Ухвала

від 05.06.2006 по справі 36/197(27/122)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/197(27/122)

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2006                                                                                             Справа № 36/197(27/122)  

             Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Белінської В.О.

суддів –Тищик І.В. - доповідач, , Сизько І.А.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників

        позивача: Козуніна М.І.- предст., дов.№165 від 16.05.06р.

відповідача: Ковтунова О.В.-гол.держ.подат.інсп., дов.№3395/К/10 від 27.02.06р.

           розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 02.11.05 року у справі № 36/197 (27/122)

     за позовом Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств „Ринок Північний”, м. Кривий Ріг

           до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг

           про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.05 року у справі № 36/197 (27/122) (суддя Кожан М.П.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Північної МДПІ від 24.01.05р. №0000261801/0/1137/10/153/84.

           Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що донарахування земельного податку позивачу за 2004 рік за спірним податковим повідомленням-рішенням є необгрунтованим.

           Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач –Північна МДПІ, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

            При цьому скаржник посилається на те, що позивачем подано до державної податкової інспекції розрахунок земельного податку на 2004 рік, згідно з яким сума податкового зобов'язання по платі за землю визначена без врахувань даних по грошовій оцінці земельної ділянки, внаслідок чого, земельний податок за 2004 рік був занижений підприємством на суму 19688,98 грн.

           Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

         Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

         У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.06.2006р.

         У судовому засіданні 05.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:           

           24.01.2005р. Північною міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000261801/0/1137/10/153/84, яким  дочірньому підприємству Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств „Ринок Північний” (ДП „Ринок Північний”) було визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 20673,43 грн., у тому числі: основний платіж у розмірі 19688,98 грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 984,45 грн.

         Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт камеральної перевірки підприємства по земельному податку від 24.01.2005р.

         Проведеною перевіркою було встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по платі за землю в 2004 році на суму 19 688, 98грн. При цьому акт перевірки не містить, по-перше, даних про місцезнаходження земельної ділянки, по якій виявлена недоплата земельного податку; по-друге, посилань на документ, яким визначена грошова оцінка вказаної земельної ділянки.

          За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

          Згідно з нормами Земельного Кодексу та Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктами плати за землю являється власник земельної ділянки або землекористувач, у тому числі орендар; підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

           Відповідно до ст.ст. 2, 7 вказаного Закону плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

          Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від грошової оцінки таких земель.

          Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

           Як убачається з матеріалів справи, позивачем у 2004 році використовувалася земельна ділянка розміром 5 270 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панкєєва, під розміщення ринку „Зарічний”.

           Доказів грошової оцінки зазначеної земельної ділянки матеріали справи не містять.

           Натомість матеріалами справи посвідчується, що позивачем розрахунок суми земельного податку на 2004 рік на земельну ділянку по вул. Панкєєва подавався у формі додатку №5 до податкового розрахунку земельного податку, який використовується за відсутності грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 90-92).

           Подання розрахунку земельного податку в такій формі узгоджується з приписами ст. 7 Закону України „Про плату за землю” та приписами наказу ДПА України від 26.10.2001р. №434 (в редакції наказу ДПАУ від 02.12.03р. №582, зареєстрованого в Мінюсті України 15.12.03р. за №1159/8480).

           Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення в силу ч.2 ст. 71 КАС України покладений на суб'єкта владних повноважень –відповідача у справі.

           В обґрунтування правомірності нарахування позивачу суми земельного податку відповідачем були надані суду першої та апеляційної інстанції лист земельно-кадастрового бюро при Криворізькому міському управлінні земельних ресурсів від 26.11.2004р. №1070 та довідка Криворізького міського управління земельних ресурсів від 01.06.06р. №1090/7 про визначення грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки по вул. Панкєєва.

            З огляду наданих відповідачем документів вбачається, що у ДПІ відсутні належні дані Державного земельного кадастру з визначення грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 2004 рік.

             Лист Земельно-кадастрового бюро при Криворізькому міському управлінні земельних ресурсів від 26.11.2004р. №1070 за підписом головного інженера земельно-кадастрового бюро М.В.Невечеря щодо грошової оцінки спірної земельної ділянки  правомірно не прийнятий до уваги господарським судом, оскільки:

- в зазначеному листі вказано на те, що розрахунок грошової оцінки земельних ділянок є приблизним;

- відсутні правові підстави для віднесення інформації від імені саме головного інженера земельно-кадастрового бюро до даних Державного земельного кадастру;

- вказана у листі інформація суперечить інформації, наданій листом начальника Криворізького міського управління земельних ресурсів від 01.07.2004р. №333, яким посвідчується, що інформаційна база грошової оцінки землі відсутня.

              Довідка Криворізького міського управління земельних ресурсів від 01.06.06р. №1090/7 про визначення грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки також не може бути прийнята до уваги колегією суддів у якості доказу грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 2004 рік, оскільки:

- вказана довідка складена 01.06.06 року на підставі заяви Північної міжрайонної державної податкової інспекції (що убачається з тексту самої довідки);

- з зазначеної довідки не убачається, що дана грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки мала місце у 2004 році; довідка взагалі не містить будь-якого строку дії.

              Окрім того, колегія суддів погоджується з твердженням господарського суду про те, що нарахування відповідачем земельного податку не пов'язується з арифметичними та методологічними помилками позивача у поданому розрахунку земельного податку (що убачається з акту перевірки), внаслідок чого самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податку на підставі пп. „в” пп.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є неправомірним.

              За викладених обставин донарахування земельного податку позивачу за 2004 рік за спірним податковим повідомленням-рішенням є необгрунтованим.

              З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування рішення господарського суду. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

          На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205-206 КАС України,  суд   

                                                             УХВАЛИВ :            

            Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.05 року у справі № 36/197 (27/122) залишити без змін, а апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції - без задоволення.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.            

           Головуючий                                                                              В.О.Белінська

           Судді:                                                                                         І.В.Тищик

                                                                                                                І.А.Сизько