Ухвала

від 08.06.2006 по справі 10/1901

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/1901

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" червня 2006 р.                                                           Справа № 10/1901

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Черпака Ю.К.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Іоннікової І.А.

при секретарі                                                            Мельниченко Л.І. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     не з"явився,

від відповідачів:

- ДПІ у м. Житомирі:

Шарий С.В. (довіреність №21/ш/10 від 05.04.2006р.);

                           Герасимова О.Б. (довіреність №11287/Г/10 від 08.06.2006р.);

                           Лівшун В.П. (довіреність №3325/Г-10 від 25.04.2006р.);

- УДК в Житомирській області:

                           Журавський В.Й. (довіреність №21-11/4901 від 08.11.2005р.);

від прокуратури: Чирко Н.В. - прокурор відділу прокуратури Житомирської області  

                            (посвідчення №43),

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Транском" (м. Житомир)

на постанову господарського суду Житомирської області

від "24" лютого 2006 р. у справі   

за позовом приватного підприємства "Транском" (м. Житомир)  

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в м. Житомирі (м. Житомир),

     Управління Державного казначейства в Житомирській області (м. Житомир)

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 3200000грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.05.2004р. №2577/23-01/25954,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року приватне підприємство "Транском" звернулося з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в м. Житомирі, та Управління Державного казначейства в Житомирській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 3 200 000 грн. (т 1 а.с.4-7).

Заявою від 25.08.2005 року ПП "Транском" уточнило позовні вимоги і просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 20.05.2004р. №2577/23-01/25954, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 528833 грн., та стягнути з Державного бюджету України  3 200 000 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (т.2 а.с.20-24).

Постановою господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2006р. позов задоволено частково.

Відшкодовано з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Транском"  3934,00 грн. податку на додану вартість. В решті позову відмовлено.

Додатковою постановою цього ж суду від 10.03.2006 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Транском" 2,08 грн. судового збору та 0,14грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ПП "Транском" на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області 392,30 грн. витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи (т.3 а.с. 33-35, 40-41).

В апеляційній скарзі ПП "Транском" просить скасувати постанову суду від 24.02.2006 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Посилається на те, що за придбаний товар підприємство повністю розрахувалося коштами і векселями, які після пред"явлення до платежу ним оплачені.

Тому, на думку позивача, місцевим господарським судом при відмові у задоволенні позову порушено спеціальні норми матеріального права, зокрема п.п.7.7.1, 7.7.3 ст.7, п.п.6.2.1 ст.6, п.8.1 та п.8.6 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент здійснення експорту), що призвело до неправильного вирішення справи по суті (т.3 а.с. 48-51).

В запереченнях на апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у м.Житомирі зазначає про правильне вирішення спору, просить залишити постанову господарського суду Житомирської області без змін (т.3 а.с.69-72).

Приватне підприємство "Транском", м. Житомир не скористалося своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника не направило, хоч належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших  осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що  скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з договором від 25.07.2003 року №01/07 на підставі накладної №ЕС00004 від 30.07.2003 року, податкової накладної від 30.07.2003 року та специфікації товару №1 від 25.07.2003 року ТОВ "Енергосила" поставило для ПП "Транском" гідроансамбль станцій енергопостачання потужністю 530 кВт на суму 19.200.000грн.00коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3.200.000 грн. (т.1 а.с.16-23).

На підставі договору комісії №18-К від 30.07.2003 року комісіонер  -                                                ТОВ "Укрімпорт" здійснив продаж товару на експорт, що підтверджується вантажною митною декларацією №12500/3/161818 від 02.09.2003 року. Відповідно до умов договору комісії, після надходження виручки в іноземній валюті у якості оплати за товар, комісіонер згідно платіжних доручень №№10,11,12,13,14 від 23.09.2003 року перерахував на рахунок позивача (комітента) грошові кошти у національній валюті в розмірі 16.029.703 грн. 00 коп.(т.1 а.с.39-44).

Після отримання грошових коштів від комісіонера позивач здійснив частковий розрахунок із постачальником за товар шляхом перерахування платіжними дорученнями №№1,2,3,4,5  від 23.09.2003 року грошових коштів у розмірі 16.029.703,00грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2.671.617 грн. 15 коп. (т.1 а.с.24-28).

Відповідно до умов додаткової угоди від 30.12.2003 року до договору постачання №01/07 від 25.07.2003 року, на решту вартості поставленого товару позивачем було передано постачальнику прості векселі, емітовані позивачем, на загальну суму 3.170.297 грн. 00 коп., що підтверджено актом прийому-передачі векселів від 24.02.2004 року

07.10.2003р. позивачем подана до Житомирської ОДПІ податкова декларація з податку   на   додану    вартість   за    вересень   2003р.    та    розрахунок   експортного відшкодування   за   вересень   2003р.,   згідно   яких   сума   експортного відшкодування податку на додану вартість, яка може бути відшкодована платнику через 30 календарних днів, визначена в розмірі 3 200 000 грн. 00 коп. (т.1а.с.45-48).

