Рішення

від 21.03.2008 по справі 15/27-08-709

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "21" березня 2008 р.

Справа  № 15/27-08-709

Господарський суд

Одеської області у складі:

судді                                               

Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За

участю представників:

від

позивача -          ОСОБА_1,

від відповідачів -    Келеберда М.М., 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1  до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтаір” про визнання права власності

на майно, -

   ВСТАНОВИВ: 

В

засіданні суду від 25 лютого 2008 року оголошувалась перерва до 17.03.2008 р. в

порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Альтаір” про визнання права власності на нежилі приміщення

першого поверху № 500, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122,

2 кв.м. В обґрунтування позову позивач послався на наступне.  

01.04.2006

р. між позивачем та ТОВ „Альтаір” був укладений договір комісії, відповідно до

якого ТОВ „Альтаір” зобов'язується за дорученням позивача за комісійну

винагороду вчинити правочин від свого імені, але за рахунок позивача -

комітента. Так, позивач зазначає, що відповідно до п.1.1 договору відповідач

зобов'язався придбати у власність від свого імені нежилі приміщення першого

поверху № 500, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122,2 кв.м.,

за ціною не вище 1 330 000,00 грн. та передати у власність позивача визначений

вище об'єкт нерухомого майна, у строк до 31.12.2007р.

При

цьому позивач посилається на ст. 1011 ЦК України згідно якої за договором

комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони

(комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за

рахунок комітента.

Як

зазначає позивач, при укладанні договору комісії від 01.04.2006 р. сторонами

було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Також позивач, який був

комітентом, виплатив комісіонерові - ТОВ „Альтаір” плату в розмірі та порядку,

встановленому у договорі комісії.

Згідно

ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є

власністю комітента.

Згідно

ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер

повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором

комісії.

Крім

того, позивач вказує, що спірне майно було зареєстровано у встановленому

законом порядку в ОМБТІ та РОН згідно ст. 3 Закону України «Про реєстрацію

речових прав на нерухоме майно і їх обмеження». Однак, незважаючи на

вищевикладене, відповідач не передав позивачу викуплене майно.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 26.02.2008 р. порушено провадження у

справі № 15/27-08-709 та справу призначено до судового розгляду в засіданні

суду.

Відповідач

відзив на позов не надав, проте в засіданні суду представник відповідача

пояснив, що відповідач проти позовних вимог не заперечує.

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив наступне.

Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим

комітетом Одеської міської ради 11.12.2000 р. за № 25560170000 039003, про що

видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 50).

01.04.2006

р. між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (комітент) та

Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтаір” (комісіонер) був укладений

договір комісії (а.с. 35-38), відповідно до якого ТОВ „Альтаір” зобов'язується

за дорученням позивача за комісійну плату вчинити за рахунок позивача від свого

імені правочини, а саме:

а)

придбати у свою власність від свого імені нежилі приміщення першого поверху №

500, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122,2 кв.м. за

ціною  не вище 1 330 000 грн. Площа

приміщення може бути уточнена згідно з техничною документацією;

б)

передати за цим договором у власність позивача нежилі приміщення першого

поверху № 500, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122,2 кв.м. в

строки, визначені сторонами у цьому договорі, а саме до 31.12.2007 р.

Згідно

ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона

(комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату

вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

27.08.2007

р. між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від

імені якої діє Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської

міської ради в особі начальника Представництва Смоляра Едуарда Леонідовича та

Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтаір” в особі директора Келеберда

Максима Михайловича був укладений договір купівлі-продажу № 221 (а.с. 39-40),

згідно умов якого територіальна громада міста Одеси продала, а ТОВ „Альтаір”

купило індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих

приміщень першого поверху № 500, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому

складаються з нежилих приміщень 1-го поверху загальною площею 122,2 кв.м,

відображених у технічному паспорті, а саме: 1-коридор, 2-зал, 3-коридор,

4-підсобне, 4а-санвузол, 5-основне, 6-основне, 7-основне, 8-підсобне.

Також

з зазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що відчуження об'єкта

комунальної власності здійснюється згідно з рішеннями Одеської міської ради №

42-V від 27.06.2006р. „Про перелік об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у

2006 році, та внесення змін до рішень: Одеської міської ради”, № 1404-V від

04.07.2007р. „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади

м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2007 році, та внесення

змін до рішень Одеської міської ради”, Положенням „Про механізм відчуження

об'єктів комунальної власності”, затвердженим у новій редакції рішенням

Одеської міської ради № 946-ХХПІ від 28.04.2000р., на підставі Конституції

України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону

України „Про власність” та Цивільного кодексу.

Відповідно

до п.1.3 договору купівлі-продажу № 221 від 27.08.2007 р. об'єкт

купівлі-продажу оцінено у розмірі 1 322 126,40 грн. з урахуванням ПДВ, а п.2.1

договору передбачено, що покупець -ТОВ „Альтаір” зобов'язаний внести вартість

об'єкта купівлі-продажу у розмірі 1 322 126,40 грн. за рахунок власних коштів з

рахунку покупця протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального

посвідчення цього договору.

Як

вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів № 4507439 від 27.08.2007 р.

(а.с. 41), договір купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху № 500,

розташованих за адресою: АДРЕСА_1, був нотаріально посвідчений 27.08.2007 р.

