.2004р., №28231 від 28.01.2004р., №28225 від 28.01.2004р. з яких вбачається, що позивачем в період  січень –лютий 2004 року передано, а відповідачем прийнято молочну продукцію на загальну суму 46 862, 10 грн.   

Беручи до уваги відомості з акту взаємозвірки щодо оплати відповідачем отриманої продукції, на момент розгляду справи в суді, відповідачем частково оплачено вартість отриманої молочної продукції, а саме в сумі 16 600, 00 грн.

Отже за відповідачем рахується заборгованість в сумі 30 262, 10 грн.

Як стверджує позивач, окрім суми заборгованості за отриману молочну продукцію за відповідачем рахується заборгованість  як компенсація за доставку продукції транспортом позивача в сумі  3000, 00 грн. Однак доказів, які б підтверджували факт наявності даного боргу, позивачем суду не надано.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до розділу 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного   кодексу  України, норми ЦК України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору  за №264 від 21.01.2004р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

У відповідності до ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.. 36 цього кодексу, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності суми боргу в розмірі 2 028, 99 грн. та суми боргу як компенсація за доставку продукції транспортом позивача в розмірі  3000, 00 грн, а тому суд вважає за необхідне в їх стягненні  відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ВАТ «Роменський молочний комбінат»підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 538, 547-549 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 36, 44, 49, 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд –

вирішив:

Позов відкритого акціонерного товариства «Роменський молочний комбінат»м. Сквирка Київської області до приватного підприємства «Тітан»с. Черне Чемеровецького району Хмельницької області про   стягнення  35 291, 09 грн.  задоволити.

Стягнути з приватного підприємства «Тітан» с. Черне Чемеровецького району Хмельницької області (код 32469343) на користь відкритого акціонерного товариства «Роменський молочний комбінат»м. Ромни Сумської області, вул.. Київська, 94 (код 00447072) суму основного боргу в розмірі 30 262, 10 грн.,  витрати по оплаті державного мита в розмірі 302, 62 грн. та  118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      Д.І. Радченя