За результатами проведеної Житомирською ОДПІ документальної перевірки щодо правильності визначення сум податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування з бюджету приватним підприємством "Транском" за вересень 2003 року, складено акт перевірки №13/7/23-4 від 19.01.2004р. (т.1 а.с. 49-56).

Перевіркою встановлені порушення п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.13.2 п.5.13 статті 5 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", які не призвели до зміни суми ПДВ, заявленої платником до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки внесені зміни, щодо термінів відшкодування ПДВ.

В березні - травні 2004 року Житомирською ОДПІ була проведена наступна документальна перевірка щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 17.01.2003 року по 31.12.2003 року, за результатами якої складений акт від 20.05.2004р. №210/23-01/32313422/0110 (т.2 а.с. 32-45).

За висновками перевіряючих, ПП "Транском" не врахувало вимоги п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та зайво заявило до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 528383 грн. 00 коп., який не сплачено постачальникам, а отже, відсутній факт надмірної сплати податку. Таким чином, сума податку на додану вартість, яка заявлена                         ПП "Транском" до відшкодування з бюджету, підлягає зменшенню на суму 528383,00грн.

На підставі акта перевірки, згідно з пп.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платежів податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення №2577/23-01/25954 від 20.05.2004р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 528383 грн. 00 коп. (т.2 а.с. 48).

Листом від 17.06.2005р. № 39399/9/10 Житомирська ОДПІ повідомила, що у зв'язку із поданням позивачем уточнюючого розрахунку з ПДВ, яким він самостійно зменшив суму ПДВ, що підлягала йому до відшкодування на 2671000,00грн.,                                                           залишок невідшкодованої суми ПДВ становить 617,00грн. (3.200.000 грн. - 528.383 грн. - 2.671.000грн. = 617грн.) (т.2 а.с.7).

З поданого представниками Житомирської ОДПІ оригіналу "Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок" від 05.08.2004р. дійсно вбачається, що сума відшкодування з бюджету ПДВ зменшена на 2.671.000,00грн., а уточнюючий розрахунок підписаний напроти реквізиту "керівник Запорожець С.В." (т.3 а.с.6).

Судово - почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис в графі "керівник" вказаного уточнюючого розрахунку виконаний не Запорожцем С.В., а іншою  особою (т.3 а.с.1-2).

Вирішуючи спір, суд правильно врахував наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону).

Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній   сплаті   податку   на   додану   вартість,   а   не   з   самого   факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, а саме - проведеними податковими органами України перевірками з метою відслідковування фактів сплати належних сум ПДВ по ланцюгу від позивача до первісних товаровиробників гідроансамблю станцій енергопостачання встановлено, що постачальниками фактично сплачено до бюджету податок на додану вартість, в наступних сумах:

1.ТОВ "Енергосила" (м. Вінниця) - 3200,00грн.,

2.ТОВ "Енергосила" (м. Біла Церква) - 544,00грн.,

3.ТОВ "Спектр" (м. Дергачів Харківської області) - 190,00грн.

Всього сплачено 3934,00грн. (т.2 а.с.146-147).

Стосовно решти первісних товаровиробників податковими органами встановлено, що, зокрема, ПП"Фрактал Опт" взято на облік в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 18.07.2003р., а з третього кварталу 2003 року підприємство не звітувалось до ДПІ, а також підприємство не було платником ПДВ (т.2 а.с.86-112,                               т.3 а.с.23-27).

Відповідно до ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість", право на отримання експортного відшкодування податку на додану вартість має позивач, який передав товар на комісію для продажу на експорт.

Але таке відшкодування повинно проводитись з урахуванням зазначеного системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Місцевий господарський суд правомірно визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги в частині відшкодування з Державного бюджету України Приватному підприємству "Транском" податку на додану вартість в розмірі 3934,00 грн., оскільки факт надходження вказаної суми до бюджету підтверджується листом Житомирської ОДПІ від 02.11.05р. № 74569/9/10 (т.2а.с.146,147). Суд також дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Житомирської ОДПІ від 20.05.04 року №2577/23-01/25954, оскільки визначена цим рішенням сума ПДВ (528383,00грн.) повністю перекривається сумою, що не сплачена до бюджету, а на день закінчення перевірки (20 травня 2004 року) не було факту сплати до бюджету цієї суми ПДВ. Пред"явлені позивачу до платежу векселі були ним оплачені лиш в жовтні 2004 р. (т.1 а.с. 104-115, т.3 а.с.10-16).

Тому оспорюване рішення податковим органом прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений відповідними нормативними актами.

За наведених обставин оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим.

 Керуючись ст.ст.  195,198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Транском" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2006 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                 Черпак Ю.К.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Іоннікова І. А.  

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - в наряд