Одеським міським приватним нотаріусом ОСОБА_2

21.09.2007

р. суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 було

перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтаір” плату

за послуги в сумі 1 322 126,40 грн. згідно договору комісії б/н від 01.04.2006

р., що вбачається з платіжного доручення № 2 від 21.09.2007 р. (а.с. 42). До

того ж згідно платіжного доручення № 3 від 07.11.2007 р.(а.с.42) позивач

сплатив на користь ТОВ „Альтаір” комісійну винагороду згідно договору комісії

б/н від 01.04.2006 р., що свідчить про виконання позивачем умов договору

комісії б/н від 01.04.2006 р.

Однак

у зв'язку з тим, що у вказаних платіжних дорученнях № 2 від 21.09.2007 р. та №

3 від 07.11.2007 р. були допущені описки у графі „Призначення платежу” при

зазначенні дати договору (зазначено 01.06.2006 р.), 21.03.2008 р. позивач звернувся

до керівника філії ЗАТ „ОТП Банк” в м. Одесі з листом б/н (а.с. 51), яким

уточнив призначення платежу в платіжних дорученнях № 2 від 21.09.2007 р. та № 3

від 07.11.2007 р. та просив в графі призначення платежу читати вірним

призначення платежу: „Оплата за послуги згідно договору комісії б/н від

01.04.2006 р.”. Так, як вбачається з виписки філії ЗАТ „ОТП Банк” в м. Одесі

від 21.03.2008 р. (а.с. 52), реквізити по п/д № 2 від 21.09.2007 р. та п/д № 3

від 07.11.2007 р. були уточнені установою банку згідно листа позивача б/н від

21.03.2008 р.

Разом

з тим 21.09.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтаір” згідно

договору купівлі-продажу № 221 від 27.08.2007 р. було сплачено вартість

приміщень на відповідний рахунок ГУДКУ в Одеській області в сумі 1322126,40

грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1234 від 21.09.2007 р. (а.с.

47).

Як

вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно

Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації об'єктів нерухомості № 17336819 від 11.01.2008 р. (а.с. 43), право

власності на нежилі приміщення першого поверху № 500, розташовані за адресою:

АДРЕСА_1, було за реєстровано за ТОВ „Альтаір” 11.01.2008 р. на підставі

договору купівлі-продажу № 221 від 27.08.2007 р., про що зроблено запис № 1292

в книзі: 70неж-184.

Між

тим відповідно до ст. 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане

комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Але

не зважаючи на те, що згідно договору комісії від 01.04.2006 р. відповідач

зобов'язався передати у власність позивача нежилі приміщення першого поверху №

500, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122,2 кв.м. в строк до

31.12.2007 р., об'єкт договору комісії не був переданий відповідачем позивачу у

передбачені договором строки, що, на думку суду, порушує права позивача як

власника майна.

Крім

того, згідно ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за

дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому

все одержане за договором комісії.

Так,

11.01.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Альтаїр” -комісіонер

передало, а суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 -комітент, прийняв

нежилі приміщення першого поверху № 500, розташовані за адресою: АДРЕСА_1,

загальною площею 122, 2 кв.м, зареєстровані КП „ОМБТІ та РОН” в книзі 70

неж-184 за № 1292 від 11.01.2008р., про що 11.08.2008 р. був складений акт

прийому-передачі до договору комісії від 01.04.2006 р. (а.с.44).

Також

зазначеним актом прийому-передачі передбачено, що з моменту його підписання

право власності на нежилі приміщення першого поверху № 500, розташовані за

адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122, 2 кв.м. переходить до комітента -

ОСОБА_1

Як

з'ясовано судом, позивач звертався до Одеської міської ради з листом (вх.  № 397від 25.01.2008 р.) про видачу свідоцтва

про право власності позивача на нежитлове приміщення першого поверху № 500, яке

розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122, 2 кв.м. Однак, у

відповідь на вказане звернення юридичне управління Одеської міської ради

повідомило позивача листом від 30.01.2008 р. вих. № 539 (а.с. 48-49) про

відсутність підстав для оформлення свідоцтва про право власності на зазначене

нежитлове приміщення, у зв'язку з тим, що договір комісії не є підставою для

оформлення свідоцтва про право власності.

Разом

з тим суд зазначає, що підстави набуття права власності передбачені статтею 328

Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як

вбачається з матеріалів справи, спірне майно було правомірно придбано позивачем

на підставі правочину, а відтак, на думку суду, позивач набув право власності

на вказане майно.

Відповідно

до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про

визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою

особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право

власності. 

Відповідно

до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого

цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно

ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за

захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Статтею

32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у

справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно

зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Таким

чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене,

господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають

фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим

підлягають задоволенню.

У

зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача,

відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України

судові витрати покладаються на відповідача.   

Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Альтаір” про визнання права власності на майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

право власності на нежилі приміщення першого поверху № 500, розташовані за

адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 122, 2 кв.м.

3.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Альтаір” (67661, Одеська область, Біляївський район, 1662 км.

Автошляху С.Петербург-Київ-Одеса; код ЄДРПОУ 24527976; р/р 26004230521 в

АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита; 118 /сто

вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його

прийняття.

Наказ

видати після набрання рішення законної сили.

Суддя                                                                                      

Петров В.С.